Справа: № 826/26025/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В. П.
Суддя-доповідач: Беспалов О.О.
Іменем України
07 липня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Беспалова О. О.
суддів: Грибан І. О., Губської О. А.
за участю секретаря: Присяжної Д. В.
представника позивача Воронцова Д. Ю., представника відповідача Кинали Д. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ТОВ «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2015 р. № 0002982205, № 0002972205 та № 0002962205.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем 14.08.2015 р. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Артрауд», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Палмор» та ТОВ «Євроваш Плюс» за період з 01.01.2014 р. по 01.07.2015 р. складено акт № 1007/26-53-22-01-21/35199148, яким встановлено порушення позивачем:
- п. 44.1 ст. 44, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму у розмірі 743442, 00 грн.;
- п.п. 198.1, 198.3 та 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 1633352, 00 грн. та завищення від'ємного значення на загальну суму у розмірі 88816, 00 грн.
03.09.2015 р. на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0002962205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 743442, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 185861, 00 грн.;
- № 0002982205, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1633352, 00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 408338, 00 грн.;
- № 0002972205, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 88816, 00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
До складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних, документів або сплати грошових коштів а також брати участь у формування податку на прибуток.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс», ТОВ «Палмор» укладено договори про виконання робіт від 01.09.2014 р. № ДГ-0000080, від 30.12.2014 р. № ДГ-61768, від 30.12.2014 р. № ГЛ301214/1, від 02.02.2015 р. № 0202151, від 16.03.2015 р. № ЕВ1603-1 та від 18.03.2015 р. № 18/03/001 відповідно (а. с. 79-82 Т. 5, 108 - 111 Т. 2, 113 - 116 Т. 3, 221 - 225 Т. 2, 1 - 4 Т. 2, 166 - 170 Т. 3).
На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки - фактури, звіти про виконані роботи, податкові накладні. Також матеріали справи містять виписки по рахунках.
Відповідно до умов наданих договорів, вказані контрагенти надавали послуги з організації та проведення обслуговування, в тому числі телефонної лінії, організації роботи короткого смс-номеру, а також інформування клієнтів з використанням IVM (Interactive Voice Messaging), інформування клієнтів за допомогою засобів зв'язку на відстані.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції підтримав позицію відповідача, викладену у акті перевірки, щодо того, що ТОВ «Артрауд», ТОВ «Тех-Буд-Транс-14», ТОВ «Гуд-Лайн», ТОВ «Інбуд-ЛТД», ТОВ «Євроваш Плюс» та ТОВ «Палмор» є операторами телекомунікацій, а тому мали бути внесені до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції категорично не погоджується, з огляду на те, що за умовами договорів та їх додатків всі вищезазначені контрагенти надавали позивачу послуги з періодичного інформування боржників позивача про наявність у останніх заборгованості та необхідність її погашення засобами телефонного зв'язку в тому числі.
В той же час, судом першої інстанції неналежним чином досліджено договори, що наявні в матеріалах справи, і, як наслідок, зроблено невірний висновок про те, що контрагенти є не користувачами телекомунікаційних послуг, а їх надавачами.
Хибність цих висновків призвела до неправильного вирішення справи та підлягає виправленню судом апеляційної інстанції.
Так в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив про те, що з наявних в матеріалах справи звітів неможливо встановити ні оператора, ні номерів телефонів за допомогою яких надавались послуги та, відповідно, неможливо встановити дійсну кількість здійснених дзвінків та направлених смс-повідомлень, а також у звітах відсутні підсумки наданих послуг в розрізі отримувача чи в розрізі наданої послуги.
В той же час, з досліджених колегією суддів звітів було встановлено, що вони містять реєстраційні номери облікових карток платників податків, що є ідентифікатором доступу до розшифрування прізвищ, імен, по-батькові або назв боржників.
Розпорядником вказаної інформації є орган, який представляє відповідач.
Однак, відповідач відповідних розшифрувань не надав, непов'язаність цих осіб з третіми особами, інтереси яких представляє позивач, не довів.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, колегія суддів трактує відсутність зазначених даних на користь позивача.
Щодо інших висновків суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що кількість здійснених дзвінків та направлених смс-повідомлень відображена контрагентами позивача у зазначених звітах в розрізі дат надання послуг та отримувачів цих дзвінків і смс.
В той же час, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено, що вказані особи не є боржниками позивача або інформаційні послуги надавались позивачу іншими контрагентами.
Твердження суду першої інстанції про відсутність у звітах підсумків наданих послуг в розрізі отримувача чи в розрізі наданої послуги є безпідставним, позаяк, контрагенти позивача безпосередньої участі у процесі виконання договірних зобов'язань між кредиторами та боржниками брати не можуть, а результат отриманих позивачем послуг контрагентів є господарським результатом третіх осіб, які замовляли ці послуги у позивача, та не може бути відображеним у документації посередників.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що позивач входить до групи компаній, яка працює на ринку стягнення заборгованостей більше 8 років.
Основною формою роботи позивача є медіація.
Відтак, господарські відносини, що є основним видом діяльності позивача та засобом для досягнення мети господарської діяльності - отримання прибутку, але стали предметом спору, не можуть ставитися колегією суддів під сумнів в аспекті їх реальності без достатніх для цього підстав.
Натомість, відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності реальності цих відносин, а висновки, що стали підставою для винесення спірних ППР, спростовуються матеріалами справи.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом приймаються в якості належних.
У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
У відповідності до ст. 94 КАС України вирішенню також підлягає питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення цих витрат, понесених позивачем, на користь позивача з відповідача у повному розмірі.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03.09.2015 р. № 0002982205, № 0002972205 та № 0002962205.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (ЄДРПОУ 39469994) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція комплексного захисту бізнесу «Дельта М» (ЄДРПОУ 35199148) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 96383 грн. 97 коп. (дев'яносто шість тисяч триста вісімдесят три гривні 97 копійок).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя О. О. Беспалов
Суддя І. О. Грибан
Суддя О. А. Губська
(Повний текст постанови виготовлено 07.07.2016 р.)
Головуючий суддя Беспалов О.О.
Судді: Грибан І.О.
Губська О.А.