79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
з питань сплати судового збору
12 липня 2016 року № 813/2160/16
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З., ознайомившись з позовною заявою Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова до державного виробничого об'єднання «Полярон» про стягнення заборгованості, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова до державного виробничого об'єднання «Полярон» про стягнення заборгованості.
Позивачем через канцелярію суду за вхідним №17780 від 11.07.2016 року подано клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що згідно з ч. 1 ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” кошти Пенсійного фонду України формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування) та використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Посилаючись на ст.ст. 55, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.
З урахуванням наведеного позивач просив звільнити його від сплати судового збору.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674), який з 01 вересня 2015 року діє у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо справляння судового збору” від 22 травня 2015 року № 484-VIII.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 3674, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить суб'єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону № 3674 встановлені пільги щодо його сплати.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 3674 враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення.
Аналогічні норми містяться у ч. 1 ст. 88 КАС України.
Таким чином, єдиною підставою, з урахуванням якої суд може звільнити від сплати судового збору, є майновий стан сторони. Жодної іншої підстави для постановлення судом ухвали про звільнення від сплати судового збору ні Закон № 3674, ні КАС України не передбачають.
Доводячи наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, позивач посилається на цільове призначення коштів Пенсійного фонду України та відсутність асигнувань для сплати судового збору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір”, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від його сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи.
Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05 лютого 2016 року № 2 “Про судову практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”.
УПФУ є бюджетною установою, однак спірні правовідносини виникли в результаті реалізації владних управлінських функцій (здійснення контролю за своєчасністю та повнотою відшкодування страхувальниками витрат територіальних органів Пенсійного фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій).
Наведене зумовлює висновок про відсутність передбачених ч. 1 ст. 8 Закону № 3674 та ч. 1 ст. 88 КАС України підстав для звільнення від сплати судового збору.
З приводу доводів УПФУ, які стосуються обмеження його доступу до суду, суд зазначає наступне.
22 травня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” № 484-VІІІ (далі - Закон № 484).
Набрання чинності Законом № 848 було відтерміновано до 01 вересня 2015 року, що визначено п. 1 Розділу ІІ “Прикінцеві положення” цього Закону.
Разом з цим п. 2 Розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону № 848 Кабінету Міністрів України доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.
Крім того, проект Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” внесений на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України.
Реалізуючи право законодавчої ініціативи, Кабінет Міністрів України крім іншого обґрунтовував необхідність прийняття цього законопроекту тим, що внаслідок численних змін до Закону України “Про судовий збір” коло осіб, звільнених від сплати судового збору, є необґрунтовано широким, в той час як розгляд будь-якої справи судом потребує витрат, незалежно від сплати судового збору. Відповідно, звільнення особи від сплати судового збору зрештою призводить до додаткового навантаження на державний бюджет.
Метою законопроекту було запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.
Законопроектом передбачалося виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору, що, за висновком суб'єкта законодавчої ініціативи, мало дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливило зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду.
З огляду на викладене суд не приймає доводи УПФУ про обмеження його права на доступ до суду внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
Керуючись ст. 8 Закону України “Про судовий збір”, ст.ст.88, 108, 165, Кодексу адміністративного судочинства України, -
у задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі м.Львова про звільнення від сплати судового збору відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Гулкевич І.З.