Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
12 липня 2016 року справа №805/790/16-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.,
при секретареві судового засідання Томах О.О.,
представника відповідача Віціної О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі №805/790/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі ГУ МВС України в Донецькій області), третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Донецькій області), в якому з урахуванням змін до позовної заяви просив:
стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області компенсацію за невикористану відпустку за 2015 рік у кількості 23 доби в розмірі 4209,00 грн.;
стягнути з ГУ МВС України в Донецькій області середній заробіток (грошове утримання) за весь час затримки розрахунку при звільненні з 11.09.2015 по 29.02.2016 в розмірі 77271,60 грн. та стягувати середній заробіток з 01.03.2016 по день винесення судового рішення, виходячи із середньоденної заробітної плати (грошового утримання) в розмірі 643,93 грн. (а. с. 3-5, 27-28).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року позов ОСОБА_3 до ГУ МВС України в Донецькій області, третя особа: Ліквідаційна комісія ГУ МВС України в Донецькій області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, задоволено частково, а саме:
стягнуто з ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.09.2015 року по 29.02.2016 року в розмірі 77271 грн. 60 коп.;
стягнуто з ГУ МВС України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 08592158) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01.03.2016 року по 12.04.2016 року в розмірі 18673 грн. 97 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 58-61).
Відповідач не погодився з постановою суду в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову, вважаючи, що при вирішенні справи суд порушив норми матеріального та процесуального права і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначено, що відносини про проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими і всі питання щодо проходження служби підлягають вирішенню відповідно до спеціального законодавства, а не згідно з нормами Кодексу законів про працю України (а. с. 67-69).
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Позивач в судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи ( а. с. 81).
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 в період з 22.05.2006 року до 11.09.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ в ГУ МВС України в Донецькій області (а. с. 8).
Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 09.09.2015 року № 270 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а. с. 50).
02.12.2015 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ МВС України в Донецькій області з заявою про видачу довідки про заборгованість з грошового забезпечення (а. с. 12).
03.02.2016 року до Головного управління національної поліції в Донецькій області надіслано адвокатський запит про надання довідки щодо нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з 01.09.2013 до 11.09.2015 (а. с. 13).
15.02.2016 року Ліквідаційною комісією ГУ МВС України в Донецькій області надано
відповідь на адвокатський запит, де було зазначено, що позивачу нарахована компенсація за 23 доби невикористаної відпустки в розмірі 4209,00 грн. (а. с. 14).
Відповідно до листа Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління МВС України в Донецькій області від 14.04.2016 №339/26/02-2016 ОСОБА_3 було нараховано компенсацію за невикористану відпустку (23 доби) та виплачено 12.04.2016 в сумі 4079,03 грн. на особистий картковий рахунок (а. с. 53).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним питанням в суді апеляційної інстанції є наявність підстав для стягнення з відповідача - ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з позивачем, як звільненим працівником, за період з 11.09.2015 до 29.02.2016 в розмірі 77271,60 грн. та з 01.03.2016 року до 12.04.2016 року в розмірі 18673 грн. 97 коп.
Суд першої інстанції, задовольняючи спірні позовні вимоги, а саме, виплату середнього заробітку ( грошового утримання) за затримку розрахунку при звільненні працівника органів внутрішніх справ, дійшов помилкового висновку про те, що до спірних правовідносин застосовуються як норми спеціального закону, якими врегульовувалися порядок та умови проходження служби в міліції на час виникнення спірних відносин так і норми Кодексу законів про працю України.
Згідно ч.1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (далі - Закон №565) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.18 Закону №565).
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 № 1294 (далі - Постанова №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ (абзац 1 п. 2 Постанови №1294).
Відповідно до абзацу 1 п. 1.6. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 р. №499 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо).
Спеціальним законодавством, яке розповсюджується на спірні правовідносини не передбачено право звільненого працівника міліції на середній заробіток за весь час затримки по день фактичної виплати грошових коштів при звільненні згідно зі ст. 117 КЗпП України.
Таким чином, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не підлягають задоволення з огляду на те, що така відповідальності передбачена ст. ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України. Водночас статтею 18 Закону №565 встановлено, що порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регламентується спеціальним законодавством, а саме Положенням про порядок проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх сил України, яким не передбачено проведення таких виплат.
Державою Україна передбачено низку соціальних гарантій для прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення працівників внутрішніх справ спеціальним законом, і в даному випадку позивач безпідставно вважає, що при звільненні він має право на захист свого порушеного права як за спеціальним законом, так і за нормами Кодексу законів про працю України.
Колегія суддів при розгляді справи керувалася приписами ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості судових рішень Верховного Суду України та враховувала висновки, зазначені, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі №21-413а14 за результатами розгляду з мотивів неоднакового застосування судом норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, судом апеляційної інстанції переглянуто судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, в частині незадоволених позовних вимог постанова суду першої інстанції не оскаржена.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції спір за суттю всіх позовних вимог вирішений невірно внаслідок порушення норм матеріального закону, в зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Постанова в повному обсязі виготовлена 13 липня 2016 року.
Керуючись ст.122-1, ст. 195 ч.1, ст.196, ст. 198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст.206, ст.212, ст.254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2016 року у справі №805/790/16-а за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, третя особа: Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні відмовити у повному обсязі.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді А.В. Гайдар
Р.Ф. Ханова