"04" липня 2016 р.Справа № 916/4405/15
За позовом: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік";
до відповідача 2: TOLEDO SHIPPING AND TRADING COMPANY (BELIZE) LIMITED;
про стягнення 116 115,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 669 494,89 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: ОСОБА_1 - довіреність № 70-15 від 24.12.2015р.;
від відповідача 2: не з'явився.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" та TOLEDO SHIPPING AND TRADING COMPANY (BELIZE) LIMITED, в якій просить стягнути солідарно з останніх заборгованість у розмірі 116 115,48 доларів США, а також витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 31.12.2013р. між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" було укладено договір №460-Па-ІЛФ-13 про агентування суден. Позивач вказує, що судно TOLEDO SHIPPING AND TRADING COMPANY (BELIZE) LIMITED під агентуванням ТОВ "Портінвест Лоджистік" періодично перебувало в акваторії Іллічівського морського порту, виконуючи каботажні перевезення. Для оплати портових зборів агенту було вручено рахунки на загальну суму 19 350,49 доларів США, які були оплачені відповідачем в повному обсязі
При цьому зауважує, що у вказаних рахунках було помилково розраховано ставки корабельного збору як для суден у каботажному плаванні, що не відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316 „Про портові збори”.
Зокрема, зауважує, що судно „TOLEDO” ходить під прапором Белізу, при цьому вказує, що, незважаючи на те, що судно виконувало каботажні перевезення, корабельний збір мав бути розрахований та сплачений за ставками, діючими для суден закордонного плавання, та за перерахунками позивача, згідно відповідних рахунків становить 116 115,48 грн. (135 465,97 грн. (нараховано) -19 350,49 грн. (сплачено).
Водночас, позивач вважає, що оскільки умовами договору не передбачено строку для оплати в разі донарахування портових зборів, то правомірним є те, що він у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України має право висунути таку вимогу у будь-який час, а боржник повинен сплатити кошти протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
Разом з тим, вказує, що в порушення вимог вказаної норми грошових коштів ні від Агента (представника судновласника), ні від судновласника на рахунок позивача не надходило.
Вищевказане і призвело до звернення ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії до господарського суду Одеської області з відповідним позовом.
При цьому щодо обґрунтування вимоги про солідарне стягнення заборгованості з Агента та Судновласника посилається на те, що згідно умов вищевказаного договору від 31.12.2013р. ТОВ "Портінвест Лоджистік" не лише взяв на себе зобов'язання по договору щодо оплати послуг, а й прийняв на себе зобов'язання гарантування виконання угоди, укладеної ним в інтересах Судновласника, якого він представляє.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.2015р. було порушено провадження у справі №916/4405/15 із призначенням до розгляду в засіданні суду 02.12.2015р.
Разом з тим, з огляду на те, що TOLEDO SHIPPING AND TRADING COMPANY (BELIZE) LIMITED являється господарюючим суб'єктом Белізу, з метою повідомлення останнього про розгляд справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 02.12.2015р. розгляд справи було відкладено на 18.05.2016р., провадження у справі було зупинено.
17.05.2016р. до канцелярії суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов (т.2 а.с.10-14), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення позову, наполягає на тому, що зобов'язання по сплаті портових зборів виникли не в силу договору, який регулює лише порядок взаємодії сторін при здійсненні розрахунку портових зборів та строки оплати, а в силу ст. 22 Закону України „Про морські порти України” та ст. 85 КТМ України.
Позивач вказує, що аналіз норм чинного законодавства та наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. № 316 „Про портові збори” в цілому свідчить про те, що для суден, які виконують рейси у каботажному плаванні під іноземним прапором, ставки корабельного збору взагалі не встановлені.
Крім того, стверджує, що ні вказаний наказ № 316, ні положення КТМ України та Митного кодексу України не передбачають можливість віднесення судна у каботажному плаванні під іноземним прапором до суден закордонного плавання, з огляду на що вважає неможливим застосування аналогії права та закону у правовідносин стосовно нарахування портових зборів.
