"06" липня 2016 р. Справа № 918/227/13-г
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши скарги на дії Відділу державної виконавчої служби України
стягувач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
боржник (скаржник): Кузнецовське міське комунальне підприємство
орган державної виконавчої служби: Відділ державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції (надалі - ДВС України)
у справі за позовом: Прокурора м. Кузнецовська
в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"
до відповідача: Кузнецовського міського комунального підприємства
про стягнення в сумі 2 609 579 грн. 76 коп.
В засіданні приймали участь:
від позивача (стягувача): ОСОБА_1 за довіреністю від 22 квітня 2016 року № НАТ 88960;
від відповідача (боржника): ОСОБА_2 за довіреністю від 11 вересня 2015 року № 1809;
від ДВС України: не з'явився.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25 березня 2013 року у справі № 918/227/13-г (суддя Войтюк В.Р.) позов прокурора м. Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" задоволено частково, стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" 2 494 326 грн. 33 коп. основного боргу, 48 012 грн. 29 коп. пені, 19 228 грн. 86 коп. 3% річних; стягнуто з Кузнецовського міського комунального підприємства в доход державного бюджету 52 191 грн. 60 коп. судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
05 квітня 2013 року на виконання вказаного рішення господарським судом видано відповідні накази №918/227/13-г.
21 червня 2016 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від Кузнецовського міського комунального підприємства надійшла скарга про визнання дій органу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції незаконними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 09 червня 2016 року, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 256 156 грн. 74 коп. по наказу від 05 квітня 2013 року № 918/227/13-г (ВП № 37622387) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.
Ухвалою суду від 23 червня 2016 року справу № 918/227/13-г прийнято до провадження суддею Романюком Р.В., скаргу призначено до судового розгляду на 08 липня 2016 року.
29 червня 2016 року на адресу господарського суду від Кузнецовського міського комунального підприємства повторно надійшла скарга про визнання дій органу ДВС Кузнецовського міського управління юстиції незаконними та скасування постанови про арешт коштів боржника від 09 червня 2016 року (вказана скарга продубльована у скарзі, що надійшла до суду 21 червня 2016 року).
Ухвалою суду від 04 липня 2016 року суддя Романюк Р.В. заявив самовідвід у справі № 918/227/13-г.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 05 липня 2016 року справу № 918/227/13-г передано на розгляд судді Торчинюку В.Г.
Ухвалою суду від 05 липня 2016 року справу № 227/13-г прийнято до свого провадження суддею Торчинюком В.Г.
Ухвалою суду від 05 липня 2016 року виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 23 червня 2016 року, змінено дату розгляду скарги з 08 липня 2016 року на 06 липня 2016 року.
Суд, розглянувши скаргу, встановив таке.
Як вбачається з даної скарги, боржник просить суд визнати неправомірними дії органу ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 09 червня 2016 року, а вказану постанову - скасувати.
Скарга обґрунтована тим, що кошти, щодо яких винесено постанову про накладення арешту, використовуються боржником, зокрема для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконанні в органі ДВС України знаходиться зведене виконавче провадження № 44201994, до якого входить, зокрема наказ Господарського суду Рівненської області № 918/227/13-г від 05 квітня 2013 року № 918/227/13-г.
У межах зведеного виконавчого провадження органом ДВС України винесено постанову про арешт коштів боржника від 09 червня 2016 року, за якою накладено арешт на кошти в межах суми 16 038 543 грн. 82 коп., що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк".
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача (частина 3 статті 65 Закону України "Про виконавче провадження").
Відповідно до пунктів 10.1., 10.3., 10.4., 10.9., 10.11. Постанови Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом. Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до ст. 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", на підставі постанови державного виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком державного виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до п. 10.6 цієї глави. Банк, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів. Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги / інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.
Судом з матеріалів справи встановлено, що 24 червня 2014 року між боржником (клієнт) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (банк) укладено договір № 81-1 банківського рахунку, за пунктом 1.1. якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України) та умов цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи, у ПАТ КБ "ПриватБанк" відкрито, зокрема рахунок № 26002054713090.
Зазначений рахунок використовується боржником, у тому числі для виплати заробітної плати, сплати єдиного внеску та податку з доходів фізичних осіб, що стверджується звітами про дебетові і кредитові операції по рахунку № 26002054713090, долученими скаржником до матеріалів справи.
Статтями 8, 9, 68 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися ОСОБА_3 України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно із статті 43 ОСОБА_3 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини 1 статті 2, частини 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року № 95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 5 статті 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Згідно із частиною 1 статті 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
За частиною 6 статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Пунктом 7 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 28.01.2016 № 01-06/131/16 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами Закону України "Про виконавче провадження” (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" встановлено, що накладення арешту на рахунок боржника, призначений для виплати заробітної плати працівникам підприємства, призводить до порушення їх конституційних прав.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Враховуючи викладене, накладення арешту на грошові кошти, за рахунок яких здійснюється виплата заробітної плати, є неправомірним.
Відповідно до статті 67 ОСОБА_3 України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами обов'язковості сплати; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб (ч. 1 ст. 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
За частинами 7, 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
У пункті 2 Наказу Міністерства доходів і зборів України № 453 від 09 вересня 2013 року "Про затвердження Порядку прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати" передбачено, що банки приймають від платників єдиного внеску грошові чеки, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником єдиного внеску розрахункових документів (документів на переказ готівки) про перерахування коштів для сплати сум єдиного внеску. Суми, сплачені за цими документами, повинні складати не менше 1/3 суми коштів для виплати заробітної плати, зазначеної в грошових чеках, платіжних дорученнях та інших розрахункових документах.
Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.
У той же час стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.
У силу вимог частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
З урахуванням викладеного, державний виконавець з метою недопущення у своїй діяльності прав та законних інтересів фізичних осіб на отримання заробітної плати не був позбавлений можливості отримати від банків, у яких накладеного арешт на кошти боржника, інформацію щодо цільового використання таких коштів та можливості звернення стягнення на них.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з положеннями частини 2 статті 19 ОСОБА_3 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та Законами України.
За частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи встановлення судом порушень вимог чинного законодавства в діях органу ДВС України при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 09 червня 2016 року, суд визнає доводи скаржника правомірними, а скаргу такою, яку належить задоволити.
За таких обставин, керуючись статтями 86, 121-2 ГПК України, суд -
1. Скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства від 16 червня 2016 року № 1500 на дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції на постанову про арешту коштів боржника від 09 червня 2016 року задовольнити.
2. Визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо накладення арешту постановою від 09 червня 2016 року, на кошти боржника в частині виконання наказу господарського суду Рівненської області по справі № 918/227/13-г, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, на рахунку відкритому в ПАТ КБ "ПриватБанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.
3. Визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції від 09.06.2016 року, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "ПриватБанк", в частині постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 256 156 грн. 74 коп. по наказу № 918/227/13-г від 05 квітня 2013 року (ВП № 37622387) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.
4. Ухвалу направити сторонам по справі та ДВС України.
Суддя Торчинюк В.Г.