33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"12" квітня 2007 р. Справа № 2/110
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого суддя Савченко Г.І.
За участю секретаря судового засідання Маслова К.Г.
За позовом Обласне комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт “Рівне»
До відповідача Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі
Про визнання нечинним рішень від 15.11.2006 року № 574, № 575.
Представники:
Від позивача : представник Полюхович В.І.
Від відповідача: юрист Савич Т.О.
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України
роз'яснені.
Оголошувалась перерва з 27.03 по 12.04.2007 року.
Позивач обласне комунальне підприємство “Міжнародний аеропорт-Рівне» просить визнати нечинним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському районі від 15 листопада 2006 року № 574, № 575 про застосування фінансових санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків.
Рішення прийняті у зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків позивачем, на підставі пункту 2 ч.9 ст.10 в Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 сума штрафних санкцій за рішенням № 5-74 становить 1607 грн. 50 коп., пені 1649 грн. 60 коп. За рішенням № 575 -штрафні санкції 10190 грн., пеня 12243 грн. 90 коп.
Штрафні санкції нараховані за період з 20.02.1004 року по 20.05.2005 року.
Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що ним дійсно прострочені строки сплати страхових внесків у спірному періоді. Пенсійний фонд вправі нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату страхових внесків у процентному відношенні (10%, 20%,50%) у залежності від кількості днів затримки, та 0,1 % пені на суми недоїмки і фінансових санкцій.
Однак відповідач нараховуючи штрафні санкції виходив від суми сплачених страхових внесків, а не від суми недоїмки яка залишилась, що суперечить п.2 ч.9 ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, суми страхових внесків, вказані в розрахунках Пенсійного фонду не співпадають із сумами фактично сплачених страхових внесків. Не враховані суми сплачені у листопаді 2004 року, серпні, вересні 2005 року.
Що стосується нарахування пені, позивач пояснив, що відповідачем всупереч п.10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2007 року від 21-1 -не надсилав повідомлення про перерозподіл сплачених сум, що призвело до недостовірних розрахунків.
Позивач в позовній заяві та в письмових поясненнях наводить конкретні приклади розрахунків.
Відповідач позов заперечує. Свої заперечення обгрунтовує тим, що відповідно до частини 13 статті 106 Закону № 1058 , про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частиною 9 цієї статті, посадовими особами управлінням Пенсійного фонду в Рівненському районі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, винесено рішення від 15.11.2006р. № 574,575 , які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення вручено відповідачу.
Суми пені та штрафів, передбачених частиною 9 статті 106 Закону № 1058 підлягають сплаті страхувальником протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду України або в судовому порядку з одночасним обов'язковим повідомленням про це управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі, яким було прийнято таке рішення. В даному випадку відповідачем ОКП "МА Рівне" не були оскаржені рішення від 15.11.2006р. № 574, 575
У відповідності до Закону № 1058 платником позивачем щомісячно подавались самостійно узгоджені розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які повинні бути сплачені протягом встановленого терміну, визначеного Законом.
За даними особових рахунків підприємства, з 2004 року позивач порушував строки сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, передбачених частиною 6 статті 20 Закону.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою страхових внесків ОКП "МА Рівне", управлінням Пенсійного фонду в Рівненському районі, на підставі пункту 2 частини І 9 статті 106 Закону № 1058, було ухвалене рішення від 15.11.2006р. № 574, 575 про застосування фінансової санкції у які автоматично розраховані у відповідності до даних особових рахунків платника про суми недоїмки та сплачених коштів за період 20.02.2004р. по 20.05.2005 року.
У розрахунках сум фінансових санкцій управлінням застосовано штраф в розмірі 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів, так як суми які надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових , ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення (частина 5 статті 106 Закону № 1058, п. 10.11 Інструкції №21-1 від 19.12.2003р.).
Тобто, якщо страхувальник подав розрахунок страхових внесків за листопад 2004 року і не сплатив їх до 20.12.2004 р., та всі кошти які ним проплачувалися в 2005-2006 роках зараховувалися на погашення стархових внесків за листопад 2004 року, і так само поки не погасилися внески по 20.05.2005 року, звідси випливає період затримки сплати більше 90 календарних днів.
Не погоджується з позивачем, що управління має надсилати страхувальнику вимогу про сплату боргу на створену недоїмку та разом рішення про застосування фінансових санкцій, а тому розмір санкції був би значно меншим, що є абсолютно невірним твердженням так як фінансова санкція та пеня нараховується автоматично при фактичній сплаті, а не при виникненні недоїмки.
