Справа № 815/1381/16
08 липня 2016 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Самойлюк Г.П., суддів: Марина П.П., Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення (висновку), зобов'язання утриматись від вчинення дій, -
До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
визнати протиправними дії атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_1;
визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 29 лютого 2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області та Національну поліцію України, її службових осіб, утриматись від вчинення дій, а саме: видавати наказ про звільнення, переміщення або переведення на іншу посаду, зарахування у розпорядження органів Національної поліції України, чи приймати інші рішення щодо трудових відносин зі старшим слідчим Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1, на підставі висновку атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, винесеного 29 лютого 2016 року « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Ухвалою суду від 25.05.2016 р. за клопотанням відповідачів суд залучив до участі у справі в якості відповідача Атестаційну комісію № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 07.11.2015 р. її призначено на посаду старшого слідчого Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з присвоєнням спеціального звання «майор поліції» в порядку переатестування. Після проходження тестування, позивача було направлено на атестування шляхом протиправного включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (пп. 1. п. 2 Наказу № 116) та повідомлення про призначення співбесіди з атестаційною комісією Головного управління Національної поліції в Одеській області на 29.02.2016 р. За результатами атестування позивача, атестаційною комісією прийнято рішення (висновок): "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". Позивач зазначає, що апеляційною комісією скаргу на вищевказаний висновок залишено без розгляду на підставі п. 5 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС № 1465 від 17.11.2015р. Позивач вважає дії відповідача протиправними, такими, що були спрямовані на створення незаконних підстав для обов'язкового проведення атестування позивача, вчинені з грубим порушенням порядку проведення атестування позивача, а прийнятий атестаційною комісією внаслідок таких порушень законодавства висновок (рішення): " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність" є протиправним, необґрунтованим, таким, що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах, а тому підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що вона відповідала та відповідає вимогам до поліцейського, визначеним в ч.1 ст.49 Закону України "Про Національну поліцію" - вік, освіта, володіння українською мовою, фізична та професійна підготовка. Крім того, позивач пройшов люстраційну перевірку, що виключає підстави, з яких позивач не може бути прийнятий на службу в поліцію. Позивач вважає, що підстав проведення атестування не було, оскільки її вже було призначено на посаду, яка рівнозначна тій, яку вона займала в органах МВС України, вона пропрацювала на посаді менше року. На думку позивача, її атестування було протиправним з огляду на те, що остання не належала до категорії працівників, які підлягають атестації. Атестація проводилась неправомочною комісією, оскільки до складу комісії не входив представник профспілкового органу. Атестація проводилась не об'єктивно: без врахування професійних якостей позивача, його характеристик та висновку безпосереднього керівника. Проведено оцінку професійного рівня та кваліфікації працівника та ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною нею роботою. Також позивач зазначив, що під час проходження служби в поліції, будь-яких зауважень чи дисциплінарних стягнень за невиконання чи неналежне виконання функціональних обов'язків не отримував. Відповідно до висновку начальника Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, зазначеного у розділі II атестаційного листа, позивач займаній посаді відповідає. Відповідно до змісту атестаційного листа, який складений безпосереднім керівником, позивач володіє необхідними професійними якостями. За результатами періодичного медичного огляду протипоказань до виконання службових обов'язків не має. Відповідно до змісту атестаційного листа позивач в стройовому відношенні підтягнутий, фізично підготовлена та не має будь-яких медичних протипоказань до виконання службових обов'язків. Під час проходження служби багаторазово заохочувалася. За період служби в органах внутрішніх справ (понад 10 років) позивач мала два дисциплінарних стягнення, натепер жодного діючого дисциплінарного стягнення не має. За результатами тестування на загальні здібності та навички позивач набрав 26 з 60 максимально можливих балів. За результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) - 25 з 60 максимально можливих балів. В загальній сукупності за результатами обох тестів позивачем набрано 51 бал та по кожному з тестувань пройдено мінімальний бар'єр балів, який визначений Інструкцією на рівні 25 балів.
