Справа № 819/601/16
15 червня 2016 р.м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:
головуючого судді Білоус І.О.
при секретарі судового засідання Габрилецькій С. Є.
за участю представників: позивача - Компанець М. Б., відповідача: Чорнописьки В. В., Матвійчука Ю. А., Можаровського О. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерформ - Захід" до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерформ - Захід" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.02.2016 р. № 0000232207.
Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.
Гусятинською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Інтерформ - Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства про що складено акт від 05.02.2016 року. Відповідно до акту перевірки встановлено порушення позивачем законодавства у сфері регулювання обігу готівки, а саме: п. 2.6, глави 2, п. 4.2 та п. 4.3 гл. 4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, шляхом не оприбуткування ТОВ «Інтерфом-Захід» готівкових коштів, які надійшли в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, та які не відображені в касовій книзі, в загальній сумі 160000 грн.
На підставі вказаного акту перевірки та, враховуючи результати адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС в Тернопільській області прийнято наступне оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.02.2016 № 0000232207, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 800000 грн.
Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважає його неправомірним з огляду на таке.
Згідно із висновками акту перевірки позивачем допущено неоприбуткування готівкових коштів, які надійшли в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, та які не відображені в касовій книзі, в загальній сумі 160000 грн.
Перевіркою встановлено надходження 30 червня 2013р. готівкових коштів в касу підприємства від ОСОБА_5 (позика) в сумі 55 000,00 грн. відповідно до прибуткового касового ордера №131 та від ОСОБА_6 (позика) в сумі 105 000,00 грн. відповідно до прибуткового касового ордера №132. Дана готівка в загальній сумі 160000 грн., не відображена в касовій книзі підприємства, тобто не оприбуткована.
Позивач зазначає що кошти в сумі 160000 грн. були надані 30 травня 2013 року в безвідсоткову позику працівникам підприємства, а саме ОСОБА_5 (55000 грн.) та ОСОБА_6 (105000 грн.). Дані кошти 27 червня 2013 року були повернуті позичальниками у касу підприємства що підтверджується прибутковими касовими ордерами №131 та №132 від 27.06.2016р.
Крім того позивач зазначив, що у подальшому, касиром підприємства помилково роздруковано та оформлено прибуткові касові ордери №131 та №132 від 30.06.2013.
Ці прибуткові касові ордери мають аналогічні порядкові номери та повністю дублюють зміст вже оформлених касових ордерів № 131, 132 від 27.06.2013, що виписані за операціями повернення позикових коштів працівниками підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Факт помилкового оформлення касиром прибуткових касових ордерів від 30.06.2013 № 131 та №132 підтверджується бухгалтерською довідкою №1 від 30.06.2013, скріпленою підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.
Також ТОВ «Інтерфом-Захід» звертає увагу, що застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» повинно здійснюватися в межах строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Оскільки у спірному випадку до позивача застосована штрафна санкція за порушення, яке мало місце у 2013-2014 роках, то строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України, сплинули.
Крім того, звернув увагу суду на те, що на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, акт перевірки, який був підставою його прийняття, був відсутній у Головному управлінні ДФС у Тернопільській області, що підтверджується відповіддю на запит про надання інформації, наданий представнику позивача 31.05.2016 року за № 1028/15-03.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях та просив позовні вимоги задовольнити повністю.
У судовому засіданні представники відповідача адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову та пояснили наступне.
Вважають, що позивач не надав під час перевірки доказів того, що касові ордери 30.06.2013 року № 131 та № 132 виписані в наслідок помилки касира, які надані ним під час розгляду справи у суді.
Представник відповідача зазначав, що під час проведення перевірки надано належним чином завірені підприємством копії прибуткових касових ордерів від 30.06.2013 року №131 та №132 без будь-якої вказівки на допущені помилки (в тому числі дубляж) та без будь-яких супровідних листів, пояснень, довідок.
Також вважають безпідставним посилання представника позивача на положення статті 250 ГК України, оскільки з 01.01.2011 р. дану статтю доповнено частиною другою, яка наголошує, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.
Представники відповідача вважають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 29.02.2016 р. прийнято правомірно та просили у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, при прийнятті рішення виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ТОВ «Інтерфом-Захід» є юридичною особою, зареєстровано Гусятинською РДА Тернопільської області 13.08.2008 р.
Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлень Гусятинської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 13.11.2015 № 369, № 370, № 371, № 372 № 373, згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Гусятинської ОДПІ 03.11.2015р. № 468, у період з 28.12.2015р. по 29.01.2016р. проведено планову виїзну перевірку позивача - ТОВ «Інтерфом-Захід».
