ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
04 липня 2016 року Справа № 913/590/16
Провадження №6/913/590/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна",
м. Дніпропетровськ,
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського, м. Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 15 675 090 грн. 23коп.
Суддя Василенко Т.А.
Секретар судового засідання Жданова Е.А.
У засіданні брали участь:
від позивача - ОСОБА_2, довіреність №68 від 27.11.2014;
від відповідача - ОСОБА_3, довіреність б/н від 29.12.2015р.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №5/14 від 02.01.2014р. в розмірі 15 675 090 грн. 23 коп., в тому числі: пеня в розмірі 2 340 020 грн. 18 коп., інфляційні нарахування в розмірі 12 249 764 грн. 17 коп., 3% річних в розмірі 1 085 305 грн. 88 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 765 від 07.06.2016 р.).
Позивачем до справи надані заперечення від 01.07.2016 за № 900 на відзив відповідача за якими, зокрема, зазначено, що посилання відповідача на положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є необґрунтованими. Для засвідчення факту наявності повинен бути наданий сертифікат ОСОБА_4 палати, а не сертифікат Луганської регіональної торгово-промислової палати. В той же час, інфляційні та 3% річних не носять характер штрафних санкцій, у зв'язку з чим відповідач не може бути звільнений від їх сплати.
Вказані заперечення судом прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.
Представником відповідача в судовому засіданні подано клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема, платіжних доручень про сплату боргу, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, акт прийому виконаних робіт-послуг про засвідчення форс мажорних обставин.
Подане клопотання судом задоволено та відповідні документи долучені до матеріалів справи.
Відповідач за відзивом на позовну заяву від 13.06.2016 проти позову заперечує та, зокрема, зазначає, що між сторонами був укладений договір № 5/14 від 02.01.2014 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач зобов'язався прийняти та оплати заготівку у кількості 42 000 тон, найменування, асортимент, кількість, ціна якої вказані в специфікаціях, які оформлені у вигляді Додатків до договору, та є його невід'ємною частиною.
В даному випадку, відповідач не відмовляється від сплати вартості поставленої продукції та виконання постанови Верховного Суду України по справі 922/796/15 від 06.04.2016 року, згідно якої, товариство повинно сплатити на користь ТОВ «Інтерпайп Україна» 18 497 522, 78 грн. заборгованості. Зазначене судове рішення знаходиться на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Невиконання договірних зобов'язань та відповідного судового рішення зумовлено тим, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі, не має коштів для оплати і позбавлений можливості проводити будь-які платежі, у тому числі обов'язкові. З червня 2014 ведення господарської діяльності в м. Луганську та виконання нормативних актів України щодо здійснення платежів стало неможливим у зв'язку з проведенням антитерористичної операції (АТО) в Луганській області. На сьогоднішній день АТО триває і рішення про її припинення не прийнято.
Сформована у зв'язку з цим в м. Луганську і Луганській області ситуація загрожує життю і здоров'ю людей, збереженням їх майна, обмежує свободи пересування на території міста та області, а також здійснення господарської діяльності підприємств. Підтвердженням цьому є лист
У зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України, введенням в дію Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області, відповідач обмежений щодо можливостей з отримання необхідних для безперебійного функціонування підприємства товарно - матеріальних цінностей, а також позбавлений можливості щодо реалізації готової продукції, що призвело до неможливості отримання прибутку підприємством.
ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» частково виконувалися зобов'язання по сплаті заборгованості за поставлену продукцію, що підтверджується платіжним дорученнями:
- № 005893 від 05.03.2015 за поставлену продукцію здійснено оплату в розмірі 400 000 грн. 00 коп.
- № 006249 від 02.04.2014 року за поставлену продукцію здійснено оплату в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.
- № 006087 від 20.03.2015 року за поставлену продукцію здійснено оплату в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.
- № 6156 від 27.03.2015 року за поставлену продукцію здійснено оплату в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп.