Від Головного управління національної поліції в Одеській області надійшли письмові заперечення (а.с. 119-123), в яких зазначено, що атестування позивача проведено у межах наданих повноважень атестаційною комісією та у спосіб, який передбачений наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015р. При цьому, відповідач вважає помилковим посилання позивача на приписи Закону України «Про професійний розвиток працівників», оскільки Закон України «Про Національну поліцію» та затверджена на виконання ч.5 ст. 57 вказаного закону Інструкція № 1465 містять норми, що є спеціальними відносно Закону України «Про професійний розвиток працівників». Відтак, відповідач, зазначаючи, що позивач добровільно зареєструвався у відповідній базі та в подальшому прибув для проходження тестування і на співбесіду з атестаційною комісією, жодних заяв позивача щодо небажання проходити атестацію чи порушення її процедури до Головного управління Національної поліції в Одеській області не надходило, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачі явку представників до судового засідання не забезпечили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином та завчасно.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, у зв'язку з відсутністю перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
07.11.2015р. наказом начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області № 65 о/с відповідно до положень пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015р. ОСОБА_1 (М-219114), яка мала спеціальне звання «майор міліції», призначено старшим слідчим Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та присвоєно їй спеціальне звання «майор поліції» (а.с. 21-22).
Наказом Голови Національної поліції України №133 від 29.01.2016 р. з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів на підставі глибокого і всебічного вивчення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливого вирішення питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкцією № 1465 призначено проведення атестування поліцейських Головного управління національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016р. (а.с. 103).
Наказом Головного управління Національної поліції України в Одеській області №285 від 18.02.2016 р. затверджено, зокрема, персональний склад Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Одеській області (а.с. 104-107).
29.02.2016 р. Атестаційною комісією № 10 Головного управління Національної поліції України в Одеській області проведено атестацію позивача за результатами якої прийнято рішення, яке міститься в протоколі ОП№15.00004095.0024085 від 29.02.2016 р. Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції України в Одеській області та в розділі VI "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: "4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно ОСОБА_1.
09.03.2016р. позивач ознайомилась зі змістом атестаційного листа та висновком атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.02.2016р., відображеним в Атестаційному листі (глава IV) (а.с. 102).
11.03.2016р. позивачем подано скаргу на ім'я Голови апеляційної атестаційної комісії Південного регіону, в якій остання просила: витребувати матеріали атестування з управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області; повно, всебічно та об'єктивно розглянути матеріали, які були зібрані стосовно неї; скасувати прийнятий щодо неї висновок атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність від 29.02.2016р. та скласти новий (а.с. 24).
25.03.2016р. (вих. № 9/1184) листом Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Одеській області повідомлено позивача, що її апеляційна скарга залишена без розгляду на підставі пункту 5 розділу VI Інструкції №1465 (а.с. 30).
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Суд зазначає, що 2 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію» № 580-VIII, яким утворено Національну поліцію України - центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно п.9 розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону позивача прийнято на службу до поліції.
Відповідно до п.9 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Згідно ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
За приписами ч.ч. 3, 5 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог ОСОБА_1, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи, які повинні дотримуватися при реалізації повноважень владного суб'єкта.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.58 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Пунктами 9-12 «Перехідних положень» Закону України "Про Національну поліцію" не було передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.
Частиною 1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" не передбачено проходження поліцейськими планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.
За вказаних обставин, суд, згідно ст.9 КАС України не може розглядати накази ГУ НП в Одеській області № 133 від 29.01.2016 р. та № 285 від 18.02.2016 р., як належну законну підставу для проведення атестації позивача, а тому застосовує для оцінки законності призначення та проведення атестації позивача положення Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію" та інші нормативні акти, які відповідають їм.
Таким чином, суд з урахуванням наведеного приходить до висновку, що підстав, встановлених Законом України "Про Національну поліцію", для призначення проведення атестації усіх без будь-яких виключень поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів не було.
Щодо наявності індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених Законом України "Про Національну поліцію", суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Відповідно до даних атестаційного листа позивача від 16.02.2016 р. (а.с.102), атестація позивача проводилась за відсутності посилання на жодну з підстав проведення атестації поліцейського, які визначені у ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".
Навпаки, в цьому атестаційному листі зазначено, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 р. та на займаній посаді атестується вперше.
Таким чином, суд зазначає, що індивідуальних підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", для призначення атестації позивача станом на 16.02.2016 р. також не було.
Відповідно до положень ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України.
Відповідно до положень ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12 (номер рішення у ЄДРСР - 24068075) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ "Про міліцію", Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII "Про державну податкову службу", Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15 (номер рішення в ЄДРСР - 42946756).
Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".
Статтею 12 Закону України "Про професійний розвиток працівників"визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Так, зокрема, згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.