За результатами проведеної планової перевірки складено акт № 15/2200/35855828 від 05.02.2016 «Про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Інтерфом-Захід» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014».
Відповідно до акту перевірки було встановлено порушення позивачем законодавства у сфері регулювання обігу готівки, а саме п. 2.6, глави 2, п. 4.2 та п. 4.3 гл. 4 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 (далі - Положення № 637), шляхом не оприбуткування ТОВ «Інтерфом-Захід» готівкових коштів, які надійшли в касу підприємства на підставі прибуткових касових ордерів, та які не відображені в касовій книзі, в загальній сумі 160000 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.02.2016 № 0000232207, яким ТОВ «Інтерфом-Захід» нараховано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 800000 грн.
Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При перевірці обставин, що слугували підставами прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.
У акті перевірки від № 15/2200/35855828 від 05.02.2016 зафіксовано, що готівкові кошти надійшли в касу підприємства від ОСОБА_5 (позика) в сумі 55000 грн. відповідно до прибуткового касового ордера № 131 від 30.06.2013 р. Готівка, що надійшла на підставі прибуткового касового ордера № 131 від 30.06.2013, не відображена в касовій книзі підприємства, тобто не оприбуткована.
Перевіркою також встановлено надходження готівкових коштів в касу підприємства 30.06.2013 р. від ОСОБА_6 (позика) в сумі 105 000,00 грн. відповідно до прибуткового касового ордера №132 від 30.06.2013р. Готівка що надійшла на підставі прибуткового касового ордера №132 від 30.06.2013, не відображена в касовій книзі підприємства, тобто неоприбуткована.
На підставі викладеного, податковим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «Інтерфом-Захід» п. 2.6 глави 2, п. 4.2 та п. 4.3 гл. 4 Положення № 637, оскільки, згідно вищевказаних пунктів, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись, а також усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі та записи проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження.
Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Пункт 4.2 Положення № 637 встановлює, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.
Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).
Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).
Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.
Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.
У той же час, зазначаючи про порушення позивачем вимог вищезазначеного законодавства, податковий орган не перевірив факт надходження готівкових коштів до каси підприємства, внаслідок чого дійшов до передчасних висновків про порушення позивачем порядку їх оприбуткування.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами проведеного у ТОВ «Інтерформ-Захід» службового розслідування, за результатами розгляду акту перевірки № 15/2200/35855828 від 05.02.2016, 30.05.2013 року між позивачем та працівником підприємства - ОСОБА_5 укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого позичальнику передано на строковій основі позикові кошти у розмірі 55000 грн., із строком повернення до 31.12.2013 р.
Грошові кошти у сумі 55000 грн. видано позичальнику на підставі видаткового касового ордеру № 394 від 30.05.2013 р. (а. с. 97).
ОСОБА_5 повернуто до каси підприємства отримані раніше позикові грошові кошти у сумі 55 000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 131 від 27.06.2013 р. (а. с. 99).
Окрім цього, 30.05.2013 між позивачем та працівником підприємства - ОСОБА_6 було укладено договір про надання безпроцентної позики, відповідно до якого позичальнику передано на безстроковій основі позикові кошти у розмірі 55 000 грн. із строком повернення до 31.12.2013р. (а. с. 101-103).
Грошові кошти у сумі 55000 грн. видано позичальнику на підставі видаткового касового ордеру № 395 від 30.05.2013р. (а. с. 104).
ОСОБА_6 повернуто до каси підприємства отримані раніше позикові грошові кошти у сумі 55000 грн., а також повернуто попередньо отримані позикові кошти у сумі 50000 грн. за договором від 01.02.2013, що підтверджується прибутковим касовим ордером № 132 від 27.06.2013 (а. с. 105).
Повернуті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позикові позики кошти у загальній сумі 160 000,00 грн. 27.06.2013 на підставі прибуткового касового ордеру оприбутковано до каси банку, та надійшли на поточний рахунок позивача № 26006010743132 у Хоростківському відділені ПАТ «Укрсоцбанк», що підтверджується квитанцією № FJB1317878500017 від 27.06.2013 (а. с. 107).
Проведені касові операції на підставі 2-х прибуткових ордерів (№ 131, 132) та одного видаткового ордеру відображено у касовій книзі підприємства записами від 27.06.2013 р.
Таким чином, позивачем у повній мірі виконано вимоги пункту 2.6 та пункту 4.2 Положення № 637 про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, оскільки уся готівка, що надійшла 27.06.2013 до каси підприємства, своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбуткована, із відображенням операцій у касовій книзі підприємства.
