15 червня 2016 року м.Житомир справа № 806/792/16
категорія 10.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Духновська В.О., Захарченко О.Є.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування вимоги та податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1А.) звернулась до суду з позовом, у якому просить, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ) від 06.05.2016 № Ф-0002241305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 9085,16 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку розміром 63252,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 50466,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12786,50 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_2 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 233036,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116518,23 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_3 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 17661,79 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4415,15 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5 в сумі 908,52 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 06.05.2016 № 2244/13-05/НОМЕР_6 є необґрунтованими, а прийняті за їх наслідками рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, зазначила, що врахування відповідачем у складі доходу позивача суми акцизного податку є протиправним та суперечить чинному законодавству. Зважаючи на те, що акцизний податок - є непрямим податком, то суми такого податку не повинні включатись ані у складі доходів, ані у складі витрат. З приводу висновків контролюючого органу щодо завищення розміру задекларованих витрат зазначає, що показник витрат має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, а не порівняльним аналізом, як визначив відповідач. Вважає, що нарахування акцизного податку за неподання декларації є безпідставним, так як декларація з указаного податку за серпень 2015 року подана у межах законодавчо встановлених строків. Зважаючи на безпідставність висновків відповідача про заниження чистого оподатковуваного доходу, вважає протиправним донарахування військового збору в спірній частині, як і вимоги про сплату недоїмки (боргу) з єдиного внеску, так і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. На переконання позивача, контролюючим органом при нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату боргу з податку на доходи фізичних осіб невірно застосовано приписи статті 127 Податкового кодексу України.
Позивач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечила проти позову та просила відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 91-94).
Вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.
Встановлено, що у період з 19.04.2016 по 27.04.2016 посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 11.02.2016, правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 11.02.2016, за результатами якої складено акт № 244/13-05/НОМЕР_6 від 06.05.2016 (а.с. 10-31).
Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано наступні порушення:
- п. 16.1.2 п.16.1 ст. 16, п. 44.1 ст. 44, пп. "а" п.176.1 ст. 176, п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755VІ зі змінами і доповненнями, неведення обліку доходів та витрат за період з 01.01.2015 по 11.02.2016, а саме книга обліку доходів та витрат на перевірку не надана;
- п. 177.2, пп. 177.4.1 п. 177.4 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1А період з 01.01.2015 по 31.12.2015 занижено суму чистого оподатковуваного доходу на 1252855,53 грн, в результаті чого занижено суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті у бюджет на 246608,92 грн;
- пп. 177.5.1, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_1 несвоєчасно сплачено авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб за ІІ квартал 2015 року в сумі 1124,55 грн, за 4 квартал 2015 року в сумі 1346,60 грн;
- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, п. 168.1 ст. 168, пп. "а" пп. 168.4.5 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб з найманих працівників до бюджету за період з 01.01.2015 по 31.01.2016;
- п. 1 ч. 2 ст. 6; п. 2 ч. 1 ст. 7; ч. 2 ст .9 Закону України "Про збір та облік единого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року №2464-VI (зі змінами та доповненнями) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 занижено суми доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок на 26182,00 грн, що призвело до заниження суми єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 34,7% на 9085,16 грн;
- п. 49.2-1 ст. 49, п. 223.2 ст.223 р. II Податкового кодексу України від 02.12.2010 в частині не подання декларації з акцизного податку за серпень 2015року, пп.214.1.4 п. 214.1 ст. 214, ст. 223, пп. 216.9 ст. 216 р. VI Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з акцизного податку за серпень 2015 року в сумі 50466,00 грн;
- пп.1.2 п. 161 підрозділу 10 Податкового кодексу України за № 2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями) встановлено заниження оподаткованого доходу отриманого у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на 1252855,33 грн, в результаті чого занижено військовий збір, що підлягає сплаті до бюджету на 18792,83 грн.