Позивача було призначено на теперішню посаду Головним управлінням Національної поліції в Одеській області 07.11.2015 р. вперше, відтак остання не могла бути призначена до проходження атестації на відповідній посаді до 07.11.2016 р.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч.2 ст.6 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як "суд" у змістовному значенні цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п.36).
Отже "суд" може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п.201).
У п.108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 р., суд, розглядаючи цю справу зазначає, що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, спершу суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Атестаційна комісія № 10 ГУ НП в Одеській області (далі - АК № 10) створювалась відповідно до положень п.п.2 п.2 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України №1465 від 17.11.2015 р. (надалі-Інструкція) з метою вирішення конкретних питань - забезпечення проведення атестації поліцейських п.п.1 п.2 Розділу ІІ Інструкції, законом передбачена процедура відводу членам цієї комісії (п.4 Розділу ІІ Інструкції), порядок здійснення її функцій визначений Розділом ІV Інструкції, також передбачено прийняття нею рішень (висновків) п.15 Розділу ІV Інструкції, які згідно п.24 Розділу ІV Інструкції зазначаються в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Виходячи з вищенаведеної позиції Європейського суду з прав людини, суд при розгляді цієї справи повинен встановити, чи були дотримані АК № 10 ГУ НП в Одеській області принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи позивача 29.02.2016 р. та винесення нею обов'язкового для виконання рішення (висновку).
У пункті 150 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну "встановлений законом" у статті 6 Конвенції є гарантування того, "що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом". У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (див. рішення від 21 червня 2011 року у справі "Фруні проти Словаччини" (Frunі v. Slovакіа), заява № 8014/07, п.134, з подальшими посиланнями).
Далі у п.151 цього ж Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на склад колегії у кожній справі (див. ухвалу щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі "Бускаріні проти Сан-Маріно" (Вuscarini v. San Marino), заява № 31657/96, та "Посохов проти Росії" (Роsоkhov v. Russia), заява № 63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).
Таким чином, ЄСПЛ зазначає, що дотримання прав особи, визначені ч.1 ст.6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до п.п.2 п.2 Розділу ІІ Інструкції у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
Як встановлено судом, Наказом ГУ НП в Одеській області № 285 від 18.02.2016 р. створено Атестаційну комісію № 10 ГУ НП в Одеській області та затверджений її персональний склад у кількості 6 осіб, з яких: голова комісії - підполковник поліції ОСОБА_4, головний інспектор Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України; члени комісії: підполковник поліції ОСОБА_5, начальник відділу кримінальної поліції ГУНП в Київській області, ОСОБА_6, представник Громадського формування з охорони громадського порядку «Нічна варта»; ОСОБА_7, представник ГО «Всеукраїнська правозахисна організація «Юридична сотня»; ОСОБА_8, представник ГО «Допомога ВМСУ»; секретар комісії - ОСОБА_9, інспектор батальйону Управління патрульної поліції Національної поліції України.
Відповідно до абз.2 п.4 Розділу ІІ Інструкції кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Відповідно до процедури підготовки та проведення атестування, визначеної п.п.4 п.1 Розділу ІV Інструкції за наказами відповідних керівників органів Національної поліції України здійснюється розміщення на офіційному сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційних комісій.
Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції - Законом України "Про Національну поліцію" не врегульоване питання визначення складу атестаційних комісій, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 та положень ст.244-2 КАС України, вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України "Про професійний розвиток працівників".
Частиною 5 ст.11 Закону України "Про професійний розвиток працівників" передбачено, що атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.
Однак, до складу Атестаційної комісії № 10 ГУ НП в Одеській області, в порушення наведеної норми закону не було включено представника профспілкової організації для забезпечення захисту прав поліцейських, з якою у МВС України укладена галузева угода.
Таким чином, персональний склад Атестаційної комісії №10 було сформовано Головним управлінням Національної поліції в Одеській області всупереч вимогам законодавства, яке регламентує порядок її створення та формування персонального складу.
З урахуванням позиції ЄСПЛ, яка висловлена ним у п.156 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд вважає, що при розгляді справи позивача під час проведення його атестації 24.02.2016 року відбулось порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду його справи "судом, встановленим законом".
Представник позивача зазначив в адміністративному позові та у письмових поясненнях про те, що позивачу 29.02.2016 р. перед початком проведення атестації не був повідомлений персональний склад АК № 10, що не давало можливості позивачу скористатись своїм правом на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії.