При цьому, сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний сертифікат торгівельно-промислової палати або іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин та їх тривалість.
Так, відповідачем на адресу позивача надано сертифікат Луганської регіональної палати ТПП № 25.11-799/17 від 30.09.2014, в якому зазначено, що для відповідача діють обставини непереборної сили з 01.06.2014 року.
Порушення договірних зобов'язань пов'язане з факторами, які не залежать від волі товариства, у зв'язку з чим відповідач не повинен нести відповідальність у вигляді пені, інфляційних нарахувань, 3% річних, заявлених у позовній заяві.
Частиною 1 статті 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушене зобов'язання, якщо вона доведе, що таке порушення сталося в результаті випадку або непереборної сили.
Частиною 2 статті 218 ГК України встановлено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько - правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Таким чином, враховуючи, що обставини непереборної сили для відповідача почалися з 01.06.2014 року, виконання зобов'язань господарюючого суб'єкта, який проводить основну господарську діяльність на території м. Луганська та Луганської області, стало неможливим у зв'язку з подіями на території області.
Враховуючи, що обставини непереборної сили засвідчені Сертифікатом уповноваженого органу і з таких обставин вбачається неможливість виконання господарського зобов'язання в спірний період, крім того, сторони в п. п. 8.1 договору передбачили про те, що час, визначений для виконання зобов'язань за договором, повинно бути збільшено на термін дії цих форс-мажорних обставин. Відповідно, строк оплати товару, який припадав на період виникнення та дії обставин непереборної сили вважається таким, що не настав. Також, обставини непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Виходячи з наведеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, суд
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
02.01.2014 р. між ТОВ «Інтерпайп Україна» (далі - Продавець) та ПАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» (далі - Покупець) було укладено договір № 5/14 згідно якого продавець (позивач у справі) зобов'язався передати у власність, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався прийняти та оплатити заготовку у кількості 42 000 тон, найменування, кількість, ціна якої вказані у специфікаціях, які оформлені у вигляді додатків до договору, та є його невід'ємною частиною.
Товар за договором поставляється на умовах:
«С.Р.Т., ст. Луганськ - Північний» або
«Р.С.А., пункт відвантаження» «Інкотермс, 2000) або
«С.Р.Т., м. Луганськ».
Датою відвантаження слід вважати дату штемпеля станції відправлення на залізничній накладній (при поставці залізничним транспортом) або дату виписки товарної накладної (при поставці автомобільним транспортом).
На виконання зобов'язань по договору позивач, в період з 29.03.2014 р. по 09.07.2014р. поставив на адресу відповідача продукцію на загальну суму 36 591 606,90 грн.
Згідно п. 4.1 договору покупець проводить розрахунки шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару протягом 45 календарних днів з дати поставки партії товару.
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості.
У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» звернулось до господарського суду Харківської області із зустрічним позовом про визнання договору № 5/14 від 02.01.2014 р. та всіх його додатків недійсними, посилаючись на те, що цей договір від імені товариства підписав генеральний директор, який не мав повноважень на укладання цього договору без доручення наглядової ради.
Господарським судом Харківської області в рамках справи № 922/796/15 встановлено факт отримання відповідачем з боку позивача за період з 29.03.2014 р. по 09.07.2014р. відповідного товару, а також встановлений факт прострочення договірного зобов'язання з боку відповідача в частині оплати отриманого товару.
В той же час, рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015 року позов ТОВ «Інтерпайп Україна» до ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» було задоволено частково, стягнуто на користь ТОВ «Інтерпайп Україна» основний борг у сумі 18 497 522,78 грн. та судовий збір в сумі 38 048,19 грн. Крім цього, припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 3 400 000,00 грн. та відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 20 161 529,37 грн. курсової різниці. Зустрічний позов про визнання недійсним договору задоволено, визнано недійсним договір поставки № 5/14 від 02.01.2014 року та всі додатки до нього з моменту укладення.
Вказане рішення було залишено без змін відповідно до постанови Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 18 листопада 2015 року.