Водночас, відповідач зосереджує увагу на тому, що сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту (п.1.4 наказу № 316), відтак донарахування портових зборів після виходу судна з порту є неправомірним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.05.2016р. провадження у справі було поновлено.
В засіданні суду 18.05.2016р. представником відповідача 2 було надано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.70-74), згідно якого останній у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Поданий відзив, фактично, є ідентичним відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік".
У судовому засіданні 18.05.2016р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
В свою чергу представник відповідача 1 заперечував проти задоволення позову, наполягав на відмові у його задоволенні з підстав, що були викладені ним у поданому до суду відзиві.
При цьому відповідач 1 зауважив, що оскільки договір було укладено з ТОВ "Портінвест Лоджистік", то саме вказане товариство, як агент несе відповідальність одноособово.
Представник відповідача 2 в повному обсязі підтримав позицію представника відповідача 1.
В засіданні суду 18.05.2016р. було оголошено перерву до 13.06.2016р.
В засіданні суду 13.06.2016р. представником позивача було надано заперечення на відзив на позовну заяву (т.3 а.с.3), згідно яких останній заперечує проти тверджень позивача щодо того, що для суден, які виконують рейси у каботажному плаванні під іноземним прапором, ставки корабельного збору не встановлені.
Так, зокрема, посилаючись на вищевказаний наказ міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013р., стверджує, що всі судна в незалежності від прапору та типу виконуваного рейсу зобов'язані сплачувати портові збори.
Крім того, позивач вважає, що, оскільки судно „TOLEDO” ходить під прапором Белізу, то, незважаючи на те, що воно виконувало каботажні перевезення, правомірним є те, що корабельний збір мав бути розрахований та сплачений за ставками, що діють для суден закордонного плавання.
Вказаними запереченнями позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.06.2016р. провадження у справі за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів, в судовому засіданні оголошено перерву до 04.07.2016р.
У судове засідання 04.07.2016р. з'явився представник відповідача 1, який в повному обсязі підтримав свою правову позицію, що була викладена ним в попередньому судовому засіданні.
Представник позивача та представник відповідача 2 в засідання суду не з'явилися, про місце та час розгляду справи були цілком обізнані, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 13.06.2016р. (т.3а.с.15).
Натомість, 04.07.2016р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (т.3 а.с.20), згідно якого останній вказує про неможливість його прибуття у судове засідання, з огляду на прийняття ним участі у справі, що слухається у Одеському апеляційному адміністративному суді. Також в якості обґрунтування поданого клопотання про відкладення розгляду справи представник позивача вказує на знаходження інших співробітників юридичної служби позивача у відпустках.
Розглянувши у судовому засіданні 04.07.2016р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.
Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо пов'язаним з особистістю будь-якого окремого представника.
Таким чином, позивач, який є юридичною особою, не позбавлений права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Зворотне підлягає доведенню в порядку ст.33 ГПК України. Крім того, права та інтереси підприємства у суді має право представляти також його керівник.
Таким чином, відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не доведена неможливість участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства.
Крім того, за змістом ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи у випадку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу.
При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Таким чином, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи за клопотанням представника позивача (т.3 а.с.14) вже було продовжено на п'ятнадцять днів, який, у відповідності до ст. 69 ГПК України, закінчується 06.07.2016р., суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
При цьому, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" направлені на солідарне стягнення з відповідачів донарахованого корабельного збору за заходи судна „TOLEDO” в акваторію Іллічівського морського порту в період з серпня по жовтень 2015р.
В обґрунтування підстав стягнення такого донарахування позивач, посилаючись на Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 №316, КТМ, вказує на те, що ним помилково при виставленні рахунків було застосовано ставку для суден у каботажному плаванні.
Так, позивач вважає, що оскільки ставки для суден у каботажному плаванні повинні бути застосовані лише для суден, що плавають під державним прапором України, то для судна „TOLEDO”, яке плаває під прапором Беліз, корабельний збір повинен був бути розрахований та сплачений по ставкам, які діють для суден в закордонному плаванні.
