21 червня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/4532/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - Панченко О.О.,
представника відповідача - Квіти В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
позивача ОСОБА_1
до відповідача Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області
про зобов'язання вчинити дії
06.11.2015 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі - УДАІ УМВС України в Полтавській області, відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
У ході судового розгляду справи позивач неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги.
21.06.2016 позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, за змістом якої останній просив (з урахуванням уточнень, зазначених представником позивача у судовому засіданні 21.06.2016):
- визнати протиправною бездіяльність УДАІ УМВС України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час в період з період з 22.01.2012 по 29.09.2015;
- стягнути з УДАІ УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 по додатковому грошовому забезпеченню за службу в нічний час у розмірі 3864,64 грн, по грошовому забезпеченню (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку у розмірі 14974,80 грн, святкові дні у розмірі 2023,76 грн та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 5606,84 грн;
- стягнути з УДАІ УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та з індексації грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період 22.01.2012 по 29.09.2015 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у розмірі 407,64 грн;
- стягнути з УДАІ УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрат частки додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та втрат частки грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у розмірі 15627,32 грн;
- зобов'язати УДАІ УМВС України в Полтавській області здійснити перерахунок вихідної допомоги ОСОБА_1 з урахуванням нарахованих коштів, надати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення;
- зобов'язати УДАІ УМВС України в Полтавській області подати до суду звіт про виконання даної постанови в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань УДАІ УМВС України в Полтавській області витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн та витрат на проведення судової експертизи в розмірі 3303,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 24.06.1994 по 30.09.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ та звільнений з органів внутрішніх справ наказом УМВС в Полтавській області від 30.09.2015 № 564 о/с. Після звільнення позивачу видано грошовий атестат від 08.10.2015 № 43, довідку від 08.10.2015 № 184 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) за період з 01.10.2013 по 30.09.2015 та довідку б/н про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01.10.2013 по 30.09.2015. Ознайомившись з грошовим атестатом та зазначеними довідками, позивач дізнався, що за час служби йому не нараховувалась заробітна плата (грошове забезпечення) за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу в понаднормовий час, проте, залучення ОСОБА_1 до служби у відповідні періоди підтверджено Книгами постових відомостей та Журналами патрулювання за період з 22.01.2012 по 29.09.2015.
Позивач та представник позивача у судовому засданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача у письмовому запереченні просила частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнути з УДАІ УМВС України в Полтавській області заборгованість по несенню позивачем служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 1383,40 грн, в іншій частині просила в задоволенні позовних вимог відмовити. Також зазначала, що відповідно до пункту 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Крім того, представник відповідача у письмових поясненнях зазначила, що кошторисом доходів та видатків УДАІ УМВС на 2012-2015 роки не було передбачено коштів для виплати компенсацій за понаднормову роботу та в УДАІ УМВС не вівся табель обліку понаднормового робочого часу. Водночас з урахуванням режиму роботи інспекторів ДПС та з метою компенсації позивачу виплачувалась підвищена премія, а також за роботу в дні щотижневого відпочинку ОСОБА_1 надавалися інші дні відпочинку, що відображено в табелях обліку робочого часу. Також представник відповідача зазначила, що відповідно до архівних відомостей, що були надані бухгалтерією УДАІ УМВС в Полтавській області, за період з 01.01.2012 по 29.09.2015 позивачу було нараховано і виплачено грошові кошти за роботу в нічний час та компенсацію за роботу в вихідні та святкові дні у вигляді премії, а також нарахована та виплачена індексація (т. 6, а.с. 215-221).
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 24.06.1994 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 05.09.2011 - на посаді інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста №1 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої УМВС (т. 1, а.с. 17-24).
Наказом УМВС в Полтавській області від 30.09.2015 №564 о/с старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ згідно з пунктом 63 "б" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у запас через хворобу) (т. 1, а.с. 25).
При звільненні позивачу видано грошовий атестат від 08.10.2015 № 43 (т. 1, а.с. 26), довідку від 08.10.2015 № 184 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за період з 01.10.2013 по 30.09.2015) (т. 1, а.с. 28) та довідку б/н про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01.10.2013 по 30.09.2015 (т. 1, а.с. 27).
Зі змісту вказаних документів позивач дізнався, що йому не нараховане грошове забезпечення за роботу в нічний час, у вихідні та святкові дні та за службу в понаднормовий час.
Указане стало підставою для звернення позивача до суду.
Суд зазначає, що спірні відносини стосуються наявності у позивача права на отримання додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час в період з 22.01.2012 по 29.09.2015.
Як вже зазначено, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме: у підрозділах ДАІ.