На думку суду, вказана позиція заслуговує на увагу з огляду на наступне.
Так, на офіційному сайті Головного управління Національної поліції в Одеській області інформація про склад вказаної атестаційної комісії оприлюднена не була.
В протоколі засідання АК № 10 ОП№15.00004095.0024085 від 29.02.2016 р. відсутнє зазначення про те, що поліцейському було доведено склад атестаційної комісії та поінформовано про наявність права на відвід голові, секретарю та членам АК № 10 з підстав, визначених п.4 Розділу ІІІ Інструкції.
У пункті 120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що у той час процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Мікаллеф проти Мальти" (МісаІІеf v.Маltа) [ВП], заява № 17056/06, п.п.99 та 100, ЕСНК 2009).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні констатує, що відсутність права на відвід суду, а саме не забезпечення такого права державою або самим судом вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності.
Таким чином, під час розгляду справи позивача АК № 10 (під час проходження ним атестації 29.02.2016 р.) не було дотримано принцип об'єктивної безсторонності через незабезпечення права на відвід голові, секретарю чи членам комісії.
Згідно з пунктом 16 Інструкції атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Отже, з аналізу вищевказаної норми вбачається, що, приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх визначених критеріїв.
Як встановлено судом, Атестаційною комісією № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області при прийнятті рішення стосовно позивача досліджувались декларація про доходи, послужний список, інформаційна довідка, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 Закону України «Про очищення влади», та інформація з відкритих джерел.
З досліджених в судовому засіданні вищевказаних документів (а.с.110-114) не вбачається, що позивач характеризується негативно чи має низькі показники службової діяльності.
Відповідно до інформаційної довідки (а.с.112) ОСОБА_1 за результатами складання підсумкових заліків зі службової діяльності за 2014-2015 навчальний рік отримала наступні оцінки із: функціональної підготовки - відмінно; тактико-спеціальної підготовки - добре; загально-профільної підготовки - задовільно; вогневої підготовки - добре; фізичної підготовки - задовільно (а.с. 112).
Суд звертає увагу на те, що на обґрунтування прийнятого Атестаційною комісією №10 Головного управління Національної поліції в Одеській області рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність відповідачами не було надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача чи інші дані, які свідчили про негативність позивача до змін, його низький професійний потенціал, корупційні ризики, ризик неприйняття нових цінностей та стандартів поліції.
Також судом встановлено, що за час перебування на посаді начальника відділення у складі старшого слідчого Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, покладені на позивача функціональні обов'язки (посадові інструкції) остання виконувала у повному обсязі.
У 2007 році позивач закінчила Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ за спеціалізацією "Правознавство" та отримала вищу юридичну освіту.
Службу в ОВС почала проходити з листопада 2005 року. Фактично весь час служби, після закінчення навчання, з 2005 року працювала в органах внутрішніх справ. На посаді старшого слідчого Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 07.11.2015 р.
Відповідно до змісту атестаційного листа, який складений безпосереднім керівником позивача, ОСОБА_1 а період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендувала себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним, ретельним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. При цьому також зазначено, що позивач: з початку року направила до суду 2 кримінальних провадження на 7 епізодів; на досудовому розслідувані знаходяться 50 кримінальних проваджень; має діюче дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту, ст.ст.2, 9, 28, 39, 40 КПК України, накладене наказом ГУМВС №3480 від 02.10.2015р.; у вирішенні службових питань проявляє принциповість, уміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі; здатна своєчасно виправити допущені -помилки; постійно працює над їх усуненням; має досвід практичної роботи та уміло використовує свої знання; володіє добрими організаторськими здібностями, високим почуттям відповідальності за доручену справу; має авторитет у колективі та серед населення; сумлінно ставиться до дорученої справи, службові інтереси ставить вище за особисті; постійно підвищує свій професійний рівень; вміло організовує роботу та постійно турбується про підвищення результатів службової діяльності; курси підвищення кваліфікації не проходила; у стройовому відношенні підтягнута, фізично розвинена, добре володіє табельною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони; здатна переносити психофізичні навантаження та труднощі по службі; державну та службову таємницю зберігає; у спілкуванні з громадянами ввічлива, тактовна; у побуті скромна та товариська (а.с. 102)
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час проходження служби позивач 6 разів заохочувалася (а.с. 31-35; 112).
