11 липня 2016 рокусправа № 804/710/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шальєвої В.А.
суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.
секретар судового засідання: Шелепова Ю.О.
за участі позивача ОСОБА_1
представника відповідачів Ткаченка Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 р. в справі № 804/710/16 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП) про проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили стягнути невиплачену компенсацію при звільненні в розмірі 4000 грн. на користь кожного позивача, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4000 грн. на користь кожного позивача, моральну шкоду на користь кожного позивача в розмірі 50000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2016 р. до участі в справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - ГУ МВС).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати постанову через порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, прийняти нове рішення про задоволення позову. Зазначають про необґрунтованість застосування судом першої інстанції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки позивачі обґрунтовували позовні вимоги нормами Кодексу законів про працю України, зокрема, статтею 44, яка регулює питання виплати вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штату. Судом проігнорована судова практика, зокрема, рішення Вищого адміністративного суду України, що на думку апелянтів, є порушенням вимог ст. 244-2 КАС України. Вказують про ігнорування пояснень свідка, які підтверджують позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, невикладення в постанові повного змісту цих пояснень.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлена належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд за відсутністю позивача ОСОБА_3
Представник відповідачів в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 обіймала посаду слідчого-криміналіста відділу розслідувань злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого управління ГУ МВС. Позивач ОСОБА_1 обіймала посаду слідчого відділу розслідувань злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого управління ГУ МВС.
Наказом ГУ МВС від 06.11.2015 р. № 485о/с позивачів з 06.11.2015 р. звільнено у запас Збройних сил (з поставленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів).
На звернення ОСОБА_1 до ГУ НП щодо невиплати вихідної допомоги при звільненні листом від 02.12.2015 р. повідомлено про відсутність підстав, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», для виплати одноразової грошової допомоги.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що грошове забезпечення ОСОБА_3 в розмірі 1458,20 грн. та ОСОБА_1 в розмірі 1716,64 грн. за період з 01.11.2015 р. по 06.11.2015 р. виплачено 24.11.2015 р.
Враховуючи, що перерахування грошового забезпечення позивачам за період з 01.11.2015 р. по 06.11.2015 р. здійснено із дотриманням строків, передбачених Інструкцією про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 р. № 499, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивачів середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Також суд вважав, що правовідносини щодо проходження служби унормовані спеціальними актами законодавства, норми ст. 44 КЗпП до даних правовідносин не застосовуються, у зв'язку з чим суд не знайшов підстав для задоволення позову в частині стягнення невиплаченої компенсації при звільненні. Крім того, через відсутність протиправної поведінки відповідачів суд відмовив у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів вважає такі висновки обґрунтованими, з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 485о/с від 06.11.2015 р. старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, слідчого відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого управління ГУ МВС звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р. у запас Збройних сил з постановленням на військовий облік за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до п. п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає 07 років 08 місяців 03 дні.
Наказом ГУ МВС України в Дніпропетровській області № 485о/с від 06.11.2015 р. капітана міліції ОСОБА_3, слідчого-криміналіста відділу розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров'я особи, слідчого управління ГУ МВС звільнено з органів внутрішніх справ з 06.11.2015 р. у запас Збройних сил з постановленням на військовий облік за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до п. п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію». Вислуга років ОСОБА_3 на день звільнення складає 08 років 01 місяць 23 дні.
Грошове забезпечення ОСОБА_3 в розмірі 1458,20 грн. та ОСОБА_1 в розмірі 1716,64 грн. за період з 01.11.2015 р. по 06.11.2015 р. виплачено 24.11.2015 р.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Будь-яка публічна службу є державною.
Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України «Про державну службу». Згідно зі ст.ст. 9 і 30 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією України, спеціальними законами та Кодексом законів про працю України.
Спеціальним законодавством урегульовані питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням). До таких законодавчих актів належав, зокрема, Закон України «Про міліцію».
