33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"07" березня 2007 р. Справа № 2/191
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Василишина А.Р. за участю секретаря судового засідання помічника судді Сокола Ф.Г.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1. (дов. серії НОМЕР_4.);
відповідача 1: Кучма С.П. (дов. № 10020/26-32 від 06.03.2007р.); Оніщук В.П. (дов. № 436/10-32 від 11.01.2007р.); Філіпчук А.В. (дов. № 10099/24-27 від 06.03.2007р.);
відповідача 2: Лось А.В. (дов. № 01-80 від 15.01.2007р.);
відповідача 3: не з'явився;
третьої особи 1: не з'явився;
третьої особи 2: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємця ОСОБА_2
до відповідача 1 Державної податкової інспекції у м. Рівне
до відповідача 2 Головного управління державного казначейства у Рівненській області
до відповідача 3 Державного казначейства України
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова рибна компанія»
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Підприємство «Рівнепрофекс»
про стягнення в сумі 51 000 грн. 00 коп..
Статті 27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснені.
Приватний підприємець ОСОБА_2 (надалі -Позивач) звернувся в господарський суд з позовом до ДПА в Рівненській області про стягнення в сумі 51 000 грн.. Під час слухання справи було проведено заміну неналежного відповідача ДПА в Рівненській області на належного -Державну податкову інспекцію у м. Рівне (надалі -Відповідач 1). Крім того до участі в справі були залучені Головне управління державного казначейства у Рівненській області (надалі -Відповідач 2), Державне казначейство України (надалі -Відповідач 3); та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова рибна компанія» (надалі -Третя особа 1) та Підприємство «Рівнепрофекс» (надалі -Третя особа 2).
Позивач неодноразово змінював ціну позову.
Згідно уточнення позовних вимог (том 3; а.с. 34) та заяви Позивача (том 3; а.с. 41) Позивач просить: винести постанову, якою стягнути з Державного бюджету України на користь Позивача на відшкодування шкоди вартість вилученого цукру в сумі 66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 50 коп..
Вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 9 серпня 2002 року працівниками податкової міліції Відповідача 1, з порушенням посадовою особою вимог статтей 103, 178 КПК України, у Позивача було вилучено 19 850 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) кг. цукру. 29 травня 2003 року начальник ГВПМ Відповідача 1 Позивачу було направлено повідомлення про відмову в порушенні кримінальної справи. Вилучений цукор було втрачено та на момент розгляду справи Позивачу не повернуто. Позивач вважає, що втратою цукру йому спричинено збитки в розмірі його вартості на момент прийняття рішення в сумі 66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 50 коп.. Суму збитків Позивач просить стягнути з Державного бюджету України. Свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 316, 321, 328, 334, 1166 та частинами 6, 7 статті 1176 Цивільного кодексу України, пунктом 1 статті 1, пунктом 2 статті 2 та статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду». В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач 1 під час нового розгляду у запереченні від 10 лютого 2006 року (том 2; а.с. 11) та у додаткових запереченнях від 5 березня 2007 року (том 3; а.с. 43) та представники Відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог Позивача, вказуючи що: правова природа шкоди, яка заподіяна Позивачу сталася з вини Третьої особи 1, оскільки безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою лише може бути підставою для відповідальності за спричинення такої; Позивачем в уточнених позовних вимогах не надано відповідних доказів щодо існування роздрібної ціни 1кг. цукру станом на 1 березня 2007 року, в зв'язку з чим Відповідач 1 вважає збільшення позовних вимог необґрунтованим.
Крім того, у запереченні від 10 лютого 2006 року (том 2; а.с. 11) Відповідач 1 просив суд залучити до розгляду справи у якості відповідача суб'єкта владних повноважень -фізичну особу ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. В ухвалі господарського суду Рівненської області від 16 лютого 2006 року (том 2; а.с. 29) дане клопотання Відповідача 1 відхилено судом, оскільки, матеріали справи не містять будь-яких доказів вилучення продукції ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.; в той час, коли протокол огляду місця події від 9 серпня 2002 року (том 1; а.с. 10-11) складений старшим оперуповноваженим ОВ ГВПМ Відповідача 1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4.