Частиною першою статті 18 Закону України "Про міліцію" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114, встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Відповідно до пункту 12 названого Положення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція №499).
Пунктом 1.1 Інструкція № 499 визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
Порядок здійснення компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні визначено пунктом 3.7 Інструкції №499.
Зокрема, згідно з підпунктом 3.7.1 пункту 3.7 цієї Інструкції при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
При цьому згідно з підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 Інструкції №499 підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.
А відповідно до підпункту 3.7.5 пункту 3.7 Інструкції №499 облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.
У ході судового розгляду справи суд витрибовував від УДАІ УМВС України в Полтавській області графіки нарядів чергувань, затверджені керівником органу внутрішніх справ; розпорядку робочого часу інспекторів дорожньо-патрульної служби; журналів видачі зброї; книг рапортів прийому - здачі чергування інспекторів дорожньо-партрульної служби; книг інструктажів інспекторів дорожньо-патрульної служби; карток маршрутів патрулювання інспекторів дорожньо-патрульної служби взводу з обслуговування стаціонарного поста № 1 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС у Полтавській області щодо спірних правовідносин.
На виконання вимог суду представник відповідача надала лише архівні відомості №1 та табелі обліку робочого часу за січень-вересень 2015 року, журнали прийому та здачі поста, журнал реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з табельною зброєю, графіки несення служби особовим складом І роти ДПС (т. 6, а.с. 228-238, 239-248, т. 7, а.с. 98-149, 150-151, 152-160).
При цьому представник відповідача не заперечувала щодо того, що позивач дійсно залучався до роботи у понадурочний час, нічні зміни, дні щотижневого відпочинку та святкові дні.
Також представник відповідача визнала, що в УДАІ УМВС України в Полтавській області не складались окремі графіки чергувань та табелі обліку понаднормового робочого часу, керівництвом УДАІ УМВС не видавались окремі письмові накази про залучення особового складу ДПС до служби у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні; жодним іншим чином облік робочого часу особового складу ДПС не вівся.
Викладене свідчить про порушення відповідачем вище наведених приписів підпунктів 3.7.4, 3.7.5 пункту 3.7 Інструкції №499.
Щодо табелів обліку робочого часу УДАІ УМВС України в Полтавській області за 2012-2014 роки, представник відповідача пояснила, що надати останні немає можливості у зв'язку з їх терміном зберігання 1 рік відповідно до Переліку типових документів, що утворюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5.
З огляду на викладене, підтвердженням залучення позивача до служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, а також у нічні зміни є дані із Книг постових відомостей розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби та Журналів патрулювання інспектора ДПС взводу з обслуговування стаціонарного поста № 1 роти ДПІ ДАІ старшого прапорщика міліції ОСОБА_1 за спірний період, оригінали яких суд оглянув у судовому засіданні, а копії наявні в матеріалах справи (т. 1, а.с. 45-232; т. 2, а.с. 1-250, т. 3, а.с. 1-250, т. 4 а.с. 1-250, т. 5 а.с. 1-124, а.с. 162-250, т. 6 а.с. 1-182, т. 7 а.с. 1-251, т.8, 1-58, т.9).
Так, надані суду Постові відомості розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби містять інформацію про дату, працівників, залучених до служби, їх особистий підпис, проведення інструктажу, орієнтування, перевірку несення служби керівництвом та підтверджують перебування позивача на службі у відповідні дні.
Крім того, надані суду Журнали патрулювання містять інформацію щодо маршруту та періоду несення служби безпосередньо позивачем, здійснення перевірки несення служби керівництвом ДПС УДАІ.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані Постові відомості та Журнали патрулювання у повній мірі підтверджують залучення останнього до служби (у тому числі, у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, нічні зміни) та є належними доказами у справі.
Залученими до матеріалів справи архівними відомостями про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за спірний період підтверджено, що позивачу не нараховувалось грошове забезпечення (додаткове грошове забезпечення, компенсація) за службу у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні (т. 6, а.с. 228-238).
Також наведені обставини не заперечувались представником відповідача.
Щодо посилання відповідача на те, що кошторисом доходів і видатків УДАІ УМВС України в Полтавській області на 2012-2015 рік не було передбачено коштів для виплати компенсації за понаднормову роботу, а тому підстав для нарахування та виплат працівникам ДПС взводу з обслуговування стаціонарного посту № 1 роти дорожньо-патрульної служби ДАІ УМВС України в Полтавській області компенсації за службу в понаднормовий час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, зокрема ОСОБА_1, немає, суд зазначає наступне.
