Справа: № 355/378/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Єременко В.М.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
06 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мамчура Я.С.,
за участю секретаря Нагорної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області на постанову Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівський «Ветсанутильзавод» до Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання незаконною, нечинною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баришівський «Ветсанутильзавод» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області (далі - відповідач) про визнання незаконною, нечинною та скасування постанови заступника начальника Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Стешенко Т.П. від 16.03.2016 р. про відкриття виконавчого провадження № 505137716 за постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі № 810/21/16 про стягнення на користь Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з ТОВ «Баришівський «Ветсанутильзавод» штрафних санкцій (фінансових) санкцій в розмірі 85000,00 грн.
Постановою Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2016 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.03.2016 р. заступником начальника відділу ДВС Баришівського районного управління юстиції Стешенко Т.П. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50513716 за постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2016 р. у справі № 810/21/16 про стягнення на користь Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з ТОВ «Баришівський «Ветсанутильзавод» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 85000,00 грн. та накладено арешт на майно підприємства і заборонено його відчуження.
Позивач, вважаючи зазначену постанову незаконною, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було передчасно відкрито виконавче провадження № 505137716.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV).
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ст. 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 17 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
У п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Частинами 1, 2 статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
У ч. 1, 2, 3 ст. 57 Закону № 606-XIV визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для відкриття виконавчого провадження, зокрема є виконавчий документ, виданий на підставі та на виконання рішення суду, яке звернуто до негайного виконання.
Крім того, постановою про відкриття виконавчого провадження одночасно може бути накладено арешт як на все майно боржника, так і на окремо визначене у межах суми, що підлягає стягненню з нього.
При цьому, слід зазначити, що при реалізації державним виконавцем його права на накладення арешту на майно боржника під час відкриття виконавчого провадження визначення конкретного майна боржника, яке підлягає арешту, є неможливим, оскільки перевірка його майнового стану (визначення наявності у боржника коштів, інших цінностей, майна, його виду, вартості) здійснюється лише після закінчення строку для самостійного виконання рішення суду, під час його примусового виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 06 серпня 2015 року у справі № 910/14247/14.
Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що 02 лютого 2016 року Київським окружним адміністративним судом було ухвально постанову у справі № 810/21/16 за адміністративним позовом Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до ТОВ «Баришівський «Ветсанутильзавод» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій /Т.1 а.с.29-30/.
Зазначеним судовим рішення адміністративний позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Баришівський «Ветсанутильзавод» до Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції у розмірі 85000,00 грн. і зазначено, що постанова суду підлягає негайному виконанню /Т.1 а.с.30/.
На підставі та на виконання даного судового рішення 02 лютого 2016 року Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 810/21/16 /Т.1 а.с. 69/.
04.03.2016 р. стягувач - Центральний територіальний департамент Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку звернувся до відділу ДВС Баришівського районного управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року, в якій просив прийняти виконавчий документ до виконання, відкрити виконавче провадження за ним, стягнути з боржника відповідну суму коштів в дохід Державного бюджету України та накласти арешт на майно боржника, оголосити заборону його відчуження. До заяви стягувачем додано оригінал вищезазначеного виконавчого листа /Т.1 а.с.68/.
16.03.2016 р. заступником начальника Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Стешенко Т.П. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50513716, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 810/21/16, виданого 02.02.2016 р. Київським окружним адміністративним судом, надано строк боржнику для самостійного виконання його обов'язків до 23.03.2016 р. та накладено арешт на все майно боржника - ТОВ «Баришівський «Ветсанутильзавод» у межах суми звернення стягнення 85000,00 грн. та заборонено боржнику відчужувати будь-яке майно у межах суми боргу /Т.1 а.с. 67/.
Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження винесена посадовою особою відповідача на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення суду, що звернуто до негайного виконання, та відповідної заяви стягувача, а отже, у відповідності до вимог ст.ст. 17, 19, 25 Закону № 606-XIV.
При цьому, арешт накладено на стадії відкриття виконавчого провадження на все майно боржника, але у межах суми звернення стягнення в розмірі 85000,00 грн., як таке передбачено ч. 2, 3 ст. 52 Закону № 606-XIV.
З огляду на це, колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення відповідача, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, вважає, що воно прийнято на підставі, у спосіб та в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, зокрема Законом № 606-XIV, що помилково не було встановлено судом першої інстанції.
Доводи позивача про те, що вартість майна товариства складає більше 10 млн. грн. і арешт безпідставно накладено на все його майно, колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки, як встановлено вище, арешт накладено на все майно боржника, але у межах суми звернення стягнення в розмірі 85000,00 грн. і саме такий спосіб забезпечення виконання судового рішення на стадії відкриття виконавчого провадження передбачений чинним законодавством.
При цьому, слід зазначити, що на стадії відкриття виконавчого провадження питання щодо накладення арешту на майно боржника вирішується виключено з метою забезпечення виконання рішення суду, перевірка майнового стану боржника на цій стадії не здійснюється, конкретне майно не виокремлюється, його опис не проводиться і самі по собі такі дії державного виконавця на цій стадії не мають наслідком реалізації майна боржника для задоволення вимог стягувача.
Посилання позивача на те, що в іншій справі № 810/3454/15 ним оскаржується постанова Комісії про накладення штрафу і на момент винесення посадовою особою відповідача оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження справа перебувала на розгляді у Вищому адміністративному суді України, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначене виконавче провадження відкрито на підставі рішення суду в іншій справі № 810/21/16 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2015 року ТОВ «Баришівський «Ветсанутильзавод» було відмовлено у задоволенні його клопотання про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.
Доводи позивача про те, що після відкриття провадження у справі посадовою особою відповідача було винесено відповідні про арешт майна і коштів боржника, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки такі постанови не є предметом судового оскарження у цій справі, їх правомірність/протиправність не перевірялась судом першої інстанції при вирішенні даної справи і, у відповідності до ч. 4 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Враховуючи вищевикладені обставини і докази у їх сукупності, у відповідності до ст. 86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх і необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчий лист № 810/21/16, виданий Київським окружним адміністративним судом, а отже, у відповідності до ч. 4 ст. 82 Закону № 606-XIV, рішення державного виконавця, прийняті у межах виконавчого провадження за цим виконавчим листом, зокрема й постанова про його відкриття, підлягають оскарженню до суду, що видав зазначений виконавчий лист, тобто до Київського окружного адміністративного суду, а отже, Баришівський районний суд Київської області є неповноважним судом на вирішення цієї справи, що призвело до порушення принципу предметної підсудності, визначеного у ст. 18 КАС України.
Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, розгляд і вирішення справи неповноважним судом.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне, апеляційну скаргу Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області задовольнити, а постанову Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області - задовольнити.
Постанову Баришівського районного суду Київської області від 16 травня 2016 року - скасувати.
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Баришівський «Ветсанутильзавод» до Баришівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання незаконною, нечинною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 07 липня 2016 року.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Карпушова О.В.
Мамчур Я.С