За результами розгляду акту перевірки № 244/13-05/НОМЕР_6 від 06.05.2016 Житомирською ОДПІ прийнято наступні рішення:
- вимогу від 06.05.2016 № Ф-0002241305 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 9085,16 грн (а.с. 33);
- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з акцизного податку розміром 63252,50 грн, у тому числі: за основним платежем - 50466,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 12786,50 грн (а.с. 50);
- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 246608,92 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 123304,46 грн (а.с. 49);
- податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_3 про збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 18792,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4698,21 грн (а.с. 51);
- податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_4 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2997,80 грн та нарахування пені в сумі 144,35 грн (а.с. 48);
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5 в сумі 908,52 грн (а.с. 52).
Не погодившись із рішеннями відповідача, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого, суд виходив з наступних мотивів.
Насамперед слід відзначити, що уся первинна документація ФОП ОСОБА_1 була вилучена слідчим ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області. Укзані обставини сторонами не заперечуються.
Попри це, у акті перевірки контролюючий орган стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не було надано до перевірки книгу обліку доходів та витрат.
За змістом пункту 85.9 статті 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.
Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.
У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.
Із наведеної правової норми слідує, що правоохоронні органи, які вилучили первинні документи суб'єкта господарювання, зобов'язані на вимогу контролюючого органу надати необхідні до перевірки документи.
Проте, Житомирською ОДПІ не надано суду жодних доказів того, що ним вживались усі заходи для об'єктивного та повного проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1
При цьому, позивач неодноразово повідомляла контролюючий орган про те, що запитувані документи їй досі не повернуті слідчим ОВС ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Житомирській області (а.с. 71-78).
Указані обставини, на переконання суду, свідчать про нехтування контролюючим органом своїми правами та обов'язками, визначеними Податковим кодексом України, при здійсненні податкового контролю.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на відповіжність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
У акті перевірки контролюючий орган стверджує про те, що загальний оподатковуваний дохід, отриманий позивачем у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 становив 15030723,03 грн (замість задекларованих - 14105088,94 грн), з яких:
14955320,51 грн - виручка реєстраторів розрахункових операцій (згідно книг обліку розрахункових операцій) від реалізації товарів, без урахування ПДВ (загальна сума виручки 17778511,03 грн, в т.ч. акцизний податок 839367,90 грн, в т.ч. ПДВ 2823190,52 грн);
75402,52 грн - надходження коштів від надання послуг, без урахування ПДВ.
Виявлене порушення в частині заниження доходу в сумі 75402,52 грн позивач визнає та не оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині нарахування відповідачем податкового зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями на цю суму.
Проте, категорично не погоджується із доводами контролюючого органу про необхідність включати суму акцизного податку до складу доходу, отриманого за результатами здійснення господарської діяльності.
У свою чергу, контролюючий орган стверджує, що суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів не виключаються із сум отриманого доходу.
Надаючи правову оцінку доводам представників сторін, суд виходить з наступних мотивів.
Відповідно до пунктів 177.1-177.3 статті 177 Податкового кодексу України, Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
Із наведеної правової норми прослідковується, що до складу витрат і доходу фізичної особи-підприємця не включається податок на додану вартість, який за своєю суттю є непрямим податком.
За визначенням підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Відповідно до підпункту 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 Податкового кодексу України, платниками податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.
Згідно підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.
Наведені правові положення Податкового кодексу України дають підставу для висновку, що акцизний податок є непрямим податком, що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.
При цьому, вирішуючи питання про правомірність невключення позивачем акцизного податку у складі доходу, суд зазначає наступне.
Так, статтею 177 Податкового кодексу України чітко не визначено, що акцизний податок не включається ані у складі доходів, ані у складі витрат, що стало підставою для врахування відповідачем спірної суми акцизу у складі доходу ФОП ОСОБА_1 При цьому, контролюючий орган констатує, що до складу витрат - акцизний податок не включається.
Однак, суд не погоджується із правовою позицією відповідача з огляду на наступне.