При цьому щодо обґрунтувань саме солідарного стягнення такого збору у розмірі 116 115,48 доларів США посилається на те, що згідно умов договору про агентування суден №460-Па-ІЛФ-13 від 31.12.2013р. (т.1 а.с.15-22), ТОВ "Портінвест Лоджистік" не лише взяв на себе зобов'язання по договору щодо оплати послуг, а й прийняв на себе зобов'язання гарантування виконання угоди, укладеної ним в інтересах Судновласника, якого він представляє.
В свою чергу позиція відповідачів зводиться до того, що зобов'язання по сплаті портових зборів виникли не в силу договору, який регулює лише порядок взаємодії сторін при здійсненні розрахунку портових зборів та строки оплати, а в силу ст. 22 Закону України „Про морські порти України” та ст. 85 КТМ України.
Водночас, відповідачі зауважують, що ні вищевказаними наказом № 316, ні положеннями КТМ України, Митного кодексу України не встановлено того, що судна у каботажному плаванні під іноземним прапором відносяться до суден закордонного плавання.
Крім того, відповідачі наполягають на тому, що, оскільки сплата портових зборів у морських портах здійснюється до виходу судна з морського порту (п. 1.4 наказу №316), то донарахування портових зборів після виходу судна з порту є неправомірним.
Розглянувши заявлені вимоги з урахуванням вищевказаних позицій сторін суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії (Адміністрація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" (Агент) було укладено договір № 460-Па-ІЛФ-13 (т.1 а.с.15-22), предметом якого є надання Іллічівськом філією ДП „АМПУ” послуг з організації агентування суден і забезпечення оплати послуг Адміністрації судновласниками.
Згідно п. 2.2.3 вказаного договору Агент зобов'язується своєчасно вчасно сплачувати рахунки Адміністрації по портовим зборам та наданим послугам в строки, передбачені у розділі 3 договору, відповідно до п. 2.2.5 договору Агент також зобов'язується своєчасно забезпечувати перерахування авансових сум від судновласників на оплату портових зборів та інших витрат, що пов'язані з агентуємими суднами.
Приписами п. 3.2 договору, сторони погодили, що Адміністрація надає Агентові попередній дисбурсментський рахунок для оплати портових зборів та інших послуг, які надані судну. Підставою для формування попереднього рахунку є письмова заявка Агента, яка оформлена згідно зразку із зазначенням назви судна, прапору, типу та його характеристик.
Попередній рахунок оформляється Адміністрацією в день коли була подана заявка Агента. Агент забезпечує повну оплату попереднього рахунку не пізніше одного робочого дня до відходу судна в рейс.
Адміністрація надає Агентові виконавчий дисбурсментський рахунок за портові збори та інші послуги, які надані судну відповідно до чинного законодавства. (п.3.3 договору).
Даний договір набуває чинності з 01.01.2014р. і діє до 31.12.2014р. (п. 7.1. договору).
У відповідності до п.9 додаткової угоди №2 від 30.12.2014р. (т.1 а.с.31-33) строк дії договору було встановлено до 31.12.2015р.
Як встановлено судом, і вказане не спростовано сторонами, в період з серпня по жовтень 2015р. судно „TOLEDO” (прапор Беліз, власник TOLEDO SHIPPING AND TRADING COMPANY (BELIZE) LIMITED) під агентуванням ТОВ "Портінвест Лоджистік" здійснювало каботажні перевезення з перебуванням в акваторії Іллічівського морського порту.
Для оплати портових зборів (з урахуванням виконання судном каботажних перевезень) відповідачу 1 було вручено відповідні рахунки (т.1 а.с.138,140,143,146,149,152,155,158,161) на загальну суму 19 350,49 доларів США.
Вищевказані рахунки були сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Портінвест Лоджистік" в повному обсязі.
Крім того, згідно п.3.10 договору, в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 31.12.2013р. (т.1а.с.27-28), між позивачем та відповідачем 1 було складено відповідні акти приймання-здачі наданих послуг (т.1 а.с.142,145,148,151,154,157,160,163).
Вказане повністю визнається сторонами та матеріалами справи не спростовано.
