справа № 20-9/077
"16" квітня 2007 р. 12:51 м. Севастополь
Господарський суд міста Севастополя в складі:
судді Рибіной С. А., при секретарі Сербенюке Д. О,
за участю представників:
від позивача - Федорова М. Б., довіреність № 04-30 від 10.01.2007;
Мірошниченко Н. В., довіреність № 04-27 від 19.01.2007;
від відповідача - Лящук С. Г., довіреність № 76 від 19.03.2007;
Починська І. В., довіреність № 110 від 12.04.2007.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу
за позовом Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Комунального підприємства “Муніципальне житло»
третя особа Севастопольський міський центр зайнятості
про стягнення 5875,00 грн.
Суть спору: Позивач звернувся в суд з позовною заявою до Комунального підприємства “Муніципальне житло» (далі -КП “Муніципальне житло») про стягнення 5875,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яке виразилося в тому що норматив для працевлаштування інвалідів в 2005 році складав 1 робоче місце. Фактично в 2005 році на підприємстві інвалід працював чотири місяці.
Відповідач позовні вимоги не визнає, у відзиві на позов вказує, що підприємство виконало всі вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, на підприємстві створено, атестовано та введено в дію одно робоче місце інваліда, крім того, з вересня 2005 року на це робоче місце був працевлаштований інвалід. Детальне обґрунтування заперечень викладено у відзиві на позов.
Ухвалою від 22.02.2007 суд залучив до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Севастопольський міський центр зайнятості.
Згідно письмових пояснень Севастопольського міського центру зайнятості відповідач надавав протягом 2005 року звіти форми 3-ПН про наявні вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Севастопольським міським центрам зайнятості інваліди на підприємство не направлялися у зв'язку з відсутністю у інвалідів бажання працевлаштовуватися на підприємстві відповідача. Крім того, третьої особою заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника.
Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.
За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється Міністерством соціального захисту населення України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до ст. 8 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 (з подальшими змінами та доповненнями) фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.
Виходячи з Положення про Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого директором Фонду 01.11.2002 року дане відділення є територіальним органом урядового органу державного управління -Фонду соціального захисту інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення в установленому порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту інвалідів і фінансування заходів по соціально-трудовій і професійній реабілітації інвалідів, для створення робочих місць для інвалідів
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-12 від 21.03.91 ( в редакції на момент застосування адміністративно -господарських санкцій) для усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від загальної вартості працюючих, якщо кількість працюючих від 8 до 25 чоловік -встановлюється норматив в кількості 1 робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі -Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць.
Відповідно до п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно п. 14 вказаного Положення, підприємства, в рамках доведеного до відома нормативу, створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися труд інвалідів.
Якщо юридична особа не забезпечила створення робочих місць для працевлаштування інвалідів на власному підприємстві, то воно повинно сплатити відділенню Фонду відповідні штрафні санкції, за рахунок яких будуть створені робочі місця для інвалідів на інших підприємствах.
Згідно поданого відповідачем -КП “Муніципальне житло» до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту Форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік у відповідача середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу складала 14 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 1 місце від загальної кількості працюючих на підприємстві, фактично на підприємстві протягом 2005 року інвалід працював чотири місяці, середня річна заробітна плата на підприємстві за 2005 рік склала 11750,00 грн.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-12 від 21.03.1991, з подальшими змінами та доповненнями, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Позивач вважає, що підприємство було зобов'язано перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 5874,00 грн. за одне робоче місце не зайняте інвалідом, яка складає половину розміру середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачені.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши надані сторонами в матеріали справи документи суд встановив, що відповідач відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 створив, атестував та ввів в дію 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів. Вказаний факт підтверджується наказом № 2 від 11.01.2005 про створення комісії з атестації робочого місця для інваліда, акту атестації робочого місця інваліда від 07.09.2005, протоколом засідання комісії з атестації робочого місця зайнятого інвалідом, атестаційним паспортом робочого місця зайнятого інвалідом.
Крім того, з 01 вересня 2005 року на підприємство був працевлаштований інвалід. Протягом 2005 року відповідач щомісяця надавав до Севастопольського міського центру зайнятості звіти форми 3-ПН з інформацією про наявність одного вакантного місця для працевлаштування інвалідів.
Таким чином відповідачем в повному обсязі були виконані вимоги пунктів 3, 5, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів та Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», у зв'язку з чим немає підстав для застосування до відповідача адміністративно -господарські санкції.
Суд не приймає доводи позивача, що згідно статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним з тих підстав, що вказані зміни набрали чинності з 01.01.2006.
На підставі викладеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову.
Керуючись статтями 158-163, 258-259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя С. А. Рибіна
Повний текст постанови виготовлений 23.04.2007.