За змістом пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Згідно зі статтею 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Враховуючи викладене нормативне обгрунтування та необхідність конкретизації при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем доходу, суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України14.12.1999 за N 860/4153, яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 "Дохід", дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Згідно пункту 6 П(С)БО 15 "Дохід", не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:
сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо;
сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
надходження, що належать іншим особам;
надходження від первинного розміщення цінних паперів;
сума балансової вартості валюти.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування (у даному випадку) та, відповідно, - до складу витрат.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача, що на позивача, як фізичну особу-підприємця, не поширюються норми П(С)БО 15 "Дохід", оскільки останньою не ведеться бухгалтерський облік відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема,
рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
єдиного підходу до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Принцип рівності передбачає, що не допускається встановлення правил оподаткування (пов'язаних із диференціацією ставок податків, наданням податкових пільг, реєстрацією платників податків, податковою звітністю тощо), що допускають дискримінацію платників податків в залежності від правової форми, змісту, виду їх підприємницької діяльності, їх національності, місця походження капіталу тощо.
Відповідно до принципу єдиного підходу до встановлення податків та зборів, усі обов'язкові елементи податку встановлюються виключно законом. Встановлення податку відповідно до статті 7 Податкового кодексу України передбачає обов'язкове визначення таких елементів як об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
З урахуванням викладеного та встановлених у ході судового розгляду справи обставин, суд дійшов переконання, що при формуванні доходу фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування, останніми повинні враховуватись положення пункту 6.1 П(С)БО 15 "Дохід", відповідно до якого не визнаються доходами суми акцизу.
Зважаючи на що, суд вважає безпідставними твердження контролюючого органу про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу на суму акцизного податку розміром 839367,90 грн.
Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача про завищення позивачем розміру задекларованих витрат у загальній сумі 327221,44 грн, через завищення вартості придбаних товарів, що були реалізовані.
Такого висновку контролюючий орган дійшов здійснивши порівняльний аналіз цін придбання та реалізації тютюнових виробів та інших продуктів в розрізі номенклатури та періодів встановлено, що середня торгівельна націнка при реалізації тютюнових виробів у 2015 році становила 4%, продуктів харчування у 2015 році - 12%. Реалізація тютюнових виробів, продуктів харчування та маркетингових послуг в загальному обсязі оподатковуваного доходу складає 98,58%, 0,89% та 0,53% відповідно. Таким чином, перевіркою встановлено, що вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані та включаються до складу документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю складає: тютюнові вироби за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 13451408,65 грн (сума доходу від реалізації тютюнових виробів (без ПДВ) 13989465,00 грн/104,0*100); інші продукти за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у сумі 112935,37 грн. (сума доходу від реалізації тютюнових виробів (без ПДВ) 126487,61 грн./112*100).
Суд вважає безпідставними твердження контролюючого орагну та зазначає наступне.
За змістом пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
За правилами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:
витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;
витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;
суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;
інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Указаними імперативними нормами закріплено, що показник задекларованих витрат фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, повинен бути підтверджений належним чином оформленими первинними документами, а не визначатись відсотками від показника доходу.
Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 Податкового кодексу України.
З огляду на законодавче врегулювання спірних правовідносин, суд зазначає, що для підтвердження/спростування правомірності формування платником витрат, контролюючий орган під час здійснення перевірки зобов'язаний перевірити правильність формування підприємством даних податкового обліку за період перевірки на підставі відповідних первинних документів.
У пункті 86.1 статті 86 Податкового кодексу України закріплено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (пункт 86.10.статті 86 Податкового кодексу України).
Підпунктом 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
У свою чергу, акт перевірки не містить жодних посилань на недоліки чи відсутність у позивача первинних документів, що слугували підставою для формування понесених витрат.
Акт перевірки свідчить на користь висновку, що у відповідача відсутні будь-які зауваження щодо форми та змісту вказаних документів, контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність даних, які містять первинні бухгалтерські документи з обліку витрат, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.
При цьому, застосування контролюючим органом "порівняльного аналізу цін придбання та цін реалізації" при визначенні витрат суперечить наведеним положенням статті 177 Податкового кодексу України.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_2 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 233036,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116518,23 грн не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи виявлене порушення контролюючий орган у акті перевірки стверджує, що позивачем у період з 01.01.2015 по 31.01.2016 порушено встановлені строки сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 8046,94 грн.
Виявлене порушення стало підставою для нарахування штрафних санкцій в сумі 2997,80 грн та пені 144,35 грн.