Разом з тим, як встановлено судом, 22.10.2015р., позивач, вважаючи, що корабельний збір має бути сплачений за ставками, встановленими для суден закордонного плавання, виставив інші рахунки, а саме рахунок № 03/12 722 Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.39), №03/13 191Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.43), №03/13 640Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.49), №03/14 201Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.56), №03/14 586Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.62), №03/14 909Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.66), №03/15 074Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.70), №03/15 219Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.75), №03/15 982Р від 22.10.2015р. (т.1 а.с.79) на загальну суму 135 465,97 доларів США.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачі зобов'язані сплатити донарахований корабельний збір у сумі 116 115,48 доларів США. (135 465,97-19 350,49).
Згідно ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов'язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.
Відповідно до частин 1,4 ст. 22 Закону України „Про морські порти України” у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.
Порядок справляння та розміри ставок портових зборів затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 р. N 316 "Про портові збори" (далі - Порядок N 316).
Відповідно до пункту 1.3 розділу I Порядку N 316 портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до Порядку N 316.
При цьому, відповідно до ст.15, ч.1 ст.16 Закону України «Про морські порти України» позивач - Адміністрація морських портів України - це державне підприємство, яке утворене, поряд з іншим, з метою організації забезпечення безпеки мореплавства, а також справляння та цільового використання портових зборів.
Як встановлено судом, судно, щодо якого виник спір, відноситься до групи А (вантажні судна, що заходять для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди).
Із суден груп А, Б, і Г корабельний збір справляється за одиницю умовного об'єму судна (за 1куб.м об'єму судна) за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів) за ставками, наведеними у додатку 2 до цього Порядку (п. 2.1. Наказу № 316) - 0,174 дол.США у закордонному плаванні, 0,0094 дол.США у каботажному плаванні.
Враховуючи, що законодавством безпосередньо не встановлені терміни „закордонне плавання” та „каботажне плавання”, суд вважає за необхідне використати відповідні визначення Кодексу торговельного мореплавства України та Митного кодексу України.
Так, згідно ст.131 Кодексу торговельного мореплавства України, каботажними перевезеннями визнаються перевезення між портами України, які здійснюються суднами, що плавають під Державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором, за умови одержання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту.
Під каботажем розуміється перевезення українських та іноземних товарів шляхом завантаження їх на морське (річкове) судно в одному пункті на митній території України і транспортування в інший пункт території України, де здійснюватиметься їх вивантаження. При цьому товари, ввезені на митну територію України морським (річковим) судном, допускаються до каботажного перевезення між органами доходів і зборів або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів після їх перевантаження на інше морське (річкове) судно, що ходить під прапором України, або, за умови отримання на це дозволу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, на іноземне судно (ч. 1 ст. 97 Митного кодексу України).
Водночас, приписами ст.132 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що міжнародними перевезеннями визнаються перевезення між портами України та іноземними портами, які можуть здійснюватися як суднами, що плавають під Державним прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.
Відповідно до п. 54 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України, судно закордонного плавання - українське або іноземне судно, яке здійснює міжнародні перевезення товарів та/або пасажирів, та прибуває на митну територію України або вибуває за її межі.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством інфраструктури України листом від 14.02.2015р. за вих. № 1741/4/10-15 судну „TOLEDO” (прапор -Беліз, ІМО № 7638557) відповідно до ст. 131 Кодексу торгового мореплавства України надано дозвіл на каботажні перевезення між портами Миколаївської філії ДП „АМПУ”, Южненської філії ДП „АМПУ”, Іллічівської філії ДП „АМПУ”, Одеської філії ДП „АМПУ”, Херсонської філії ДП „АМПУ”, Бердянської філії ДП „АМПУ” та Маріупольської філії ДП „АМПУ”. Термін дії дозволу з 20.03.2015р. по 20.03.2016р. (т.2 а.с.27).
Крім цього, матеріали справи містять копії каботажних коносаментів, з яких вбачається, що судно, щодо якого виник спір, здійснювало каботажні перевезення між портами України без заходу в порти інших держав (т.2 а.с.28-45).
