про закриття провадження у справі
05 липня 2016 року №810/2008/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Приватного підприємства "Екомерс" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Український державний університет залізничного транспорту про стягнення коштів,
за участю представників сторін:
від позивача: Мариніч А.А., довіреність №20-25-26-17/4534 від 30.06.2016
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна фінансова інспекція в Харківській області з позовом до Приватного підприємства "Екомерс" про стягнення з Приватного підприємства "Екомерс" коштів у розмірі 325,63 грн. до бюджету на розрахунковий рахунок №31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області.
Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2016 відкрито провадження у справі №810/2008/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Український державний університет залізничного транспорту, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 05.07.2016 судом поставлено на розгляд питання щодо закриття провадження у справі, оскільки даний спір не є публічно-правовим і не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Представник позивача у судовому засіданні 05.07.2016 у вирішенні вказаного питання поклався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши інші докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у даній адміністративній справі з наступних мотивів.
За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 7 частини 1 статті 3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Позивачем у даній справі є Державна фінансова інспекція у Харківській області, тобто орган державної влади, який є суб'єктом владних повноважень в розумінні положень КАС України.
Правовий статус органів державного фінансового контролю в Україні визначається Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ (далі - Закон) та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, яке затверджене Указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування (абз. 2 ст. 2 Закону).
В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до ст. 10 Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, вимагати від керівників підконтрольних установ проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій; при проведенні ревізій вилучати у підприємств, установ і організацій копії фінансово-господарських та бухгалтерських документів, які свідчать про порушення, а на підставі рішення суду - вилучати до закінчення ревізії оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів; пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі; у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Змістовний правовий аналіз вищенаведених норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що орган державного фінансового контролю проводить державний фінансовий контроль щодо підконтрольних установ, його право вимоги, передбачене статтею 10 Закону, може бути адресоване виключно підконтрольним установам, а звернення до суду в інтересах держави можливе лише у випадку незабезпечення такими установами виконання вимог щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Отже, здійснення органом державного фінансового контролю своїх повноважень обумовлює виникнення правовідносин із підконтрольною установою, які мають публічно-правовий характер. Відтак, є достатні підстави вважати, що в силу положень ч. 1 ст. 17 КАС України на такі правовідносини юрисдикція адміністративних судів поширюється.
Водночас, законом не передбачено повноважень органу державного фінансового контролю щодо направлення вимоги про усунення виявлених ревізією порушень до інших третіх осіб, навіть якщо вони формально наділені ознаками підконтрольної установи.
Підсумовуючи, суд приходить до таких висновків.
В силу положень ст. 10 Закону необхідною умовою для звернення до суду органу державного фінансового контролю та її територіальними органами в інтересах держави є незабезпечення підконтрольною установою виконання вимоги щодо усунення порушень законодавства, виявлених під час здійснення державного фінансового контролю.
Проте, повноваженнями щодо направлення таких вимог не до підконтрольних установ відповідний орган не наділений.
Відтак, звернення органу фінансового контролю до суду з позовними вимогами про відшкодування третіми особами завданих державі збитків хоча й охоплюється компетенцією цього органу державної влади, однак не може відбуватись шляхом подання адміністративного позову, оскільки у такому разі не може йти мова про наявність публічно-правових відносин між відповідним органом державної влади, як суб'єктом владних повноважень, і третьою особою, щодо якої такий суб'єкт не здійснював жодних владних управлінських функцій.
Таким чином, на переконання суду, відшкодування іншими (непідконтрольними) особами збитків, що завдані державі чи об'єкту контролю та були виявлені в ході інспектування, має відбуватись за загальними правилами відшкодування шкоди (збитків), визначеними цивільним законодавством.
Судом встановлено, що позивачем Державною фінансовою інспекцією в Харківській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту за період з 01.01.2012 по 01.03.2014, за результатами якої складено акт ревізії від 25.06.2014 №810-40/55 (а.с.9-13).
З метою усунення виявлених під час ревізії порушень Державною фінансовою інспекцією у Харківській області прийнято вимогу про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Української державної академії залізничного транспорту порушень законодавства з фінансових питань №810/17-2624 від 01.08.2014, в пункті 9 якої позивач вимагає відшкодувати незаконні витрати бюджетних коштів в загальній сумі 1412,89 грн., допущені внаслідок не відшкодування організаціями-орендарями вартості витрат на реактивну електроенергію, зкоерма, ПП "Екомерс" на 325,63 грн., шляхом перерахування коштів в загальній сумі 1412,89 грн. до Державного бюджету України на розрахунковий рахунок №31110090700007, в разі необхідності провести претензійно-правову роботу (а.с.69-72).
Отже, у даному випадку публічно-правові відносини виникли між Державною фінансовою інспекцією у Харківській області та Українським державною академією залізничного транспорту (правонаступником якої є Український державний університет залізничного транспорту), як підконтрольною установою, щодо якої позивач провів ревізію фінансово-господарської діяльності.
Водночас позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Екомерс" коштів у розмірі 325,63 грн. до бюджету на розрахунковий рахунок №31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області звернуті не до Української державної академії залізничного транспорту (правонаступником якої є Український державний університет залізничного транспорту), яка не забезпечила виконання вимог органу державного фінансового контролю, а до іншої особи - ПП "Екомерс", з вини якої, на думку позивача, було заподіяно такі збитки.
Наведене засвідчує, що у спірних правовідносинах позивач не здійснює відносно відповідача владних управлінських функцій, оскільки не наділений законом правом вимоги до цієї особи про усунення виявлених ревізією порушень.
Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності (абз.2 ст. 1 ГПК України).
Згідно з абзацом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами:
- підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;
- державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;
- прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому юрисдикція адміністративного суду на цей спір не поширюється, оскільки заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.
Відтак, провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.
В судовому засіданні 05.07.2016 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, повний текст ухвали виготовлено 07.07.2016.
Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Провадження у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Харківській області до Приватного підприємства "Екомерс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Український державний університет залізничного транспорту про стягнення з Приватного підприємства "Екомерс" коштів у розмірі 325,63 грн. до бюджету на розрахунковий рахунок №31110090700007 ГУ ДКСУ у Харківській області - закрити.
2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Кушнова А.О.