Позивач погоджується із фактом порушення встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 8046,94 грн та визнає нараховану суму санкцій спірним рішенням розміром 1204,47 грн та суму пені розміром 144,35 грн.
При цьому, просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн, оскільки вважає, що контролюючим органом при визначенні указаної суми штрафу помилково застосовано 50% суми податку за повторність виявленого порушення.
Представник відповідача у судовому засіданні наполягала на правильності обрахунку суми штрафу спірним податковим рішенням.
Надаючи правову оцінку доводам представників сторін, суд виходив з наступних мотивів.
Так, статтею 127 Податкового кодексу України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Із додатку № 5 до акту перевірки (а.с. 70) вбачається, що станом на 01.01.2015 заборгованість позивача з ПДФО становила 4102,67 грн;
дата нарахування заробітної плати - 31.01.2015 (сума нараховано ПДФО 357,60 грн);
дата виплати заробітної плати та перерахування ПДФО - 20.02.2015 (сума перерахованого ПДФО 516,00 грн)
дата перерахування ПДФО 10.03.2015 (сума перерахованого ПДФО 5508,00 грн) період несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 4102,67 грн з 01.01.2015 по 20.02.2015 (51 день), пеня 96,31 грн, штраф (25%) - 1025,67 грн)
період несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 3944,27 грн з 21.02.2015 по 10.03.2015 (19 днів, пеня 48,44 грн., штраф (50%) - 1972,13 грн.).
Суд не погоджується із правовою позицією відповідача при нарахуванні 50% штрафу на суму несвоєчасно перерахованого ПДФО в сумі 3944,27 грн, оскільки факт повторного протягом 1095 днів не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, та зазначає з цього привожу наступне.
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України).
Водночас, відповідно до вимог пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається акт.
З наведених вище положень Податкового кодексу України вбачається, що факт порушення податкового законодавства може бути встановлений не інакше, як за результатами перевірки платника податків, які оформлюються актом.
Враховуючи те, що факт повторного протягом 1095 днів не перерахування позивачем до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідачем жодним актом встановлено та зафіксовано не було, суд погоджується, що контролюючий орган неправомірно застосував штрафну (фінансову) санкцію по не перерахованому до бюджету податку на доходи фізичних осіб в розмірі 50 % за період з 21.02.2015 по 10.03.2015.
З огляду на що, суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн.
Також, на переконання суду, обґрунтованими є позовні вимоги в частині визнання протиправими та скасування вимоги від 06.05.2016 № Ф-0002241305 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5, з огляду на наступне.
У акті перевірки зазначено, перевіркою достовірності відображення у звітності сум доходу, отриманого від здійснення діяльності, яка підлягає обкладенню податковм на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, встановлено його заниження у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на 26182,00 грн, чим порушено пункт 1 частини 2 статті 6, пункт 2 частини 1 статті 7, з урахуванням частини 3 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені у пункті 2.1.2 акту перевірки.
Перевіряючи обґрунтованість доводів відповідача, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною 4 статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.
Згідно пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Частини 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлюють, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (частина одинадцята статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у редакціях Закону станом на 2015 рік).
В силу положень пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Насамперед слід відзначити, що у пункту 2.1.2 акту перевірки (сторінки акту з 12 по 17), відповідачем зазначається про встановлення факту заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу на 1252855,53 грн, про суму 26182,00 грн, на яку нараховується єдиний внесок, жодної згадки немає.
Акт перевірки не містить інформації про те, які саме факти та господарські операції, на підставі яких первинних документів відбулось заниження доходу в сумі 26182,00 грн, на який нараховується єдиний внесок, що свідчить про порушення відповідачем підпункту 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139.
Зважаючи на те, що судом спростовані висновку акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподатковуваного доходу при визначенні суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд вважає, що оспорювані вимога від 06.05.2016 № Ф-0002241305 та рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_5 є протиправними та підлягають скасуванню.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_1 на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
У акті перевірки зафіксовано, що за серпень 2015 року платником не подано до Житомирської ОДПІ декларацію з акцизного податку, чим порушено граничний термін подання, відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 49.2-1 статті 49 Податкового кодексу України.