Таким чином, позивач під час проходження служби в органах Національної поліції належним чином виконувала функціональні обов'язки, має достатній рівень освіти, має достатній досвід роботи в правоохоронній сфері, має необхідні для виконання службових завдань, як теоретичні знання, так і професійні якості, професійно та фізично підготовлена та не має будь-яких медичних протипоказань до виконання службових обов'язків.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вищевказана інформація безпідставно не була врахована атестаційною комісією № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Відповідно до положень ч.1 ст.55 Конституції України кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.
Відповідно до положень ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, вказані правові норми Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права, свободи чи інтереси.
Згідно положень п.15 Розділу ІV Інструкції результати проходження атестації поліцейським оформлюється відповідним висновком, який може бути: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Згідно п.24 Розділу ІV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Пунктом 28 Розділу ІV Інструкції встановлено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або із служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктами 3 та 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.
Відповідно до п.5 Розділу VІ Інструкції встановлено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією або атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції, має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення з висновком або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.
Тобто, МВС України текстом вказаної Інструкції та Міністерство юстиції України, зареєструвавши її підтверджують, що висновок атестаційних комісії, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції порушують права поліцейського, а тому йому надається право на його оскарження.
Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.
Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.
Підтвердженням такої правової позиції є наступні рішення Конституційного Суду України.
Так, Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.11.1997 р. по справі №18/1148-97 за зверненням громадянки ОСОБА_10 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ЦПК України, згідно якого Конституційний Суд України роз'яснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.
В своєму рішенні від 25.12.1997 р. по справі №9-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що рішення АК №10 ГУ НП в Одеській області від 29.02.2016 р., яке оформлене протоколом ОП№15.00004095.0024085 про невідповідність позивача займаній посаді та те, що остання підлягає звільненню з органів поліції є таким, що безпосередньо порушує її права, а тому може бути оскаржене позивачем безпосередньо до суду згідно положень ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога про визнання незаконним та скасування рішення (висновку) Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 29 лютого 2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1, підлягає розгляду судом.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з вищевикладеного, відповідачем - Атестаційною комісією № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятого стосовно позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 29 лютого 2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1, не ґрунтується на вимогах Інструкції №1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо проведення атестації ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що належним та достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку буде скасування оскаржуваного позивачем рішення, оскільки саме воно може створювати відповідні юридичні наслідки.
Результатом вирішення публічно-правового спору у справах про оскарження рішення є визнання його протиправним та скасування (визнання не чинним) повністю або частково або відмова у задоволенні такої вимоги, при цьому вимога про визнання протиправними дій відповідача не буде мати своїм правовим наслідком задоволення позову в частині визнання протиправним рішення, таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову щодо визнання та скасування рішення, тому в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Одеській області та Національної поліції України, її службових осіб, утриматись від вчинення дій, а саме: видавати наказ про звільнення, переміщення або переведення на іншу посаду, зарахування у розпорядження органів Національної поліції України, чи приймати інші рішення щодо трудових відносин зі старшим слідчим Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1, на підставі висновку атестаційної комісії № 10 Головного гравління Національної поліції в Одеській області, винесеного 29 лютого 2016 року « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, суд зазначає, що остання не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який проведено Конституційним Судом України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Разом з тим, позивач просить зобов'язати Головне управління Національної поліції в Одеській області та Національну поліцію України, її службових осіб, утриматись від вчинення дій, а саме: видавати наказ про звільнення, переміщення або переведення на іншу посаду, зарахування у розпорядження органів Національної поліції України, чи приймати інші рішення щодо трудових відносин зі старшим слідчим Тарутинського відділення поліції Арцизького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області ОСОБА_1, на підставі висновку атестаційної комісії № 10 Головного гравління Національної поліції в Одеській області, винесеного 29 лютого 2016 року « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Тобто ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідачів утриматись від вчинення дій, що можуть бути вчинені у майбутньому. Враховуючи, що в цьому випадку відсутнє порушене право позивача, суд відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 128, 159-164, 167 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Національної поліції України про визнання протиправними дій, визнання незаконним та скасування рішення (висновку), зобов'язання утриматись від вчинення дій,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом від 29 лютого 2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий стосовно ОСОБА_1.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя: Г.П. Самойлюк
Суддя П.П. Марин
Суддя С.О. Стефанов