20 лютого 2007 року Відповідач 1 подав клопотання про зупинення розгляду справи (том 3; а.с. 13), в зв'язку з подачею Відповідачем 1 касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду України від 31 травня 2006 року (том 2; а.с. 151-153) до Вищого адміністративного суду України. Це ж клопотання представники Відповідача 1 озвучили в судовому засіданні від 7 березня 2007 року. Дане клопотання судом відхиляється виходячи з наступного. З поданих матеріалів вбачається, що касаційна скарга та фіскальний чек (том 3; а.с. 2-3) датовані 30 червня 2006 року. На момент винесення постанови (через 8 місяців та 8 днів з дня виготовлення касаційної скарги та її направлення) справа для перегляду Вищим адміністративним судом України у господарського суду Рівненської області не витребовувана, жодних доказів прийняття касаційної скарги та призначення справи до розгляду сторони до господарського суду Рівненської області не подавали (ухвали ВАСУ про прийняття касаційної скарги судом касаційної інстанції). Крім того слід зауважити, що подані копії касаційної скарги та фіскального чеку не є належними доказами направлення даної скарги до Вищого адміністративного суду України (касаційна скарга свідчить лише про її створення Відповідачем 1; з змісту фіскального чеку не вбачається що саме направлялося даним поштовим відправленням; поштове відправлення здійснено до: «ВЕЛ АДМІН СУДУКР, 01000, М. КИЇВ», а отже даний фіскальний чек не є доказом направлення касаційної скарги та доданих до неї документів саме Вищому адміністративному суду України та саме за адресою ВАСУ). Відповідно, господарський суд не має жодних підстав для зупинення провадження у справі.
Відповідач 2 у запереченні по адміністративній справі від 21 лютого 2007 року (том 3; а.с. 35) та у запереченні від 7 березня 2007 року (том 3; а.с. 49), а також представник Відповідача 2 в судовому засіданні, заперечили проти вимог Позивача про стягнення з державного бюджету в особі Відповідача 2 на користь Позивача 66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 50 коп.. Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що: Відповідач 2 не є представником Державного бюджету України, а відповідно до статті 48 Бюджетного Кодексу України здійснює його обслуговування, а відшкодування шкоди що є предметом позову здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства Фінансів України. Дані заперечення до уваги господарським судом Рівненської області не беруться, оскільки: Позивач у заяві (том 3; а.с. 41) змінив позовні вимоги та просить стягнути з державного бюджету на користь Позивача 66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 50 коп. (без посилання на Відповідача 2); до участі в справі у якості відповідача залучено Державне казначейство України.
Третя особа 2 у своєму листі (том 2; а.с. 61-62) зокрема вказала, що: з моменту складання протоколу огляду місця подій від 9 серпня 2002 року підприємством неодноразово підіймалося питання про необхідність оформлення документів, щодо передачі вилученого майна у відповідності до Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду», або Постанови Кабінету Міністрів України № 1340 від 25 серпня 1998 року, однак дані документи так і не були оформлені відповідним чином; починаючи з 2 квітня 2003 року Третя особа 2 неодноразово в усній та письмовій формі звертались до керівництва Управління податкової міліції про вирішення питання доцільності зберігання речових доказів (копії листів в томі 2 на а.с. 66-68) на що відповіді жодного разу не надходило. Після отримання Третьою особою 2 другого екземпляра постанови Рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції про заборону реалізації (том 2; а.с. 69-70), в якій відповідальність за виконання постанови покладалася на ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Рівне ОСОБА_5, рішення щодо розпорядження майном податковою міліцією прийнято не було.
Пунктом 6 резолютивної частини ухвали від 5 березня 2007 року (том. 3; а.с. 39) суд зобов'язав Відповідача 2 повідомити про дату, час та місце розгляду справи Відповідача 3 та надати суду в судове засідання від 7 березня 2007 року докази їх повідомлення.
Представник Відповідача 3 в судове засідання не з'явився, Відповідач 3 письмових заперечень проти позову не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений, про що свідчать поштова квитанція (том 3; а.с. 47), доказ направлення Відповідачем 2 Відповідачу 3 факсограми (том 3; а.с. 48).
Пунктом 5 резолютивної частини ухвали від 5 березня 2007 року (том. 3; а.с. 39) суд зобов'язав Відповідача 1 повідомити про дату, час та місце розгляду справи Третю особу 1 і Третю особу 2, та надати суду в судове засідання від 7 березня 2007 року докази їх повідомлення.
Представник Третьої особи 1 в судове засідання не з'явився, Третя особа 1 письмових заперечень проти позову не подала, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, про що свідчать копія листа та копія фіскального чеку про направлення даного листа (том 3; а.с. 44).
Представник Третьої особи 2 в судове засідання не з'явився. Третя особа 2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена, про що свідчать копія листа та копія фіскального чеку про направлення даного листа (том 3; а.с. 45).
Враховуючи те, що закінчився двомісячний строк розгляду адміністративної справи з дня відкриття провадження, який у відповідності до пункту 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути перевищеним, суд вважає можливим розгляд справи без участі Відповідача 3, Третьої особи 1 та Третьої особи 2 за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача 1 і Відповідача 2, та оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.