В той же час, постановою Верховного Суду України від 06.04.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 27 квітня 2015 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19 червня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 18 листопада 2015 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання недійсним із моменту укладення договору поставки від 02 січня 2014 року № 5/14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) було скасовано. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору поставки від 02 січня 2014 року № 5/14 та всіх додатків (додаткових угод, специфікацій) до нього було відмовлено.
Виходячи з цього, позивач вказує що матеріалами справи та рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015 в рамках справи № 922/796/15 було встановлено та не спростовано відповідачем, що за період з 17.05.14 р. по 09.07.14 р. позивачем на адресу останнього було відвантажено товар на загальну суму 23 424 349,04 грн., що підтверджується відповідними накладними, які були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств, залізничними накладними та відомостями вагонів.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару здійснив частково, в сумі 926 826,26 грн., внаслідок чого залишилась заборгованість в сумі 18 497 522,78 грн. і саме вказана сума боргу була стягнута за рішенням суду від 27.04.2015 в рамках справи №922/796/15.
Оскільки відповідачем умови договору № 5/14 виконувалися неналежним чином позивачем до стягнення заявлена пеня відповідно до п. 7.2 договору в сумі 2 340 020,18 грн. нарахована з урахуванням прострочення оплати товару поставленого відповідними партіями за період з 29.07.2014 року по 19.02.2015 року. Також, у зв'язку із простроченням здійснення грошового зобов'язання позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні за період липень 2014 року - квітень 2016 року в сумі 12 093 874,20 грн., а також 3% річних за період з 29.07.2014 року по 03.06.2016 року в сумі 1 085 305,88 грн. (зазначені розрахунки долучені до заяви про збільшення позовних вимог від 07.06.2016 за № 765)
В обґрунтування вимог за позовом, позивач також посилається на норми ст. 35 ГПК України, ст.ст. 525,526,611,625 ЦК України та інші, ст. 193 ГК України та інші.
Відповідач проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві та вказаних вище.
Встановивши фактичні обставини справи суд прийшов до наступного.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як було вказано вище, між сторонами у справі 02.01.2014 р. укладений договір № 5/14, на виконання умов якого позивач зобов'язався поставити певний товар, а відповідач - прийняти та оплатити вартість поставленого товару на умовах договору.
Матеріалами справи та рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015 в рамках справи № 922/796/15 було встановлено та не спростовано відповідачем, що за період з 17.05.14 р. по 09.07.14 р. позивачем на адресу останнього було поставлено товар на загальну суму 23 424 349,04 грн., який відповідачем оплачений частково в сумі 926 826,26 грн. , у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 18 497 522,78 грн. яка стягнута на користь позивача за рішенням господарського суду Харківської області від 27.04.2015 в рамках справи № 922/796/15.
Відповідачем до суду доказів оплати вказаної суми боргу не надано. При цьому зазначено, що виконавчий документ на вказану суму знаходиться на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України (ВП № 50245043).
Відповідно до п. 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку здійснення несвоєчасного розрахунку покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона сплачується. Пеня нараховується на за весь час прострочення.
Відповідно до п. 8.1 договору сторони погодили, що в випадку виникнення обставин, які становлять перепони для повного або часткового виконання договору, зокрема: паводків, землетрусів, непередбачених обставин, що тягнуть за собою порушення виробничого процесу, війн, військових дій, блокад, зменшення обсягів енергоносіїв або сировини з причин, що є незалежними від сторін, час, визначений для виконання зобов'язань за договором повинен бути збільшений на строк дії форс мажорних обставин. У разі, коли дія зазначених обставин триває більше одного місяця продавець і покупець мають право розірвати договір без будь-яких наслідків або суду і без розповсюдження відповідальності на сторону, у якої виникли такі обставини.
Сторона, що заявила про настання форс-мажорних обставин повинна надати відповідний сертифікат ОСОБА_4 або іншого компетентного органу, в якому повинно бути вказано про характер форс - мажорних обставин і його строк.
Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до речення 2 ч. 2 ст. 218 ГК України суб'єкт господарювання несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Нормами чинного законодавства не передбачено, що обставини непереборної сили (форс-мажору) є підставою для припинення (призупинення) виконання зобов'язань по договору. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Отже, сторони на диспозитивних підставах можуть визначити в договорі, що у випадку настання форс-мажорних обставин зобов'язання призупиняється на строк їх дії або взагалі сторона звільняється від подальшого виконання зобов'язань. При цьому, як і у випадку звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання лише, якщо існує причинно-наслідковий зв'язок між настанням форс-мажору і неможливістю виконати зобов'язання за договором.
Відповідно до ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» з урахуванням змін внесених за пунктом 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» зазначено, що ОСОБА_4 палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини та видають сертифікат про відповідні обставини.
Форс мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо) обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. А саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, акти тероризму, захоплення підприємств, тривалі перерви в роботі транспорту, тощо.
Отже, законодавець визначає, що при настанні обставин непереборної сили (форс-мажору), сторони можуть бути звільнені від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором. При цьому, такі обставини повинні відповідати наступним критеріям: 1) ця обставина має бути надзвичайною і невідворотною обставиною за даних умов здійснення господарської діяльності, тобто попри те, що факт її настання можливо припустити, час, місце, тривалість, наслідки такої обставини передбачити неможливо; 2) ця обставина повинна знаходитися поза контролем сторони і не бути пов'язаною з її діями; 3) сторона не могла своїми розумними діями запобігти або здолати цю перешкоду; 4) має бути присутнім причинно-наслідковий зв'язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов'язання за договором; 5) факт настання такої обставини має бути засвідчений визначеною сторонами компетентною організацією.
Як було вказано вище, в п. 8.1 договору сторони погодили, що в разі виникнення форс-мажорних обставин (паводків, землетрусів, військових дій, блокад та ін.), вони звільняються від виконання своїх зобов'язань на час дії зазначених обставин. Форс-мажорні обставини автоматично продовжують строк виконання зобов'язань за цим договором на період дії такого форс-мажору. Отже, за умовами договору сторони передбачили можливість звільнення сторони від виконання своїх зобов'язань на час дії форс-мажорних обставин та збільшення строків виконання зобов'язань на період дії таких обставин.
Так, Указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 «Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» введено в дію відповідне рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України щодо проведення антитерористичної операції на сході України. Обставини проведення цієї операції є загальновідомими.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Крім того, статтею 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669 розпорядженням № 1053-р Кабінету Міністру України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого серед інших включено місто обласного значення - Луганськ.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1085 від 07.11.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюються свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» в редакції Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1276-р від 02.12.2015 був затверджений перелік населених пунктів, до якого включено і м. Луганськ, де проводив свою господарську діяльність відповідач. Також до вказаного переліку включено і м. Сєвєродонецьк, де перереєструвався відповідач за адресою просп. Гвардійський, буд. 30/1 офіс 101 м. Сєвєродонецьк Луганської області.
Як вбачається з матеріалів справи, за зверненням ПАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовского», Луганською регіональною торгово-промисловою палатою останньому був виданий сертифікат про настання обставин непереборної сили № 25.11-799/17 від 30.09.2014.
Згідно вказаного сертифікату встановлено факт наявності для ПрАТ «Лугцентрокуз ім. С.С.Монятовского» обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання зобов'язань товариства за договором № 5/14 від 02.01.2014 року, а саме: обставини непереборної сили виникли внаслідок проведення на території Луганської області та Донецької області згідно Указу в.о. Президента України ОСОБА_5 від 14.04.2014 антитерористиної операції силами Національної гвардії України, возведенням блокпостів на автомобільних (залізничних) дорогах населених пунктів Луганської і Донецької областей, які контролюються озброєними угрупуваннями, фактичного проведення бойових дій, догляду і незаконного вилучення вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом, зупиненню здійснення банками усіх видів фінансових операцій, відсутності електроенергетики, наявності реальної загрози життю та здоров'ю працівників підприємства. Також в сертифікаті було зазначено про неможливість встановлення строку закінчення дій обставин непереборної сили на момент видачі сертифікату.