Відповідачем не було надано до суду жодного доказу того, що Кошторисом доходів і видатків УДАІ УМВС України в Полтавській області на 2012-2015 рік не було передбачено коштів для виплати компенсації за наднормову роботу.
Крім того, відсутність коштів не є підставою невиплати складової частини заробітку (грошового забезпечення) передбаченого законодавством.
Так, частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України) та практику Суду (Європейський суд з прав людини) як джерело права.
У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 (заява № 63134/00) вказано про те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чине правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
У пункті 26 цього рішення вказано про те, що Суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії" № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III).
Також у постанові Верховного Суду України у справі 3-28гс12 зазначено, що з урахуванням, зокрема рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Оскільки відповідач не виконав вимоги чинного законодавства щодо ведення обліку робочого часу ОСОБА_1 та не здійснив нарахування і оплату позивачу грошового забезпечення (компенсації) за роботу у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні та у нічний час, проте, відповідно до закону мав вчинити відповідні дії, то у спірних правовідносинах має місце протиправна бездіяльність УДАІ УМВС щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час в період з 22.01.2012 по 29.09.2015.
Відповідно до підпункту 3.7.2 пункту 3.7 Інструкції №499 годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.
Тривалість робочого часу співробітників ДАІ урегульовано пунктом 21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до якого для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
Суд звертає увагу, що положення наказу Міністерства внутрішніх справ України від 28.07.1994 № 404 "Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України", яким визначено середньодобову тривалість службового часу протягом місяця не більше 40 годин на тиждень, на працівників ДАІ не поширюються, оскільки працівники працювали відповідно до приписів Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 №341.
Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством було передбачено, що у разі залучення осіб рядового і начальницького складу ОВС до несення служби понад установлений законодавством робочий час грошове забезпечення таким особам за роботу в понадурочний час виплачується із розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
Залученими до матеріалів справи архівними відомостями про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за спірний період підтверджено, що посадовий оклад позивача становив з 2012 по 2015 рік 580,00 грн, оклад за спеціальним званням - 60,00 грн за період з січня 2012 по січень 2015 року; з лютого 2015 року оклад за спеціальним званням становив 65,00 грн (т. 6, а.с. 228-238).
Щодо нарахування грошового забезпечення за роботу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні суд зауважує, що дане питання не врегульовано положеннями Інструкції №499 чи інших спеціальних нормативно-правових актів, а тому до таких правовідносин належить застосувати приписи Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до статті 107 цього Кодексу робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
При цьому, згідно з частиною третьою статті 107 Кодексу законів про працю України на бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
За приписами підпункту 3.7.3 пункту 3.7 Інструкції №499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.
Водночас на вимогу суду відповідач не надав наказів про надання позивачу відгулів за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, дні відпочинку за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні.
За відсутності в УДАІ УМВС відомостей про надання ОСОБА_1 днів відпочинку за службу в дні щотижневого відпочинку та святкові дні суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що відгули йому не надавались.
Відомості про залучення позивача до несення служби у дні щотижневого відпочинку та святкові дні наведено у наданому позивачем розрахунку (т. 8, а.с. 1-85) та підтверджено залученими до матеріалів справи викопіюваннями з Постових відомостей та оригіналами Журналів патрулювання.
Стосовно посилань представника відповідача на те, що за несення позивачем служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні йому виплачено премію у підвищеному розмірі, суд зазначає таке.
Премія є окремим видом виплат та складовою грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу ОВС, що виплачується за рахунок і в межах фонду оплати праці відповідного структурного підрозділу.
Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить з того, що чинне на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин законодавство містило конкретні вимоги щодо оплати праці осіб рядового і начальницького складу ОВС за службу у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а тому нарахуванням позивачу премії жодним чином не можливо підмінити гарантовані законодавцем виплати за службу у понадурочний час, дні щотижневого відпочинку та святкові дні.
Ухвалою суду від 18.02.2016 за клопотанням позивача у справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено запитання: "чи підтверджується документально наданий представником позивача адвокатом Панченко О.О. та залучений судом у судовому засіданні 10.02.2015 до матеріалів справи (а.с. 1-85, т. 8 ) "Деталізований розрахунок сум, заявлених до стягнення, на виконання ухвали суду від 19.01.2016 року та в тому числі контррозрахунок на Розрахунок сум, які необхідно сплатити УДАІ УМВС України ОСОБА_1 складеного, підписаного членом ліквідаційної комісії Л.В.Совою та наданого до суду 19.01.2015 року", у розмірі - 40 766,88 грн, що складається з сум заборгованості по грошовому забезпеченню (компенсації) за несення служби понад установлений законодавством робочий час; по додатковому грошовому забезпеченню за службу в нічний час; по додатковому грошовому забезпеченню за службу у дні щотижневого відпочинку та у святкові дні з урахуванням індексації додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та з індексації грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та компенсації втрат частки додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та втрат частки грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за фактично відпрацьований ОСОБА_1 у період часу з 22.01.2012 по 29.09.2015 та відповідає наявним постовим відомостям, журналам патрулювання, табелям обліку робочого часу за 2015 рік, з журналам прийому та здачі поста, графікам служби особового складу 1-го взводу роти ДПС за 2015 рік, наказу Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", постанові Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб?".
