"04" липня 2016 р. Справа № 921/1056/15-г/14
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
розглянув заяву Фізичної особа - підприємця ОСОБА_2 від 23.06.2016р. про розстрочку виконання рішення суду у справі:
за позовом Фірми "BIOMAC Ing. Cerny s.r.o.", Plinkout, 39, Dlouha Loucka, okr.Olomouc, Czech Republic,78386 (пошт. адреса: вул. Борканюка, 1, с. Минай, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89427)
до відповідача Фізичної особа-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1
про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави в сумі 3 858,00 Євро, що еквівалентно 94227,79 грн.
за участю представника відповідача (боржника): ОСОБА_3, довіреність від 17.06.16р.
Суть справи:
Фірма "BIOMAC Ing. Cerny s.r.o." звернулась до господарського суду Тернопільської області із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача коштів, набутих без достатньої правової підстави в сумі 3 858,00 Євро, що еквівалентно 94227,79 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.12.2015р., яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р., позовні вимоги Фірми задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення із фізичної особа-підприємця 3858,00 Євро, що еквівалентно 94 227,79 грн., набутих без достатньої правової підстави; 2 000 витрат за послуги адвоката та 1 414 грн. в повернення сплаченого судового збору.
11.01.2016р. на примусове виконання даного судового акту, в порядку ст.116 ГПК України, видано відповідний наказ.
23.06.2016р. на адресу господарського суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2016р. із запропонованим боржником графіком погашення присуджених до стягнення сум боргу до червня 2019 року.
Обґрунтовуючи підстави для розстрочення виконання рішення суду, боржник посилається на складне фінансове становище суб'єкта господарювання, незадовільний стан його здоров'я та наявність на утриманні малолітньої доньки, що у свою чергу ускладнюють виконання даного судового акту.
У судовому засіданні представнику боржника належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.
За відсутності відповідного клопотання в порядку ст.81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Представник стягувача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Враховуючи скорочений термін, встановлений ст. 121 ГПК України для розгляду даного питання та неможливість його продовження (п. 25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. №01-8/344), заява про надання розстрочки підлягає вирішенню по суті без участі стягувача, на підставі поданих матеріалів.
Розглянувши заяву, матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються доводи заявника, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".
Як зазначено у п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, в основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому суд у кожному окремому випадку оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
У спірних правовідносинах судом встановлено, що :
- перерахування спірних сум позивачем на рахунок приватного підприємця було здійснено ще у січні 2013 року. Незважаючи на встановлений статтею 1212 ЦК України обов'язок ці кошти повернути, навіть часткової сплати на протязі тривалого періоду часу боржником не здійснено. Не перераховано на користь стягувача приватним підприємцем жодних платежів і після винесення судом рішення у даній справі та видачі 11.01.2016 року відповідного судового наказу. В свою чергу, невиконання відповідачем зобов'язань з повернення безпідставно набутих коштів негативно відображається і на фінансово - господарській діяльності позивача. А відтак, подальше ухилення боржника від сплати заборгованості та невиконання протягом тривалого часу рішення суду безумовно порушує матеріальні інтереси стягувача;
- мотивами для звернення до суду, як слідує із пояснень боржника, є відсутність у нього грошових коштів, що обумовлена припиненням його господарської діяльності. Водночас, за запропонованим у заяві графіком, ОСОБА_2 вказує, що ним перераховуватимуться Фірмі кошти у відповідних розмірах, починаючи з липня 2016 року. В судовому засіданні представник боржника не навів будь-яких аргументів із зазначенням джерел надходження цих коштів. Посилання на те, що вказані кошти підприємець "... десь знайде", "... якось заробить" суд не вважає аргументованими. Адже, дані твердження не дають підстав для беззаперечного висновку про те, що надана розстрочка сприятиме погашенню приватним підприємцем боргових зобов'язань перед кредитором , а не буде причиною протиправного зволікання у виконанні судового рішення;
- боржником не надано до його заяви жодного доказу, який би засвідчував що виконання судового рішення буде здійснюватись за рахунок коштів, на які утримується його малолітня дитина. Більше того, дане пояснення суперечить посиланням у заяві від 23.06.16 р. на те, що на протязі тривалого періоду часу ОСОБА_2 взагалі не отримував жодного доходу;
- стосовно стану здоров'я боржника слід зазначити, що у суду відсутні спеціальні знання, як і компетенція, для встановлення ступеня важкості захворювання та його вплив на працездатність фізичної особи, на підставі поданих приватним підприємцем щодо цього документів. Натомість, за вказівками, що містяться у постанові Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 р. №1317 ступінь обмеження життєдіяльності, порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, причини цьому та час настання встановлюються не будь якими доказами, а висновком медико-санітарної експертизи, який до матеріалів справи приватним підприємцем не долучений;
- у спірних правовідносин ОСОБА_2 виступає як приватний підприємець. В силу статті 42 Господарського кодексу України, така господарська діяльність провадиться на власний ризик. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно неприбутковість відповідача стосується діяльності самого відповідача, у зв'язку з чим наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін;
- відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", способів виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (з протоколами).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43). Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Виконання судового рішення має бути захищене як складова частина доступу до суду в світлі вимог ст. 6 Конвенції (Справа "Горнсбі проти Греції" (Case of Hornsby v. Greece) від 19.03.1997.
З наведеного в сукупності, суд не вбачає правових підстав для розстрочення судового рішення, а відтак у задоволенні заяви боржнику з даного приводу відмовляє.
Керуючись вищезазначеним та ст.ст. 32-34, 86, 121 ГПК України, господарський суд,
У задоволенні заяви від 23.06.2016 року про розстрочення виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 22.12.2015 року у справі №921/1056/15/14 відмовити.
Суддя О.В. Руденко