Як вбачається з Сертифікату під час здійснення відповідних висновків, палатою був здійснений аналіз норм чинного законодавства, відомостей що публікуються в засобах масової інформації на офіційних інтернет-сайтах, тощо, які підтверджують факт проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, яка на цей час триває.
При цьому, між відповідачем та Луганською регіональною торгово-промисловою палатою було складено акт №110 прийому виконаних робіт - послуг від 30.09.2014 р. та факт видачі сертифікату посвідчено записом в Журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» ОСОБА_4 палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
За інформацією Служби безпеки України (лист СБУ від 13.06.2014 № 33/2117 на адресу ОСОБА_4 палати) 07.04.2014 згідно з вимогами чинного законодавства України (статті 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій і Луганській областях. На цей час антитерористична операція триває, рішення про її припинення не прийнято.
У проведенні антитерористичної операції в установленому законом порядку задіяні сили (особовий склад, спеціалісти) і засоби (зброя, транспортні, спеціальні та інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом та інших суб'єктів, відповідно до законів України.
При цьому, в ході проведення антитерористичної операції уповноваженими правоохоронними органами виявляються та розслідуються численні кримінальні правопорушення, які мають ознаки терористичних актів, диверсій, умисних вбивств, захоплень будівель і споруд, незаконного заволодіння транспортними засобами, незаконного позбавлення волі, захоплення, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи тощо. Зазначені правопорушення, що вчинені озброєними організованими злочинними та окремими фізичними особами, створюють загрозу життю людей, збереженню їх майна, обмежують свободу пересування територією зазначених областей.
Моментом настання обставин непереборної сили по виконанню договірних зобов'язань за договором № 5/14 від 02.01.2014 р. для відповідача є дата 28.07.2014 - дата продовження проведення бойових дій у ході антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей; блокування блокпостами проїзду до міст Луганської та Донецької областей; пошкодження інфраструктури залізниці, відсутність контролю з боку української влади у місті Луганську та деяких інших містах Луганської та Донецької областей; наявність загрози життю людей, втрати транспортних засобів, матеріальних цінностей тощо.
На цей час антитерористична операція продовжується, таким чином момент припинення дії непереборної сили ще не настав.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Для підтвердження обставин, за яких особа звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до змісту статті 218 Господарського кодексу України, необхідно довести: наявність обставин непереборної сили, їх надзвичайний характер, неможливість попередити за даних умов завдання шкоди та причинний зв'язок між цими обставинами та понесеними збитками.
За змістом статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" (у редакції, чинній на момент засвідчення форс-мажорних обставин) ОСОБА_4 палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Рішенням президії ОСОБА_4 палати України від 15.07.2014 № 40(3) затверджено Регламент засвідчення ОСОБА_4 палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі ОСОБА_4 палати України.
Відповідно до абзацу першого, пункту 3.1.1 Регламенту (у відповідній редакції) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
За визначенням, наданим вказаним вище Регламентом, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Розділом шостим Регламенту засвідчення ОСОБА_4 палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) передбачено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, пунктом 6.13 передбачено, що сертифікат після його внесення до реєстру сертифікатів форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) підписується першим віце-президентом або віце-президентом ОСОБА_4 палати України, відповідно - президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної торгово-промислової палати та уповноваженою особою, яка приймала рішення про засвідчення форс-мажорних обставин. На сертифікаті ставиться печатка ОСОБА_4 палати України/ регіональної торгово-промислової палати.
