"10" квітня 2007 р.
Справа № 26/54-07-780
За позовом : Одеської залізниці
до відповідача : малого підприємства «Аннушка»
про стягнення 73 692 грн.
Суддя Никифорчук М.І.
за участю представників :
від позивача : Десятова Н.А. за довіреністю;
від відповідача : директор Давидян А.І. ;
Суть спору : позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 73 692 грн. за збереження майна відповідача.
Представник позивача вимоги підтримує.
Представник відповідача вимоги не визнає, посилаючись на те, що вказане позивачем майно у даний час прийшло у непридатність.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 73 692 грн. за збереження майна відповідача за таких підстав.
25.03.1998 р. між сторонами по справі був укладений догоівір оренди № НЮ-159, який зареєстрований в юридичній службі Одеської залізниці 4.05.1998 р.
Згідно п.1.1 договору орендодавець, тобто позивач по справі передає у тимчасове корисне користування орендару, тобто відповідачеві по справі, 50 кв.м. на площі, що примикає до 1-ї платформи залізничного вокзалу станції Одеса-Головна для розміщення магазину по реалізації продовольчих товарів; 93 кв.м. на тій же теріторії для розміщення кафе та 7 кв.м. там же для розміщення 2-х лотків для реалізації продовольчих товарів.
Договір припинив свою дію з 01.07.2003 р., але з моменту закінчення дії договору по серпень 2006 р. МП «Аннушка» продовжувало займати спірні об'єкти.
05.08.2006 р. Приморською виконавчою службою м. Одеси був виконаний наказ господарського суду Одеської області від 24.01.2005 р. по справі № 30-9/198-03-6759 про примусове звільнення і передачу Одеській залізниці площадки, на якій були розміщені магазин і кафе.
У магазині -кафе МП «Аннушка» знаходилось майно, на яке було накладний арешт, речі винесені і передані на збереження Одеській залізниці в багажне відділення вокзалу Одеса-Головна по акту опису й арешту майна від 04.08.06 р. та де вони зберігались по 18.09.2006 р. , що відповідає вимогам ст. 937 ЦК України.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Згідно статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Описане майно прийнято на відповідальне зберігання представником Одеської залізниці.
Одеська залізниця, що зберігає речі на багажному складі пасажирського вокзалу Одеса-Головна, при наявності такої можливості, на підставі ст. 940 ЦК України, не мала права відмовитись від прийняття на збереження майна МП «Аннушка».
Пунктом 2.2 Положення про відособлений структурний підрозділ - пасажирський вокзал Одеса-Головна передбачає один з основних напрямків діяльності вокзалу -організацію роботи багажного відділення.
Позивачем належно виконані всі зобов'язання і вимоги закону щодо зберігання майна та прийняті всі міри для забезпечення збереження майна МП «Аннушка» та міри по його поверненню відповідачеві.
Майно МП «Аннушка» передане на збереження, повернуто МП згідно п.1 ст. 949 ЦК України та акту опису й арешту від 04.08.06 р. в тій же кількості, такого ж роду і тій же якості. Речі отримані у такому ж стані у якому вони були прийняті до берігання, про що свдччитьа кт прийому передачі від 18.09.06 р. та особисти підписом директора МП «Аннушка». Претензій щодо зберігання речей при їх отримані у відповідача не було.
Статтею 58 Закону України « Про виконавче провадження» передбаченого одержання винагороди хоронителю. За забереження майна. плата за збереження майна згідно вимог ст. 949 ЦК України встановлюється договором збереження.
Розпорядженням начальника пасажирського вокзалу Одеса-Головна № ЛВОК-04/24 від 03.02.06 р. «Про введененя нових цін на послуги вокзалу» затверджені тарифи на збереження багажу, згідно яких відповідачеві нараховано плата за збереження майна на багажному складі за період з 05.08.06 р. по 18.09.06 р. в сумі 73 692 грн.
Статтями 224-226 Господарського кодесу України передбачено вішкодування збитків у випадку зроблених однією із сторін витрат, а також не отриманих нею доходів, що сторона одержала б у випадку належного виконання зобов'язання другою стороною.