За висновком судового експерта від 23.05.2016 № 256, з урахуванням даних Книг постових відомостей та Журналів патрулювання, встановлено, що за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 ОСОБА_1 не донараховані грошові кошти у розмірі 42505,00 грн, а саме:
- за несення служби понад установлений законодавством робочий час - 5606,84 грн;
- додаткове грошове забезпечення за службу в нічний час - 3864,64 грн;
- грошове забезпечення за службу в дні щотижневого відпочинку - 14974,80 грн;
- грошове забезпечення (компенсація) за службу в святкові дні - 2023,76 грн;
- сума заборгованості з індексації додаткового грошового забезпечення - 407,64 грн;
- сума компенсації втрат частини доходу - 15627,32 грн (т. 10, 23-30).
У розрахунках враховано вимоги чинного законодавства, зокрема положення абзацу третього підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції №499, відповідно до якого особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час. Водночас враховано інформацію, занесену до Постових відомостей та Журналів патрулювання щодо реально відпрацьвоаного часу позивачем.
З урахуванням наведеного, суд приймає висновок судової економічної експертизи від 23.05.2016 № 256 у якості належного доказу в справі.
Щодо ненарахування позивачу додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 3.7.6 пункту 3.7 Інструкції №499 службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час.
Згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується у тому числі Міністерством внутрішніх справ.
Пунктом 3 вказаної Постанови встановлені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25 - 28, 33.
Зокрема, додатком 26 до цієї Постанови визначено розмір доплати за службу в нічний час - 35 відсотків посадового окладу.
Відповідно приписів пункту 7 Постанови №1294 до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру.
Отже, вказаною нормою було обмежено розмір додаткових видів грошового забезпечення, встановлених додатком 28 до цієї Постанови, до моменту упорядкування додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас у силу положень пункту 11 Постанови №1294 зобов'язано державні органи упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.
Так, порядок та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС урегульовано наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", яким, зокрема затверджено додаткові види грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ згідно з додатком 22.
У додатку 22 до зазначеного наказу МВС України розмір доплати за несення служби у нічний час встановлено на рівні 35 відсотків від посадового окладу.
Суд враховує приписи пунктів 3, 4 наказу МВС України від 31.12.2007 №499, відповідно до яких установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, затвердженому Інструкцією, яку введено в дію з 01.01.2008.
Наведене є підставою для висновку про те, що питання виплати особам рядового і начальницького складу ОВС додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, доплати за несення служби у нічний час з 01.01.2008 урегульовано наказом МВС України від 31.12.2007 № 499 та вона мала нараховуватись у розмірі 35 відсотків від посадового окладу.
Посилання представника відповідача на лист Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС України від 28.11.2011 вих. №15/2-655 (т. 7 а.с.163) з вищенаведених підстав суд вважає необґрунтованим.
Судом встановлено, що посадовий оклад ОСОБА_1 у спірний період складав 580,00 грн.
Відомості про залучення позивача до несення служби у нічний час наведено у наданому позивачем розрахунку (т. 8, а.с. 1-85) та підтверджено залученими до матеріалів справи викопіюваннями з Постових відомостей та Журналів патрулювання.
За висновком судового експерта від 23.05.2016 № 256, сума заборгованості ОСОБА_1 з виплати додаткового грошового забезпечення за несення служби у нічний час за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 становить 3864,64 грн (т. 10, а.с. 29, зворотній бік).
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача в частині ненарахування та невиплати додаткового грошового забезпечення за службу у нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час в період з 22.01.2012 по 29.09.2015 та стягнення з УДАІ УМВС України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 по додатковому грошовому забезпеченню за службу в нічний час у розмірі 3864,64 грн та по грошовому забезпеченню (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку у розмірі 14974,80 грн, святкові дні у розмірі 2023,76 грн й за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 5606,84 грн. Отже, зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з УДАІ УМВС індексації додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та індексації грошового забезпечення (компенсації) за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 1.14 Інструкції № 499 індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
За змістом статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Таким чином, індексація є гарантією мінімізації втрат доходу у зв'язку з ростом індексу споживчих цін.