Згідно п. 3.1 Регламенту форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Форс
Відповідно до п.3.3 Регламенту Сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ, затвердженої Президією ТПП України форми, який засвідчує настання форс мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно п. 4.2 Регламенту ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов'язань за: - умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; - умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; - умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України. 4
В даному випадку, Луганська регіональна торгово-промислова палата є уповноваженим органом ТПП України на видачу відповідного сертифікату.
Слід також зазначити, що після одержання відповідачем 30.09.2014 Сертифікату про настання обставин непереборної сили набрав чинності Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до преамбули Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" зазначено, що цей закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Статтею 1 цього Закону визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Так, відповідач у справі - Приватне акціонерне товариство «Лугцентрокруз ім. С.С Монятовського» станом на 01.07.2015 був зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. Основним видом діяльності товариства є виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, лиття сталі, кування, пресування, штампування, профілювання, порошкова металургія.
В той же час, листом штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 17.07.2015 за № 33/7926 повідомлено відповідача про те, що м. Луганськ, починаючи з 07.04.2014 визначено районом проведення АТО. На цей час АТО триває, рішення про її припинення не прийнято.
Наведене вище свідчить про те, що у відповідача відсутня вина у несвоєчасному виконанні зобов'язань за договором № 5/14 від 02.01.2014 р.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача за відзивом, у зв'язку з чим в задоволенні вимог щодо стягнення пені, нарахованої за період з 29.07.2014 року по 19.02.2015 року в сумі 2 340 020,18 грн. слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення інфляційних нарахувань за період липень 2014 року - квітень 2016 року в сумі 12 093 874,20 грн., а також 3% річних за період з 29.07.2014 року по 03.06.2016 року в сумі 1 085 305,88 грн. слід зазначити наступне.
Як було вказано вище, факт несвоєчасного та неповного виконання господарських зобов'язань за договором № 5/1 підтверджений матеріалами справи, судовими рішеннями та не спростований відповідачем.
При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової 9 інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Також, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові
Але в даному випадку, сторони в п. 8.1 договору передбачили, що на період дії для сторони форс мажорних обставин строк виконання зобов'язань збільшується на період дії таких обставин.
Для відповідача у справі діють форс мажорні обставин, які унеможливлюють виконання останнім зобов'язань за договором № 5/14.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. Закріплене в ст. 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція, бути звільненим від відповідальності за несвоєчасне повернення кредиту на період проведення антитерористичної операції не може бути ілюзорним, носити декларативний характер. Зазначене право повинно бути гарантованим, незалежно від того, що державним органом повною мірою не забезпечено передумови виконання зазначеного Закону і з цієї причини не може бути відмовлено судом в захисті законного права відповідача.
Крім того, статтею 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014р., введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі безпеки України, видано наказ від 07.10.2014р. № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, згідно з яком визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014р.
Тобто, проведення з 07.04.2014р. антитерористичної операції на території Луганської області, визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.
Більш того, проведення антитерористичної операції на території м. Луганська та Луганської області є загальновідомим фактом.
Пунктом 46 листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" визначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.
В п. 47 листа Вищого господарського суду від 07.04.2008 року N 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Хоча поняття "надзвичайність" є оціночним, воно характеризує об'єктивну якість обставини, незалежну від волі сторін. Отже, сторони не вправі встановлювати на свій розсуд обставини, які носять надзвичайний характер. Разом з тим сторони відповідно до частин першої та другої статті 212 ЦК України можуть обумовити зміну чи припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні. Зокрема, такою обставиною може бути і така обставина, що носить надзвичайний характер.
Таким чином, враховуючи, що для відповідача наявні надзвичайні обставини - обставини непереборної сили, які засвідчені Сертифікатом уповноваженого органу, а також те, що сторони в п. 8.1 Договору передбачили можливість збільшення строків виконання зобов'язань за договором № 5/14, на термін дії форс-мажорних обставин в задоволенні вимог про стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити.
За таких обставин, в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 38, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 93 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.
Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 11.07.2016.
Суддя Т.А. Василенко