Справа № 644/2019/16-ц Головуючий суддя І інстанції Горчакова О. І.
Провадження № 22-ц/790/4019/16 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
06 липня 2016 року м. Харків.
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за участю секретаря : Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2016 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_3, зацікавлена особа: відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову про встановлення факту смерті,
25 лютого 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова із заявою про встановлення факту смерті його матері - ОСОБА_4.
В обґрунтування своєї заяви вказав, що 05.04.2015року померла його мати - ОСОБА_4, у віці 76 років.
Медичний розтин трупа померлої проводився за місцем її смерті - у Єнакіївській районній лікарні № 2 Донецької області.
06 квітня 2015 року він був змушений зареєструвати факт смерті матері в м. Єнакієво Донецької області, що є районом проведення антитерористичної операції, де 06 квітня 2015 року ним було отримано свідоцтво про смерть серії 1-НО № 834601 у відділі Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області.
Посилаючись на те, що вказане свідоцтво про смерть І-НО № 834601 від 06 квітня 2015 року на території України є нікчемним документом в силу його видачі органом, який перебуває на території, яку держава тимчасово не контролює, у зв'язку з чим він позбавлений можливості у встановленому порядку отримати належний документ, який визнається в Україні, просив встановити, що ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2, померла 05 квітня 2015 року від раку голови підшлункової залози (операція 27.03.2015 року), зобов'язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову провести відповідну реєстрацію та видати свідоцтво про смерть.
Встановлення цього факту необхідно заявнику для отримання державної допомоги на поховання, оформлення спадкових справ тощо.
В судовому засіданні заявник вимоги підтримав, надав пояснення, відповідно до викладених вимог.
Представник відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову не з'явився, повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2016 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву, посилаючись на те, що неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, які суд вважав встановленими.
У своїх письмових поясненнях з приводу доводів апеляційної скарги заступник начальника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції ОСОБА_6 повідомила, що Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського МУЮ заперечень щодо встановлення факту смерті не має, просила розглядати справу за відсутності представника вказаного Відділу державної реєстрацію актів цивільного стану. При цьому вказала, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, що ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Судова колегія, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення заявника, дослідивши матеріали справи та відповідно до ст. 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги та розглянутої у суді першої інстанції заяви, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте оскаржене рішення районного суду вказаним вимогам не відповідає.
Окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до положень пункту 5 частини 2 цієї статті суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (частина 1 ст. 234 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наводиться у статті 256 ЦПК України і не є вичерпним.
Стаття 257-1 ЦПК України передбачає наступні особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України:
1. Заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.
Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
2. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
3. У рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.
4. Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.
Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
5. Копія судового рішення видається особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення або невідкладно надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для державної реєстрації народження або смерті особи.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_4, померлої 05.04.2015 року в м. Єнакієве Донецької області. 06 квітня 2015 року ОСОБА_3 у відділі Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Єнакіївського міського управління юстиції у Донецькій області було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серії 1-НО № 834601 (а.с.7).
Медичний розтин трупа померлої проводився у Єнакіївській районній лікарні № 2 Донецької області, після чого заявнику було видано едичну довідку про причину смерті - рак голови підшлункової залози (операція 27.03.2015 року) (а.с. 29). Той факт, що померла є матір'ю заявника, підтверджується його свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб, з якого вбачається, що мати заявника після його народження змінила своє прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 9, 19).
Відповідно до постанови Верховної ради України від 17 березня 2015 року було визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької, Луганської області, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської області» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
З початку тимчасової окупації частини території України померла фактично проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2. Однак на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції не перебувала.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, місто Єнакієве Донецької області визнано тимчасово окупованою територією.
В суді апеляційної інстанції заявник пояснив, що встановлення даного факту необхідно для отримання допомоги на поховання, оформлення спадщини, яка залишилася у тому числі на тимчасово окупованій території і для отримання пенсії, яку не отримала його мати.