При цьому, у відповідності до п.2.4 Порядку №316 ставки корабельного збору для суден у закордонному плаванні застосовуються незалежно від того, під яким прапором вони плавають. Ставки корабельного збору для суден у каботажному плаванні застосовуються тільки для суден, що виконують рейси у каботажному плаванні під Державним Прапором України.
Водночас пунктом 1.11 Порядку встановлено, що державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння портових зборів визначаються за прапором, під яким це судно плаває, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.
За таких обставин, склалася правова ситуація, при якій Порядок справляння та розміри ставок портових зборів, затверджений наказом №316, прямо не встановлює ставки корабельного збору для суден, що ходять під іноземним прапором, які здійснюють каботажні перевезення за відповідним дозволом Міністерства інфраструктури України.
При цьому, вищевказане міністерство листом від 18.02.2016р. за вих. № 281 (т.2 а.с.24-26) також вказує на те, що питання справляння корабельного збору для суден, які виконують рейси у каботажному плаванні під іноземним прапором, потребує додаткового врегулювання у положеннях наказу Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013р. за № 316 „Про портові збори”.
Приймаючи до уваги аналіз вищенаведених норм КТМ та Митного Кодексу України, суд доходить висновку про неможливість застосовування до внутрішніх (каботажних) перевезень ставки корабельного збору, встановленої для міжнародних перевезень, адже згідно наведеного визначення міжнародних перевезень (ст.132 КТМ України), вони здійснюються виключно між портами України та міжнародними портами, тобто обов'язковою умовою для застосування цієї ставки збору є факт заходу судна у закордонний порт, який у даному випадку відсутній.
За таких обставин, суд вважає, що, надавши відповідний дозвіл на здійснення каботажних перевезень, держава в особі Міністерства інфраструктури України фактично допустила на свій внутрішній ринок іноземного суб'єкта господарювання та прирівняла його у правах з суб'єктами господарювання, які використовують для здійснення каботажних перевезень судна під Державним прапором України.
Відповідно до ч.1 ст. 31 ГК України під дискримінацією суб'єктів господарювання органами влади визнається, в тому числі надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання. Згідно з положеннями ч.2 ст. 31 Господарського кодексу України дискримінація суб'єктів господарювання не допускається.
Виходячи з викладеного, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає, що для забезпечення принципу рівності умов суб'єктів господарювання на ринку каботажних перевезень, ДП «АМПУ» в умовах такої правової невизначеності, для уникнення дискримінації суб'єкта господарювання, який використовує для каботажних перевезень судна під іноземними прапорами порівняно із суб'єктами господарювання, які використовують для цього судна під Державним прапором України, повинно було застосовувати для суден позивача ставки корабельного збору для каботажних перевезень на рівні суден, що ходять під Державним прапором України, що і було здійснено Адміністрацією у первісних рахунках, які були сплачені товариством належним чином, в повному обсязі.
Таким чином, донарахування позивачем спірної суми корабельного збору за ставками перебування судна „TOLEDO” у закордонному плаванні є безпідставним та суперечить вимогам чинного законодавства України.
При цьому вищевказані висновки суду щодо недопущення дискримінації суб'єктів господарювання шляхом надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, також спростовують посилання відповідача -2 на те, що у нього, взагалі відсутній обов'язок сплати корабельного збору за відсутності прямої вказівки на це в Порядку №316.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.3 ст.632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Враховуючи положення договору №460-Па-ІЛФ-13 про агентування суден в редакції Додаткової угоди №2 від 30.12.2014р. (п.3.9), суд вважає, що після виходу судна з порту, з урахуванням п.1.4 Порядку №316, а також за умови сплати рахунків та підписання актів приймання-здачі наданих послуг (т.1 а.с.142,145,148,151,154,157,160,163), правовідносини сторін по вказаному договору в частині відповідних заходів судна „TOLEDO” припинилися.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим судові витрати, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок відповідачів відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 11 липня 2016 р.
Суддя Ю.М. Щавинська