Пунктами 6.1 договору оренди від 04.05.1998 р. також передбачено відшкодування можливих збитків, що заподіяла винна сторона.
Відповідно до умов п. 7.9 договору, вимог статей 5,6,7 Господарського процесуального кодексу України позивачем у якості мір досудового врегулювання спору відповідачеві направлялась претензія № НЮ-9/96 від 13.11.2006 р. про що свідчить довідка від 17.11.2006р. про відправлення пакету на адресу відповідача. Але вказаний пакет з претензією не був отриманий відповідачем у зв'язку зі зміною ним свого місцезаходження.
Заперечуючи проти вимог позивача відповідач -директор МП «Аннушка» пояснив в судовому засіданні, що вказане в акті опису майно в даний час прийшло у непридатність. Тому підстав для задоволення позову немає.
Аналізуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими, не доведеними та тому не підлягаючими задоволенню в повному обсягу за таких підстав.
Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі 25.03.1998 р. укладений договір оренди вищевказаного нерухомого майна.
16 вересня 2004 р. господарським судом Одеської області по справі № 30-9/198-03-6759 за позовом Одеської залізниці до МП «Аннушка» про звільнення майданчиків та приміщень прийнято рішення про задоволення вимог Одеської залізниці.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.11.2004 р. вказане рішення залишено без змін.
24.01.2005 р. господарським судом Одеської області на виконання вказаної постанови Одеського апеляційного господарського суду та вказаного рішення господарського суду виданий наказ терміном дії до 24 січня 2008 р.
05.08.2006 р. Приморською виконавчою службою м. Одеси вказаний наказ господарського суду Одеської області був виконаний, про що складений акт опису й арешту майна МП «Аннушка».
18.09.2006 р. між заступником начальника вокзалу Одеса-Головна Дачевським К.А, та директором МП «Аннушка» складений акт прийому-передачи, згідно якого заступником начальника вокзалу Одеса-Головна передано, а директором МП «Аннушка» прийнято майно, що передане на зберігання Одесі-Головній по вказаному акту Державної виконавчої служби. Таким чином, вказане майно просто передано відповдачеві.
З вказаного акту ДВС не вбачається, що описане майно є саме багажом підприємства або пасажира. Навпаки, з цього акту вбачається, що описане майно передано Дачевському К.А. саме на відповідальне зберігання. З цього випливає, що зберігачем вказаного майна є Дачевский К.А., заступник начальника вокзалу Одеса-Головна, тобто представник Одеської залізниці.
Статтею 937 Цивільного кодексу України передбачено, що договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде прередана на зберігання.
Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.
Розпорядження начальнику вокзалу «Про введеня нових цін на послуги вокзалу» від 03.02.2006 р., згідно його змісту розповсюджується на зберігання багажу/вантажобагажу пасажира або підприємства. Вказане в акті майно не є багажом або вантажобагажем. Крім того, вказане майно було передано на відповідальне зберігання виконавчою службою заступнику начальника вокзалу Одеса-Головна при примусовому виконання наказу господарського суду в порядку визначеном Законом України «Про виконавче провадження». Тобто вказане майно було передано на відповідальне зберігання саме позивачеві по незалежним від нього та відповідача причинам, а вже потім було передано відповідачеві актом прийому-передачі по справі.
При цьому, ніякого договору у тому числі і зберігання між сторонами по справі укладено не було. Крім цього, жодного документа, передбаченого ст. 937 Цивільного кодексу України між сторонами також не було підписано.
Посилання позивача на вимоги ст. 940 Цивільного кодексу України, відповідно до якої професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за наявності у нього такої можливості, у даному випадку є неправильним, оскільки погодитись з тим, що акт опису та арешту майна державної виконавчої служби при примусовому виконанні наказу господарського суду є договором зберігання речей неможна.
Статтею 12 Цивільного кодексу України передбачено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Таким чином для укладання будь-якого договору необхідно наявність свободного волевиявлення сторін, що у даному випадку відсутне.
Отже у даному випадку позивач, на думку суду, не має права вимагати від відповідача сплати йому за відповідальне зберігання вказаного майна.
Враховуючи викладене і, керуючись статями 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
У позові- відмовити.
Суддя Никифорчук М.І.