ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
11 липня 2016 року № 826/22817/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., суддів: Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"
до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
проскасування пункту 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122 та зобов'язання вчинити певні дії,
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування пункту 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122 та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, не беручи до уваги надані товариством розрахунки виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу в газорозподільних мережах, ігноруючи вимоги законодавства України, безпідставно визначив позивачу значно менший розмір виробничо-технологічних витрат газу, а саме: 6285 тис. куб. м. замість 9480,708 тис. куб. м., чим позивачу завдано збитків.
Представник позивача у судовому засіданні 10.12.2015 підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, стверджуючи, що оскаржуваний наказ є законним, обґрунтованим та прийнятим на підставі і на виконання вимог законодавства.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Під час судового розгляду справи, суд,
02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України відповідно до Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 382, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 № 737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 за N 1361/20099, та з метою приведення методик визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств до вимог та стандартів ЄС, прийнято наказ № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік".
Зазначеним наказом затверджено розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік у обсягах, що додаються.
Розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах визначені в додатку до наказу для кожного підприємства окремо.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", не погоджуючись з пунктом 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулося з відповідним позовом до суду.
Водночас, суд, дослідивши матеріали справи та зміст позовної заяви, встановив, що позивач помилково просить скасувати пункт 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122, так як обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що відповідачем було протиправно саме для ПАТ "Лубнигаз" визначено розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах, що становить 6285 тис. куб. м.
Зокрема, суд встановив, що в пункті 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122 визначено розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах для ПАТ "Закарпатгаз" - 27262 тис. куб. м., в той час, як дані розміри для ПАТ "Лубнигаз" закріплені в пункті 20 додатку до наказу та становлять 6285 тис. куб. м.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
З преамбули оскаржуваного наказу вбачається, що нормативно-правові актами, які стали підставою для його прийняття, є: Указ Президента України від 06.04.2011 № 382 "Про Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України", наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 23.11.2011 N№737 "Про визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 р. за N 1361/20099 (далі - Наказ № 737).
Згідно пункту 1.1 Наказу № 737, Річні обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах розраховуються відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 570/7891, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 N 264, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.07.2003 за N 571/7892, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 N 595, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за N 1224/8545 (далі - Методики).
Відтак, можна дійти висновку, що оскаржуваний наказ повинен відповідати Наказу № 737, що є регуляторним актом по відношенню до наказу, та Методикам, затвердженим на його виконання.
Пунктом 1.2 Наказу № 737 визначено, що газорозподільні підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо - технологічних витрат природного газу на календарний рік та не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подають їх на затвердження до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.
Відповідно до пункту 1.3 Наказу № 737, на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України впродовж місяця затверджує щодо кожного газорозподільного підприємства розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік.
За змістом пункту 1.5 Наказу № 737, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України може не погодити розраховані газорозподільним підприємством річних обсяги нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, надавши такому підприємству вмотивовану відмову.
Отже, положеннями Наказу № 737 передбачено, що підприємства самостійно згідно з методиками розраховують річні обсяги нормативних втрат і виробничо - технологічних витрат природного газу на календарний рік, які мають не пізніше ніж за 2 місяці до початку року подати до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на затвердження. В той же час, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зобов'язане або надати такому підприємству вмотивовану відмову щодо непогодження розрахованих газорозподільним підприємством річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, або впродовж місяця на підставі даних, отриманих від підприємств, затвердити щодо кожного газорозподільного підприємства обсяги виробничо - технологічних витрат на наступний календарний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" листом від 17.10.2014 №3442 «Щодо обсягів виробничо-технологічних витрат/втрат природного газу на 2015 рік» подало до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України розрахунки обсягів очікуваних виробничо - технологічних витрат та нормованих втрат природного газу на 2015 рік, які в загальному становлять 9480,708 тис. куб. м., а саме: 0,317 тис. куб. м. - розмір плануємих виробничо - технологічних витрат; 6744,435 тис. куб. м. - розмір плануємих виробничо - технологічних втрат природного газу; 2735,956 тис. куб. м. - розмір втрат природного газу при його вимірюванні побутовими лічильниками у разі неприведення об'єму газу до стандартних умов.
