справа № 20-9/075
"16" квітня 2007 р. 12:15 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Рибіной С. А., при секретарі Сербенюке Д. О.,
за участю представників:
від позивача - Федорова М. Б., довіреність № 04-03 від 10.01.2007;
від відповідача - Яблокова Ю. М., довіреність № 2 від 17.01.2007.
від третьої особи - не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим»
третя особа Севастопольський міський центр зайнятості
про стягнення 21093,00 грн.
Суть спору: Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим» про стягнення 21093,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яке виразилося в тому що в 2005 році фактично на підприємстві працювали 6 інвалідів, 4 з них неповний рік, у зв'язку з чим середньооблікова чисельність працюючих інвалідів складає 3 одиниці, в той час як нормативом встановлена кількість інвалідів -6 одиниць. Таким чином, норматив працюючих інвалідів на підприємстві відповідача в 2005 році був менший ніж встановлено законом на 3 одиниці.
Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладений на центральні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, однак відповідач самостійно здійснювало працевлаштування інвалідів, на підприємстві два інваліди працювали повний рік, чотири -неповний. Підприємство направляло протягом року звіти до Севастопольського міського центру зайнятості з інформацією про наявність вакантних робочих місць для інвалідів. Також відповідач посилається на той факт, що підприємство було збитковим.
Ухвалою від 22.02.2007 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольський міський центр зайнятості.
Згідно письмових пояснень Севастопольського міського центру зайнятості відповідач надав протягом 2005 року звіти форми 3-ПН в яких є відомості про наявність вакантних місць для інвалідів тільки станом на травень, червень, серпень, вересень, листопад 2005 року. Інваліди для працевлаштування на підприємство не направлялися у зв'язку з бажанням у інвалідів працевлаштовуватись на вказаному підприємстві. Крім того, третьої особою заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Згідно зі ст.ст.27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до ст. 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002 року дане відділення є територіальним органом урядового органу державного управління -Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів і фінансування заходів по соціально-трудовій і професійній реабілітації інвалідів, для створення робочих місць для інвалідів
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.1991 для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік -встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.
Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.
Згідно поданого відповідачем -ТОВ “Нафта-Крим» до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту Форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік у відповідача середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 152 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 6 місце від загальної кількості працюючих на підприємстві, фактично на підприємстві протягом 2005 року два інваліди працювали повний рік, чотири інваліди працювали неповний рік, у зв'язку з чим середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 3 особи, середня річна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 7031,00 грн.
Згідно Листа Севастопольського міського центру зайнятості відповідач надав протягом 2005 року звіти форми 3-ПН станом на травень, червень, серпень, вересень, листопад 2005 року..
Відповідачем в матеріали справи надані копії звітів форми 3 ПН за 2005 рік про вакантні місця на підприємстві, однак дані звітів за січень, лютий, березень, квітень не містять інформацію щодо наявних вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У зв'язку з викладеним, суд не приймає доводи відповідача, щодо повідомлення Севастопольського міського центру зайнятості належним чином про вакантні місця для працевлаштування інвалідів на підприємстві.
Таким чином відповідачем не виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Як вважає позивач, підприємство було зобов'язано перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 21093,00 грн. за три робочих місця не зайнятих інвалідами.
Однак, вказані кошти на рахунок Відділення до теперішнього часу в добровільному порядку не поступили, внаслідок чого утворилася заборгованість підприємства перед Відділенням по сплаті адміністративно - господарських санкцій на суму 21093,00 грн.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги, такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафта-Крим» (99011, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 6, код ЄДРПОУ 31156013, р/р 2600701300655 в ТОВ “Укрпромбанк» м. Київ, МФО 321228) на користь Севастопольського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-а, код ЄДРПОУ 24035598, р/р 31216230600007 в УДК м. Севастополя, МФО 824509) адміністративно -господарські санкції в сумі 21093,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя С. А. Рибіна