Районний суд послався на те, що виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини у справі «Кіпр проти Туреччини», в якому Суд, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх найменших прав, що їм належить, а також - на так звані «намібійські виключення». На підставі цього, а також з урахуванням, що ОСОБА_3 на тимчасово окупованій території вже отримав свідоцтво про смерть своєї матері, яке не анульовано, і тому повинно визнаватися на території України, районний суд відмовив у задоволенні заяви повністю.
Однак при цьому районний суд помилково витлумачив зміст вказаних рішень міжнародного суду, в яких йдеться про необхідність національних судів враховувати акти органів влади з тимчасово окупованих територій, і не взяв до уваги, що заявник 20 лютого 2016 року вже отримав відмову від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову Харківського міського управління юстиції у визнанні такого свідоцтва, який виданий нелегітимним на території України органом. При цьому для реєстрації смерті матері вказаний відділ вимагав від заявника надання документів, які він не взмозі надати з огляду на відсутність компетентних для цього державних органів України на тимчасово окупованій території (а.с. 12-13).
У даному випадку не можна вважати, що по справі виник спір про право цивільне, оскільки із відповідей, що надійшли на запит апеляційного суду вбачається, що після смерті ОСОБА_4, померлої 05 квітня 2015 року, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини або про відмову від неї ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося, в Управлінні ПФУ в Орджонікідзевському районі міста Харкова, за місцем тимчасового перебування заявника як переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, не перебувала на обліку та не отримувала пенсію, інформація про звернення громадян до управління ПФУ за отриманням допомоги на поховання вказаної особи - відсутня (а.с. 70, 73).
У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», який був наданий на запит Ради Безпеки ООН зазначено, що держави - члени ООН відповідно до Резолюції 276 (1970) Ради Безпеки зобов'язані утримуватися від застосування міжнародних договорів, укладений з Південною Африкою від імені або відносно Намібії. При цьому у п. 125 цього Консультативного висновку Міжнародного суду ООН вказано на винятки із цього права, а саме. В цілому , невизнання управління Південної Африки (тимчасово окупованої) Території не повинно призводити до позбавлення народу Намібії будь-яких переваг , що випливають з міжнародного співробітництва і зокрема, в той час як офіційні дії, що здійснюються урядом Південної Африки від імені або по відношенню до Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними , ця недійсність не може бути поширена до тих актів, таких, як, наприклад , реєстрація народжень , смертей і шлюбів.
Про необхідність врахування актів органів влади з окупованих територій Європейським судом з прав людини у п. 45 рішення по справі «Луізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey) від 18 грудня 1996 року (заява № 15318/89) була викладена правова позиція, що при аналогічних обставинах щодо відсутності ефективного державного контролю Кіпру за такими територіями, міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей і дій, які звідти походять, наприклад актів реєстрації народження, смерті і шлюбу, наслідки яких можуть ігноруватися лише на шкоду мешканців тієї чи іншої території.
Районний суд помилково витлумачив зміст вказаних рішень міжнародного суду, що відповідно до ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, і не з'ясував, що у даному випадку спір про право цивільне не виникає, що у заявника відсутня можливість у позасудовому порядку встановити факт смерті своєї матері, що має для нього важливе юридичне значення, тому з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підстав судова колегія апеляційну скаргу задовльняє частково та скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішенняпро задоволення заяви частково, лише в частині встановлення факту смерті. В іншій частині заявлені вимоги реалізовуються шляхом виконання ухваленого апеляційним судом рішення, яке набирає чинності негайно, відділом державної реєстрації актів цивільного стану і тому з цього приводу додаткового рішення суду не потрібно.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст..ст. 309, 316-319, 325 ЦПК України судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2016 року скасувати.
Заяву ОСОБА_3 задовольнити частково.
Встановити, що ОСОБА_4, яка народилася 13 травня 1938 року, 05 квітня 2015 року померла в місті Єнакієво Донецької області від раку голови підшлункової залози.
У задоволенні вимог ОСОБА_3 про зобов'язання відділу державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову провести реєстрацію смерті та видати свідоцтво про смерть - відмовити.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя
Судді колегії