9 серпня 2002 року відділом податкової міліції Відповідача 1 з автомашини МАЗ з напівпричепом реєстраційний номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2 вилучено для встановлення відповідності вантажу супровідним документам 160 (сто шістдесят) паперових мішків по 50 (п'ятдесят) кг. із сипучою кристалічною речовиною білого кольору зі смаком цукру та 237 (двісті тридцять сім) поліпропіленових мішків по 50 (п'ятдесят) кг. із сипучою кристалічною речовиною білого кольору зі смаком цукру загальною вагою 19 850 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) кг., що підтверджується протоколом огляду місця події від 9 серпня 2002 року (том 1; а.с. 10-11). Дана речовина була цукром що належав Позивачу.
Даний цукор куплений Позивачем у приватного підприємця ОСОБА_6, що підтверджується: договором купівлі-продажу від 8 серпня 2002 року (том 1; а.с. 7), рахунком-фактурою від 8 серпня 2002 року (том 1; а.с. 8), накладною та податковою накладною від 8 серпня 2002 року (том 1; а.с. 9).
Після проведення перевірки в порушенні кримінальної справи відносно Позивача відмовлено, що підтверджується листом начальника ГВПМ Відповідача 1 (том. 1; а.с. 15) та закрито за відсутності в діях складу злочину.
Позивач звертався до начальника податкової міліції Відповідача 1 про повернення належного йому цукру (том 1; а.с. 17-18), проте цукор Позивачу повернено не було.
На даний час цукор втрачено (викрадено з місця зберігання зі складу Третьої особи 1). 14 листопада 2003 року порушено кримінальну справу по факту крадіжки 19 850 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) кг. цукру-піску зі складу Третьої особи 1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 статті 185 КК України (том 2; а.с. 72).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»: відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Безпідставне вилучення у Позивача цукру податковою міліцією Відповідача 1 -це дія Відповідача 1, що обмежила право Позивача на продаж даного цукру (вільне розпорядження ним)… Вилучений цукор перебував у розпорядженні ГВПМ Відповідача 1. На неодноразові звернення Позивача до ГВПМ Відповідача 1 про повернення вилученого цукру (вчинені після закриття кримінальної справи), ГВПМ Відповідача 1 не повернув Позивачу цукор. Врешті цукор зник. 14 листопада 2003 року прокуратура Рівненської області порушила кримінальну справу по факту крадіжки 19 850 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) кг. цукру. Зникнення даного цукру зробило неможливим подальше розпорядження Позивача ним. Таким чином дії Відповідача 1 по вилученню цукру, а потім бездіяльність Відповідача 1 по поверненню Позивачу вилученого цукру врешті-решт призвели до того, що з часом цукор зник, і відповідно, його повернення стало неможливим. Бездіяльність Відповідача 1, щодо повернення цукру Позивачу суд вважає протиправною поведінкою, яка в подальшому призвела до нанесення Позивачу шкоди втратою товару (у разі повернення Відповідачем 1 цукру законному власнику одразу після його звернення товар не був би втрачений, а відповідно, Позивачу не було б нанесено шкоду).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»: право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінальної справи за відсутності події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчинені злочину.
Згідно частин 1, 4 статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»: відшкодування шкоди у випадках передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди.
Згідно довідки Головного управління статистики у Рівненській області (том 3; а.с. 42), що надана Позивачем, середня ціна на цукор у роздрібній торговій мережі в лютому 2007 року становила 3 (три) грн.. 33 коп. за 1кг.. Таким чином сума завданої шкоди складає 66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 50 коп.; а заперечення Відповідача 1 стосовно того, що Позивачем в уточнених позовних вимогах не надано відповідних доказів щодо існування роздрібної ціни 1кг. цукру станом на 1 березня 2007 року є безпідставними.
На підставі вищевикладеного, позов обґрунтований і підлягає до задоволення з покладенням на Відповідача 1 відповідно до статтей 87, 98 та п.п.3 п.3 ч.3 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України сплати судових витрат.
Керуючись статтями 87, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємця ОСОБА_2, Харківська область, м. Харків-75, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3 -66 100 (шістдесят шість тисяч сто) грн. 50 коп. завданої шкоди.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Рівне, 33023, м. Рівне, вул. Відінська, 8, код 34327770 на користь приватного підприємця ОСОБА_2, Харківська область, м. Харків-75, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3 -510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору (державного мита).
4. Постанову направити сторонам у справі.
5. Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.
6. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження..
Повний текст постанови оформлено та підписано 20.03.2007р.
Суддя