Вищевказані обставини визнаються сторонами у справі та не підлягають доказуванню в силу ч. 3 ст. 72 КАС України.
У подальшому, 30.06.2013 р. касиром підприємства помилково роздруковано та оформлено прибутковий касовий ордер № 131 та так само прибутковий касовий ордер №132 від 30.06.2013.
Як встановлено судом, вищевказані прибуткові касові ордери від 30.06.2013 р. мають аналогічні порядкові номери та дублюють зміст вже оформлених касових ордерів № 131, № 132 від 27.06.2013, що виписані за операціями повернення позикових коштів працівниками підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Як свідчать первинні документи, станом на 30.06.2013 р. отримані раніше позикові кошти працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернуто підприємству у повному обсязі, заборгованість за договорами позики відсутня.
Факт помилкового оформлення касиром прибуткових касових ордерів від 30.06.2013 № 131 та № 132 також підтверджується бухгалтерською довідкою № 1 від 30.06.2013 р. (а. с. 110) скріпленою підписом головного бухгалтера та печаткою підприємства.
З аналізу положень пункту 2.6, пункту 4.2 Положення № 637 слідує, що вимоги своєчасно та повного оприбуткування, із відображенням записів касовій книзі, стосуються саме готівки, яка безпосередньо надійшла до каси підприємства. За відсутності факту надходження грошових коштів, оприбуткувати їх закон не вимагає.
На підставі вищевказаного вбачається, що податковим органом не доведено достатніх та переконливих доказів реального надходження грошових коштів до каси підприємства 30.06.2013 р. згідно прибуткових касових ордерів № 131, № 132.
Натомість, суд приймає до уваги докази надані позивачем щодо помилкового оформлення касиром прибуткових касових ордерів від 30.06.2013 № 131 та № 132, враховуючи матеріали проведеного у ТОВ «Інтерформ-Захід» службового розслідування та з огляду на повну ідентичність даних, що містяться у касових ордерах № 131, № 132 від 27.06.2013 р. виписаних за операціями повернення позикових коштів працівниками підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6
При наданні оцінки доводам позивача в частині виходу податковим органом при застосуванні штрафу за межі строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених нормами статті 250 ГК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
За своєю суттю передбачені статтею 1 Указу Президента України " Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки " від 12.06.1995 року № 436/95 фінансові санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 ГК України.
Згідно зі статтею 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із господарюючого суб'єкта до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 ГК України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після спливу одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку про те, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання порушення норм з регулювання обігу готівки податковий орган, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 ГК України. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій (правова позиція Верховного Суду України, постанова від 04.11.2014 року № 21-466а14).
Відповідно до частини другої статті 250 ГК України дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Водночас, Податковим кодексом України не передбачено порядок і розмір застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.
Такий порядок та розмір штрафних санкцій визначено нормами статті 1 Указу Президента України " Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки ", яким встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу.
Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Положеннями статті 85 Основного Закону України визначено, що до повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів.
Оскільки Указ Президента України " Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки " та Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затверджене постановою Правління Національного банку України, не є законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби, суд зазначає, що в даному видатку адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання, як-то передбачено статтею 250 ГК України, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що порушення норм з регулювання обігу готівки мало місце у ІІ кварталі 2013 року, а штрафна санкція до позивача за вказане порушення застосована 29 .02. 2016 року, тобто за межами спливу річного строку, визначеного статтею 250 ГК України, суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000232207 від 29.02.2016 р.
Судом також встановлено відсутність оригінального примірника акту перевірки у відповідача станом на момент прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000232207 від 29.02.2016 р.
Відтак, на підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність доказів реального надходження готівки до каси ТОВ «Інтерформ-Захід» за прибутковими касовими ордерами № 131 та № 132 від 30.06.2013 р. та з огляду на те, що податковим органом застосовано фінансові санкції у 29.02.2016 року, тобто після спливу річного строку, визначеного статтею 250 ГК України, суд приходить до висновку що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.02.2016 р. № 0000232207 підлягає до визнання протиправним та скасування.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України на користь позивача, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, а саме судовий збір в розмірі 12000 грн., сплачений згідно з квитанцією платіжного доручення № 873 від 18.04.2016
Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 29.02.2016 р. № 0000232207.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерформ-Захід» 12000 (дванадцять тисяч) грн. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 873 від 18.04.2016 р.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст виготовлено та підписано 21.06.2016 р.
Головуючий суддя Білоус І.О.
копія вірна
Суддя Білоус І.О.