Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
12 липня 2016 р. № 820/3432/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд: - зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасувати арешт і заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції АА №578694 від 12.11.2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належав: 64/100 частин ОСОБА_2, 36/100 часток ОСОБА_3. Після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належна їй на праві приватної власності частка житлового будинку перейшла у порядку спадкування до спадкоємця за заповітом - ОСОБА_1 Позивач має намір продати цю частку житлового будинку. Нотаріусом, було відмовлено у посвідченні договору купівлі-продажу, оскільки на вищезазначену квартиру був виявлений арешт нерухомого майна, накладений Орджонікідзевським ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№5786694 від 12.11.2008 року (реєстраційний № обтяження 8180464). Об'єкт обтяження - весь житловий будинок, власником вказана ОСОБА_3. На адвокатський запит ВДВС надав відповідь, що виконавче провадження, по якому було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження, АА № 578694 від 12.11.2008 року було закінчено та знищено згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26.02.2014 року, через закінчення строків зберігання. Тому вирішити питання про скасування постанови про арешт житлового будинку АДРЕСА_1 не виявляється можливим.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час, місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином. 07.07.2016 від відповідача надійшов лист №10676, в якому було повідомлено суд, що згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження по якому було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №578694 від 12.11.2008 року було закінчено на підставі рішення апеляційного суду Харківської області від 24.02.2010 року. Дане виконавче провадження було знищено згідно акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26 лютого 2014 року, через закінчення строків зберігання. З огляду на викладене, Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції не заперечує проти припинення вищезазначеного обтяження в рамках провадження по даній адміністративній.
Враховуючи положення ст.ст.122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів.
Відповідно до положень ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.
Згідно копії інформаційної довідки №60247582 від 31.05.2016 року, копія якої міститься в матеріалах справи судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 64/100 частини житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить позивачу, накладено обтяження, а саме арешт нерухомого майна, накладений Орджоникідзевським ВДВС Харківського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА№5786694 від 12.11.2008 року (реєстраційний № обтяження 8180464), об'єкт обтяження - весь житловий будинок, власником вказана ОСОБА_3.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на адвокатський запит відповідач надав відповідь, що виконавче провадження, по якому було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження, АА № 578694 від 12.11.2008 року було закінчено та знищено згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26.02.2014 року, через закінчення строків зберігання. Тому вирішити питання про скасування постанови про арешт житлового будинку АДРЕСА_1 не виявляється можливим
Враховуючи, що вказана постанова відповідача порушує права позивача, останній звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (надалі Закон).
Згідно ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606- XIV), заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно із ст. 52 Закону №606- XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
У відповідності із ст. 57 Закону №606- XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими ч.2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.
Порядок та умови зняття арешту з майна визначені статтями 50, 60 Закону №606- XIV, згідно яких у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно положень ст.59 Закону № 606-XIV у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до п. 1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).
Згідно п. 1.12.1 Інструкції відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.
Як вбачається з матеріалів справи, в наданій на адвокатський запит відповіді зазначено, що виконавче провадження, по якому було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження, АА № 578694 від 12.11.2008 року було закінчено та знищено згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 26.02.2014 року, через закінчення строків зберігання. Тому вирішити питання про скасування постанови про арешт житлового будинку АДРЕСА_1 не виявляється можливим.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на виконанні у Орджонікідзевському відділі державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області відсутні виконавчі провадження, в межах яких можливе звернення стягнення на майно позивача, в тому числі і шляхом його арешту.
Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів існування незавершених виконавчих проваджень щодо позивача, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту. Також відповідачем не надано доказів стягнення з позивача виконавчого збору та відкриття з цього приводу виконавчого провадження, що також обумовлювало би залишення в силі накладеного на його майно арешту.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Відповідно до статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що виконавче провадження, по якому було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони про його відчуження АА № 578694 від 12.11.2008 року було закінчено, відповідно у державного виконавця існував обов'язок у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Однак вказані дії не були вчинені державним виконавцем. Арешт було накладено на майно, що не належало боржнику за виконавчим провадженням. Вказаними діями було порушено права позивача, закріплені статтею 321 Цивільного кодексу України.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Зобов'язати Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області скасувати арешт і заборону на відчуження житлового будинку АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції АА №578694 від 12.11.2008 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Полях Н.А.