Відповідач надав розрахунки штрафних санкцій вказаних в оспорюваних рішеннях.
Давши оцінку доводам сторін, доказам у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню із слідуючих підстав.
Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 12 статті 20 Закону визначено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Згідно частини 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне! пенсійне страхування" (Закон № 1058), суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальником строки, визначені законом признаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені і застосуванням фінансових санкцій в розмірах, встановлених пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058, а саме залежно від строку затримавши платежу
у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум у разі затримки сплати страхових внесків в строк до 30 календарних днів,
у розмірі 20 відсотків вказаних сум у разі затримки їх сплати в строк до 90 календарних днів включно
50 відсотків вказаних сум у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка вказаних сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Порядок нарахування і строки сплати страхових внесків платниками визначені Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 зареєстрованою в Мінюсті 16.01.2004 року за № 64/8663 (із змінами).
Як вбачається із особового рахунку платника страхових внесків, доданих до спірних рішень та з розрахунків сум штрафних санкцій наданих відповідачем суду, відповідач допустився суттєвих помилок, що призвело до невірного розрахунку штрафних санкцій. А саме нараховував штрафні санкції в розмірах 10%, 20%, 50%, не від суми боргу, що залишився, а від суми фактично сплачених сум. Наприклад: сума боргу станом на 20.02.2004 року становила 12675 грн.23 коп., що не заперечується двома сторонами. 27.02.2004 року позивач сплатив 2215 грн. теж не заперечується сторонами. Прострочка сплати становить сім днів, теж не заперечується. Штрафна санкція 10% повинна обраховуватись із суми 10460,23 грн. (різниця між сумами 12675 грн. 23 коп. за мінусом 2215 грн.) та становити 104 грн. 60 коп. Однак Пенсійний фонд обрахував 10% від суми 2215 грн. і зазначив розрахункову штрафну санкцію в сумі 221 грн. 50 коп., що становить у два рази більше від суми належної до нарахування. Початкова помилка у розрахунку спричинила послідуючі помилки в розрахунках за наступні періоди.
Відповідачем порушений принцип застосування юридичної відповідальності. Санкції нараховані від сум фактично сплачених.Чим більші суми сплачував позивач, тим більший розмір штрафних санкцій.
У всіх видах юридичної відповідальності (цивільній, господарській, бюджетній, податковій, адміністративній, тощо) -штрафні санкції застосовуються від суми залишку боргу, а не від суми сплаченого боргу.
Як пояснив відповідач, штрафні санкції нараховані в автоматичному режимі, що вбачається з особового рахунку комп'ютерним способом (програмуванням). Однак такі доводи не приймаються судом. Посадові особи органу владних повноважень не перевірили в даному випадку розрахунків.
До компетенції суду не належить здійснення перерахунку сум штрафних санкцій за такий тривалий період.
Суд не праві підміняти контролюючий орган. Відповідач не надав суду правильного розрахунку.
Суд не може зобов'язати позивача самостійно здійснити розрахунки, оскільки відповідачем крім вказаного, не враховані сплачені страхові внески за листопад 2004 року, серпень та вересень 2005 року. Що вбачається з порівняння наданих позивачем банківських виписках з особовим рахунком.
Суд погоджується з позивачем, щодо порушення контролюючим органом Інструкції № 21-1. Відповідачем не надсилались повідомлення про перерозподіл сплачених сум за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції. Що в свою чергу призвело до невірного нарахування пені.
Наприклад: у листопаді 2004 року позивачем сплачено 5383 грн. З вказаної суми 606 грн. за 2004 рік (дані з банківської виписки). Однак у розрахунках відповідача за листопад 2004 року показано сплату лише 429 грн. З розрахунків неможливо визначити в рахунок чого зарахована сума 177 грн. пені, штрафних санкцій, чи страхових внесків.
Суд погоджується з позивачем, що відповідач повинен був надсилати йому вимогу про сплату боргу одночасно з рішенням про застосування штрафних санкцій. Тому легко було б визначити та порівняти розмір штрафних санкцій з сумою недоїмки по страхових внесках.
Відповідач не позбавлений права в установленому законодавством порядку здійснити перерахунок штрафних санкцій та пені та прийняті правомірні рішення.
Керуючись ст.94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задоволити.
1. Визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі від 15.11.2006 року № 574, № 575.
2. Присудити позивачеві з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. витрат по державному миту (судовому збору).
3.Видати виконавчий лист за заявою стягувача після набрання постановою законної сили.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя
Постанова складена в повному обсязі і підписана суддею "24" квітня 2007 р.