Як визначено статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, належні до виплати позивачу суми додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час, а також компенсації за службу у дні щотижневого відпочинку, святкові дні та за несення служби понад установлений законодавством робочий час підлягають індексації.
У відповідності до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
За висновком судового експерта від 23.05.2016 № 256, загальна сума індексації становить 407,64 грн.
З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з УДАІ УМВС компенсації втрат частки додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та втрат частки грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" суд дійшов наступних висновків.
За приписами статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2010 № 2050-ІІІ (далі- Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Аналізуючи наведені положення Закону, суд зазначає, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі, і заробітна плата (грошове забезпечення).
Варто також зазначити, що відповідно до правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 18.11.2014 у справі №21-518а14, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати/грошового забезпечення). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі - УДАІ) добровільно чи на виконання судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з невиплатою відповідачем ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та компенсації за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 22.01.2012 по 29.09.2015.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За висновком судового експерта від 23.05.2016 № 256, сума компенсації розрахована відповідно до наведених приписів статті 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та становить 15627,32 грн (т. 10, а.с 30).
Отже, позов у цій частині також слід задовольнити.
З приводу позовних вимог у частині зобов'язання УДАІ УМВС України в Полтавській області здійснити перерахунок вихідної допомоги з урахуванням нарахованих коштів та надати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення суд звертає увагу на такі обставини.
За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.
Оскільки у виданих ОСОБА_1 грошовому атестаті та довідках відсутні відомості про належний розмір грошового забезпечення позивача, що впливає на розмір вихідної допомоги та пенсії останнього, позовні вимоги про зобов'язання УДАІ УМВС України в Полтавській області здійснити перерахунок вихідної допомоги з урахуванням нарахованих коштів та надати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання цієї постанови в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України, у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Конституційний Суд України у Рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого та прокурора зауважив, що "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини).
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.05.2002 у справі "Бурдов проти Росії" визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
З огляду на викладене, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права громадянина на судовий захист.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада; щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що при поданні позовної заяви судовий збір з огляду на положення статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивачем не сплачувався, а тому відповідно у справі відсутні витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Наявною у матеріалах справи квитанцією від 22.04.2016 № 0.0.541647747.1 (т. 10, а.с. 22) підтверджено, що позивачем сплачено 3303,00 грн за проведення судової економічної експертизи.
Беручи до уваги наведені вище положення частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та зважаючи на задоволення судом позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати, пов'язані з проведення судової економічної експертизи, у розмірі 3303,00 грн.
Крім того, за приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Адміністративний позов містить позовну вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження факту понесення позивачем витрат до суду надано договір про надання правової допомоги від 21.10.2015 №50, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, розрахунки вартості наданої правової допомоги від 21.10.2015, від 23.11.2015 та квитанції від 10.11.2015 №15/ПО на суму 2500,00 грн та від 25.12.2015 №22/ПО на суму 5500,00 грн (т. 5, а.с. 130-134; т. 8, а.с. 125а).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 №4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Документально підтверджена сума витрат на правову допомогу становить 8000,00 грн, її розмір відповідає наведеним вище вимогам Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
За таких обставин, суд вважає за можливе стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань УДАІ УМВС України в Полтавській області документально підтверджені витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свої дій, що є підставою для задоволення адміністративного позову повністю.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 90, 94, 158-163, 167, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Полтавській області про зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні, за несення служби понад установлений законодавством робочий час у період з період з 22.01.2012 по 29.09.2015.
Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 по додатковому грошовому забезпеченню за службу в нічний час у розмірі 3864,64 грн, по грошовому забезпеченню (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку в розмірі 14974,80 грн, святкові дні у розмірі 2023,76 грн та за несення служби понад установлений законодавством робочий час у розмірі 5606,84 грн.
Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з індексації додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та з індексації грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період 22.01.2012 по 29.09.2015 відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у розмірі 407,64 грн.
Стягнути з Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрат частки додаткового грошового забезпечення за службу в нічний час та втрат частки грошового забезпечення (компенсації) за службу в дні щотижневого відпочинку, святкові дні й за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 22.01.2012 по 29.09.2015 відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у розмірі 15627,32 грн.
Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області здійснити перерахунок вихідної допомоги ОСОБА_1 з урахуванням нарахованих коштів, надати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення.
Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області подати до суду звіт про виконання даної постанови в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної автомобільної інспекції управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (ідентифікаційний код 08682677) витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн та витрати на проведення судової експертизи в розмірі 3303,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 29 червня 2016 року.
Суддя Т.С. Канигіна