Статтею 18 Закону України «Про міліцію» встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114), відповідно до п. 64 «г» якого особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Закон України «Про міліцію», який був чинним на час звільнення позивачів з органів внутрішніх справ, Положення № 114 не містить приписів щодо виплати компенсації (грошової допомоги) при звільненні у зв'язку із скороченням штатів.
Виплата грошової допомоги при звільненні особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, відповідно до статті 9 цього Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Дані приписи кореспондуються із положеннями п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», за якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відтак, умовою виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби у зв'язку із скороченням штатів, є наявність у таких осіб вислуги 10 років і більше.
Вислуга років позивача ОСОБА_1 на день звільнення із органів внутрішніх справ складає 07 років 08 місяців 03 дні.
Вислуга років позивача ОСОБА_3 на день звільнення із органів внутрішніх справ складає 08 років 01 місяць 23 дні.
У зв'язку з відсутністю у позивачів вислуги 10 років, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Підставою позову в цій частині є нездійснення з позивачами повного розрахунку, а саме - не виплата вихідної допомоги. Оскільки відсутні правові підстави для виплати позивачам одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Також колегія суддів вважає правильним зазначення судом першої інстанції про недоведеність несвоєчасної виплати грошового забезпечення по день звільнення.
Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом МВС України від 31.12.2007 р. № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 р. за № 205/14896, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, встановлено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця з 20 до 25 числа за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу підрозділів Державної служби охорони здійснюється щомісяця до 5 числа за минулий місяць (п. 1.15); у разі коли день виплати грошового забезпечення збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, грошове забезпечення виплачується напередодні (п. 1.16).
Оскільки грошове забезпечення позивачу ОСОБА_3 за період з 01.11.2015 р. по 06.11.2015 р. в розмірі 1458,20 грн. та позивачу ОСОБА_1 за той самий період в розмірі 1716,64 грн. зараховано на карткові рахунки 24.11.2015 р., відсутні підстави для твердження про порушення відповідачем строків виплати грошового забезпечення.
Відсутність порушення з боку відповідачів законодавства в частині здійснення з позивачами розрахунку при звільненні є підставою для відмови у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки підставою для стягнення моральної шкоди є наявність вини особи.
Доводи апелянтів про необґрунтованість застосування судом першої інстанції Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» через обґрунтування позовних вимог нормами Кодексу законів про працю України, зокрема, статтею 44, яка регулює питання виплати вихідної допомоги при звільненні у зв'язку із скороченням штату, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як зазначено вище, питання виплати грошової допомоги при звільненні особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ врегульоване Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 р. «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», які чітко встановлюють, що умовою виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби у зв'язку із скороченням штатів є наявність у таких осіб вислуги 10 років і більше.
Застосування до даних правовідносин приписів Кодексу законів про працю України, зокрема, статті 44, було б обґрунтованим у разі відсутності в законах та нормативно-правових актах, які регулюють питання проходження служби в органах внутрішніх справ та матеріального забезпечення осіб, звільнених із служби, відповідних приписів. Оскільки спірні питання чітко врегульовані спеціальним законодавством та нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання, посилання апелянтів на приписи КЗпП є безпідставними.
Щодо доводів про ігнорування судом першої інстанції судової практики, зокрема, рішення Вищого адміністративного суду України, що на думку апелянтів, є порушенням вимог ст. 244-2 КАС України, судова колегія вказує на наступне.
Відповідно до ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Тобто, судами повинні враховуватися саме правові висновки Верховного Суду України, а тому неврахування судової практики Вищого адміністративного суду України не може вважатися порушеннями норм процесуального права.
Посилання на ігнорування пояснень свідка, які підтверджують позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, не викладення в постанові повного змісту цих пояснень є незмістовними та ніяким чином не спростовують висновків суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 р. в справі № 804/710/16 залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 р. в справі № 804/710/16 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області про проведення розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складений 12.07.2016 р.
Головуючий: В.А. Шальєва
Суддя: С.В. Білак
Суддя: Н.А. Олефіренко