Позивач стверджує, що не отримував від Міністерства енергетики та вугільної промисловості України вмотивованої відмови у погодженні ПАТ "Лубнигаз" розрахованих ним, як газорозподільним підприємством, річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу.
Відповідачем також не долучено до матеріалів справи доказів, які підтверджують направлення позивачу відмови в затвердженні розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік.
Водночас, як вбачається із пункту 20 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України визначило для ПАТ "Лубнигаз" об'єм нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах в розмірі 6285 тис. куб. м., замість розрахованих позивачем 9480,708 тис. куб. м.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається із письмових заперечень, відповідач стверджує, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України лише бере до уваги дані, отримані від газорозподільних підприємств, та здійснює затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на підставі цих даних, а не безпосередньо затверджує отримані показники обсягів виробничо-технологічних витрат від газорозподільних підприємств.
Однак, суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає, що пунктами 1.3 та 1.5 Наказу № 737 чітко визначено, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на підставі даних, отриманих від газорозподільних підприємств щодо розрахованих річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу, затверджує розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік або надає вмотивовану відмову у погодженні вищевказаних розмірів.
Отже, відповідачем не надано належних доказів та пояснень, що спричинили затвердження в оскаржуваному наказі розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах позивача на 2015 рік в обсягах нижчих ніж розраховані позивачем на підставі Наказу № 737.
Таким чином, враховуючи відсутність відмови Міністерства енергетики та вугільної промисловості України у погодженні ПАТ "Лубнигаз" розрахованих ним, як газорозподільним підприємством, річних обсягів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу на 2015 рік, суд приходить висновку, що у відповідача були відсутні будь-які зауваження щодо правильності здійснених позивачем розрахунків розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік і, як наслідок, підтверджує погодження самостійно розрахованих позивачем таких розмірів на момент отримання розрахунків.
Суд також звертає увагу на те, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушено процедуру затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах позивача на 2015 рік, а саме: пункту 1.3 Наказу № 737, яким встановлено місячний строк для затвердження таких розмірів з моменту отримання від заявника необхідних розрахунків.
Відповідачем, при прийнятті оскаржуваного наказу, також не було додержано обов'язку щодо затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на наступний календарний рік у році, який йому передує, що є порушенням в розумінні пункту 1.3 Наказу № 737.
За таких обставин, суд приходить висновку, що оскаржуваний наказ Міністерство енергетики та вугільної промисловості прийняло з перевищенням своїх повноважень, без дотримання процедури його прийняття, та всупереч положенням Наказу № 737.
Водночас, суд звертає увагу, що позивач просить суд скасувати пункт 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122, яким визначено розмір нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах для ПАТ "Закарпатгаз" - 27262 тис. куб. м., в той час, як дані розміри для ПАТ "Лубнигаз" закріплені в пункті 20 додатку до наказу та становлять 6285 тис. куб. м.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивач помилково просить скасувати пункт 9 додатку до наказу від 02.03.2015 № 122, замість пункту 20 додатку до наказу.
Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на зазначене, враховуючи встановлення судом факту протиправності визначення відповідачем розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах для ПАТ "Лубнигаз" - 6285 тис. куб. м., замість 9480,708 тис. куб. м., суд дійшов висновку про те, що для повного захисту прав та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та скасувати додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 N 122 в частині пункту 20, замість пункту 9.
Доведена під час судового вирішення справи протиправність оскаржуваного наказу від 02.03.2015 N 122 в частині пункту 20 свідчить про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах позивача відповідно до Методик.
З огляду на викладене, керуючись статтями 11, 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Адміністративний позов - задовольнити частково.
2. Вийти за межі позовних вимог.
3. Скасувати Додаток до Наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №122 від 02.03.2015 року "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" в частині пункту 20 про встановлення для ПАТ "Лубнигаз" розміру нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік.
4. Зобов'язати Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільних мережах ПАТ "Лубнигаз" відповідно до Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, Методики визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.
5. В решті позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя О.П. Огурцов
Судді Р.О. Арсірій
В.А. Кузьменко