Указане порушення стало підставою для висновку, що ФОП ОСОБА_1 не задекларовано податкове зобов'язання з акцизного податку за серпень 2015 року відповідно до бази оподаткування визначеного підпунктом 214.1.4 пункту 214.4 статті 214 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму акцизного податку в розмірі 50466,00 грн, чим порушено пункт 216.1 статті 216 Податкового кодексу України.
Виявлені порушення стали підставою для прийняття спірного податкового рішення.
Проте, висновок контролюючого органу не знайшов свого підтвердження у ході судового розгляду справи та спростований наступним.
Так, за змістом підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 49.2-1 статті 49 Податкового кодексу України, платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу, а також платники, які мають діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.
Згідно пункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214 Податкового кодексу України, у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 216.1 статті 216 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції), вироблених на митній території України, є дата їх реалізації особою, яка їх виробляє, незалежно від цілей і напрямів подальшого використання таких товарів (продукції), крім випадків, зазначених у статтях 225 та 229 цього Кодексу.
За змістом статті 223 Податкового кодексу України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.
Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.
Актом перевірки (а.с. 28 зворот) підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 за місцем реалізації (неосновним місцем обліку) 07.09.2015 подано до Бердичівської ОДПІ податкову декларацію з акцизного податку за серпень 2015 року.
07.09.2015 засобами електронного зв'язку направлено до Житомирської ОДПІ податкову декларацію з акцизного податку за серпень 2015 року, у якій визначила до сплати суму податкового зобов'язання розміром 50466,00 грн (а.с. 66-68).
Згідно підпункту 49.9.1 пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.
Згідно квитанції № 2 Житомирською ОДПІ прийнято пакет 07.09.2015 о 13:07:46 (а.с. 69).
При цьому, не витримують жодної критики доводи відповідача, що згідно інформаційних систем стан декларації значиться "До відома", тобто є неприйнятою, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 49.8 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
За змістом пункту 49.9 статті 49 Податкового кодексу України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
Підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Із наведеної норми слідує, що єдиним доказом неприйняття податкової декларації є письмове повідомлення контролюючого органу про відмову у прийнятті такої декларації.
У ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду доказів існування повідомлення про відмову ФОП ОСОБА_1 у прийнятті податкової декларації з акцизного податку за серпень 2015 року, а тому висновки акту перевірки про заниження позивачем суми акцизного податку розміром 50466,00 грн не заслуговують на увагу, так як податкова декларація ФОП ОСОБА_1 з акцизного податку за серпень 2015 року, відповідно до підпункту 49.9.1 пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, вважається прийнятою.
Крім того, представником відповідача у судовому засіданні визнано, та не спростовано актом перевірки, що ФОП ОСОБА_1 у визначені чинним законодавством строки сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з акцизного податку за серпень 2015 року.
З огляду на що, у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12785,50 грн (12616,50 грн + 170,00), у тому числі на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (170,00 грн) за порушення граничного терміну подання податкової декларації з акцизного податку за серпень 2015 року.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_1 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечать встановленим у справі обставинам, тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 19.05.2016 № НОМЕР_3 в спірній частині на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.
Єдиною підставою для донарахування позивачеві основного зобов'язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження платником оподатковуваного доходу у період з 01.01.2015 по 31.12.2015.
Так, пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині завищення позивачем оподатковуваного доходу в сумі 1177453,01 грн, відповідно, нарахування відповідачем військового збору на суму такого доходу в розмірі 17661,79 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4415,45 грн, - є протиправним.
З огляду на що, податкове повідомлення-рішення Житомирської ОДПІ від 19.05.2016 № НОМЕР_3 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 17661,79 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4415,15 грн необхідно скасувати.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, суду не надав.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 06.05.2016 № Ф-0002241305.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.05.2016 № НОМЕР_1.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 19.05.2016:
- № НОМЕР_2 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в сумі 233036,47 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 116518,23 грн;
- № НОМЕР_3 в частині збільшення грошового зобов'язання з військового збору за основним платежем в сумі 17661,79 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4415,15 грн;
- № НОМЕР_4 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1793,33 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 19.05.2016 № НОМЕР_5.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович
Повний текст постанови виготовлено: 22 червня 2016 р.