"23" березня 2007 р.
Справа № 15/36-07-403А
09 год. 28 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Петрова В.С.
При секретарі - Стойковій М.Д.
За участю представників:
від позивача - Панасюк О.Ю.;
від відповідача - Неплій І.А.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Міське комунальне підприємство Теплодарводоканал» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області № 002742300/0 від 17.11.2006 р. на суму 42 922,43 грн., посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником податків за загальною системою оподаткування та всі послуги, виготовлені або придбані позивачем у повному обсязі підлягають оподаткуванню. Так, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість» позивач правомірно включив до податкового кредиту на підставі податкових накладних витрати по оплаті ПДВ по операціях з надання послуг водопостачання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 січня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/36-07-403А та призначено попереднє засідання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13 лютого 2007 р. у справі № 15/36-07-403А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області № 002742300/0 від 17.11.2006 р.
Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 47-51), та просить суд відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
З 29 вересня 2006 р. по 02.11.2006 р. на підставі направлення від 29.09.2006 р. № 957, виданого ДПІ у Біляївському районі Одеської області, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. Стариш І.В. -головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи, Рогачко С.І. -старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи, Ромодашкіною В.П. -старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу документальних перевірок фізичних осіб, Козловською Ж.О. -начальником відділу погашення протермінованої податкової заборгованості ДПІ у Біляївському районі Одеської області проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» (код ЄДРПОУ 31250097) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області складено акт № 512/23/31250097 від 09.11.2006 р., на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 002742300/0 від 17.11.2006 р. щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 28 614, 95 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 307,48 грн.
Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2006 р., МКП «Теплодарводоканал» звернулось із заявою № 286/1 від 23.11.2006 р. до ДПА в Одеській області, в якій просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області № 002742300/0 від 17.11.2006 р. На зазначену заяву ДПА в Одеській області надала позивачу відповідь листом від 08.12.2006 р. № 41175/10/25-0007 про те, що скарга (заява), подана з порушенням порядку та термінів, визначених п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не підлягає розгляду органам державної податкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало виявлене відповідачем під час перевірки порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змін. та доповн.), а саме: позивачем при отриманні дотацій за кодом 100103 не у повному обсязі проводилось коригування податкового кредиту, у зв'язку з чим було завищено суму податкового кредиту на 30464,95 грн.
Проте, на думку суду, посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставними, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2006 р., за який було відповідачем здійснено перевірку, МКП «Теплодарводоканал» отримало з місцевого бюджету дотації за кодом бюджетної класифікації 100103 «Дотації житлово-комунальним господарствам» на підставі відповідних рішень Виконкому Теплодарської міської ради на загальну суму 268 353,53 грн.
Як з'ясовано судом, отримані позивачем зазначені вище дотації призначені для покриття збитків позивача за послуги водопостачання для населення міста, про що зазначено у наявних в матеріалах справи рішеннях Виконкому Теплодарської міської ради, на покриття різниці тарифів на житлово-комунальні послуги. Разом з цим, як встановлено судом, протягом вищевказаного звітного періоду позивачем здійснені операції з придбання у постачальників і з продажу споживачам послуг (населення міста Теплодар) водопостачання та водовідведення, які відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість» є об'єктом оподаткування.
Так, суми ПДВ, сплачені позивачем у зв'язку з придбанням послуг водопостачання, були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.
У відповідності з п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).
Згідно п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно зі статтями 3 та 5 Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються. У разі коли товари (роботи, послуги), що виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково -ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
При цьому відповідно до п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» продаж послуг (робіт) -будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі, промислової власності.
Отже, на підставі наданих доказів сторонами суд доходить до висновку, що нарахування, яке проведено відповідачем на підставі факту надання послуг іншим покупцям (споживачам), не має жодного відношення до факту придбання позивачем відповідних товарів (робіт, послуг). До того ж чинним законодавством не встановлено будь-які винятки з передбаченого п.п.7.4 і 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю дотацій з бюджету на покриття збитків.
Крім того, слід зазначити, що відповідач в обґрунтування доводів про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.3 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» послався лише на факт отримання позивачем бюджетної дотації, проте, на думку суду, такий факт не підтверджує факт порушення позивачем вищенаведеної норми Закону України «Про податок на додану вартість».
Також суд вважає безпідставними посилання відповідача на п.п. 3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» , оскільки отримані позивачем дотації не є виплатами (дотаціями, субвенціями, іншими грошовими виплатами) позивачем фізичним особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим суд вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Біляївському районі Одеської області з порушенням норм діючого законодавства. .
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов Міського комунального підприємства «Теплодарводоканал» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області № 002742300/0 від 17.11.2006р.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст.254 КАС України.
Повний текст постанови складено 20.04.2007 р.
Суддя Петров В.С.