ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 липня 2016 року № 826/9799/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві
про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та обтяжень на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають нормам чинного законодавства, оскільки позивач надав всі необхідні документи для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, надала суду письмові заперечення на позов, в яких просила відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення на позов відповідач обґрунтовують тим, що позивач звернувся до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві 03.02.2015 із заявою про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з реєстраційним номером, що розташований: АДРЕСА_1, однак, до заяви не було надано документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна.
Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,-
03.02.2015 позивачем подано до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві заяву про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Позивачем до заяви були додані наступні документи:
- договір купівлі-продажу, та його копія, серія та номер: 2438, виданий 05.10.1999, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М.;
- витяг з Державного земельного кадастру та його копія, серія та номер: НВ-8000085082014, вижатий 17.03.2014, видавник: Головне управління Держземагенства м. Києва;
- технічний паспорт та його копія, серія та номер: б/н, виданий 02.12.2011, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;
- акт державної приймальної комісії та його копія, серія та номер: 206і, виданий 02.12.2008, видавник: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва;
- постанова та її копія, серія та номер: 826/14987/14, виданий 03.11.2014, видавник: Окружний адміністративний суд міста Києва;
- копія листа, серія та номер: 108/06-ж-1416, виданий 25.11.2013, видавник: Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація;
- копія паспорту громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 18.02.1997, видавник: Залізничне РУ ГУ МВС України в місті Києві;
- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 14.01.1997, видавник: ДПА Залізничного району м. Києва.
19.02.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Кендзьорою Вікторією Ярославівною винесено рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 19474256 на житловий будинок з реєстраційним номером, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_1, оскільки відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
ОСОБА_1, не погоджуючись з такою позицією відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно із частиною п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.
Згідно із статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна закріплена постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 17.10.2013 № 868 (далі - Порядок № 868).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 868 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на об'єкти нерухомого майна, а саме на земельну ділянку, підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, квартиру, житлове та нежитлове приміщення.
У разі коли законодавством встановлено вимогу щодо прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація права власності на нього проводиться після прийняття такого об'єкта в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Державна реєстрація права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані.
Державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.
В пункті 35 Порядку № 868 зазначено, що під час проведення державної реєстрації речових прав заінтересованою особою є власник, інший правонабувач або сторона правочину, відповідно до якого виникли речові права.
Згідно із пунктом 8 Порядку № 868 для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.
Форма заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) затверджена наказом Міністерства юстиції України 17.04.2012 N 595/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 N 1841/5).
В пункті 4 Вимог до заповнення заяв (запитів) у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 17.04.2012 №595/5, у блоках заяви (запиту), які містять альтернативні значення (наприклад, форма власності, тип об'єкта тощо), обирається необхідне значення, яке позначається символом.
Відповідно до пункту 4 частини першої та частини третьої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пунктах 4, 5-2 - 5-6 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Отже, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна заявник зобов'язаний надати державному реєстратору заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності), в якій зобов'язаний у блоках заяви, які містять альтернативні значення, зокрема, тип об'єкта, обирати необхідне значення, а саме: або земельна ділянка, або об'єкт незавершеного будівництва, або нежитлове приміщення, або житловий будинок, або житлове приміщення, або будівля, або квартира, або споруда.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) просив зареєструвати приватну власність на об'єкт: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Позиція відповідача ґрунтується на тому, що позивачем до заяви не було надано документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, а саме: житлового будинку.
Позивач заперечує проти таких тверджень відповідача та наголошує, що просив зареєструвати право власності не на всю будівлю, а лише на квартиру АДРЕСА_1.
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що позивач у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) в блоці заяви «Тип об'єкта:» вибрав саме житловий будинок, а не квартиру, як він стверджує у письмових поясненнях до позовної заяви.
Крім того, як вбачається із рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 19474256 від 19.02.2016, відповідач відмовив позивачу саме у державній реєстрації права власності форма власності: приватна на житловий будинок з реєстраційним номером, що розташований: АДРЕСА_1.
Відтак, суд встановив, що відповідач, відмовляючи позивачу у державній реєстрації права власності на житловий будинок, а не квартиру, діяв межах правового поля, а тому відсутні підстави для визнання таких дій неправомірними.
Водночас, суд звертає увагу, що позовна вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 є похідною від позовної вимоги про визнання неправомірними дій, яка, як зазначено судом вище, задоволенню не підлягає, а тому, як наслідок, суд також відмовляє в її задоволенні.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач наділений правом звернутися до відповідача із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) на квартиру АДРЕСА_1.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов