Іменем України
"16" квітня 2007 р.
справа № 20-9/047
за позовом Комунального підприємства “Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради
до Управління міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі
про стягнення 129408,66 грн.
Суддя С.А. Рибіна
представники сторін:
позивача - Дорожко О. Л., довіреність № 01-юр/02.01.07 від 02.01.2007.
відповідача -Куцеконь Р. І., довіреність № 38/188 від 08.04.2005.
Суть спору: Комунальне підприємство “Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (далі -КП “Севтеплоенерго» СМР) звернулося з позовними вимогами до Управління міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі (далі -УМВС України в місті Севастополі) про стягнення 129408,66 грн.
Основну суму боргу -79602,54 грн. позивач просить стягнути з урахуванням пені в розмірі 12221,36 грн., збитків від інфляції в розмірі 30395,90 грн., 3% річних в розмірі 7188,86 грн.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов'язань за договорами № 176 від 17.09.1999, 17.12.2004, 21.12.2005 та № 176/у/1 від 12.08.2004, 17.10.2005 по сплаті отриманої теплової енергії.
Відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення сума основного боргу в розмірі 69610,95 грн., в решті вимог щодо основного боргу просить відмовити, з тих підстав, що він сплачений. В частині стягнення штрафних санкцій просить суд відмовити з посиланням на статтю 614 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам позивача та відповідача роз'яснені процесуальні права та обов'язки.
За клопотанням позивача та відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.
Строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, суд
встановив.
17.09.1999, 17.12.2004, 21.12.2005 між КП “Севтеплоенерго» СМР (позивачем) та УМВС України в місті Севастополі (відповідачем) було укладено договори № 176 та 12.08.2004, 17.10.2005 було укладено договори № 176/у/1 (далі -Договори) про постачання теплової енергії, згідно умов яких Позивач прийняв на себе обов'язок постачання відповідачу теплової енергії в необхідних йому обсягах, а Відповідач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію згідно встановлених тарифів в строки, передбачені договорами (р. 1 Договорів).
У Додатку № 1 до Договорів сторони встановили об'єкти споживання, тарифи, суми оплати і теплоджерела.
У Додатку № 2 до Договорів сторони обумовили умови припинення подачі теплової енергії.
Розділом 4 Договорів № 176 від 17.09.1999 та № 176 від 21.12.2005, № 176/у/1 від 17.10.2005, розділом 6 Договорів № 176 від 17.12.2004, № 176/у/1 від 12.08.2004 сторони передбачили порядок розрахунків за спожиту теплоенергію, згідно яких оплата за теплоенергію здійснюється на підставі виставлених рахунків.
Відповідач умови договору щодо своєчасної оплати теплової енергії виконував неналежним чином, в результаті чого у нього станом на 01.04.2007 за період з листопада 2006 року по березень 2007 року утворилась заборгованість в розмірі 78602,54 грн. Після порушення провадження відповідач перерахував позивачу 8451,25 грн. Таким чином, на момент винесення рішення розмір заборгованості відповідача за основним боргом складає 69610,95 грн. Вказаний розмір заборгованості підтверджується актом звірки розрахунків, який підписаний сторонами та скріплений печатками та визнається відповідачем.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду з вимогою про сплату заборгованості на яку позивачем нараховані інфляційне відшкодування, 3 % річних та пеня.
Суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, прийнятого 16.01.03, Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.04. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Правовідносини між сторонами виникли до 01.01.04, не припинені в порядку, встановленому ст. ст. 216-223 Цивільні кодекси України в редакції 1963 року і продовжують існувати після набрання чинності Цивільного кодексу України в новій редакції, тому судом при розгляді спору застосовуються положення Цивільного Кодексу України в редакції від 16.01.03.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 79602,54 грн.
Згідно наданого сторонами акту звірки розрахунків станом на 01.04.2007 за період з листопада 2006 року по березень 2007 року у відповідача перед позивачем є заборгованість розмірі 69610,95 грн.
Відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим заборгованість в розмірі 69610,95 грн. підлягає стягненню з УМВС України в місті Севастополі на користь КП “Севтеплоенерго» СМР.
Розглянувши надані сторонами докази, керуючись ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать діючому законодавству та не порушують прав та законних інтересів других осіб.
В іншій частині вимоги позивача щодо стягнення розміру основного боргу задоволенню не підлягають, так як до матеріалів справи надані докази погашення решти основного боргу.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму інфляційного відшкодування в розмірі 30395,90 грн., 3 % річних в розмірі 7188,86 грн., пеню в розмірі 12221,36 грн.
Вказані вимоги позивача суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Але відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Управління Міністерства внутрішніх справ України у м. Севастополі є установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України. Заборгованість за теплоенергію виникла у відповідача лише у зв'язку з недостатнім фінансуванням його потреб на ці витрати з боку Державного бюджету України, всі кошти, що надходять до відповідача стосовно витрат на послуги теплопостачання перераховуються в рахунок погашення заборгованості.
Вищевикладене свідчить про відсутність вини з боку відповідача у порушенні ним зобов'язання, та, відповідно, підстав для його відповідальності за порушення цього зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 614 Цивільного кодексу України, суд відмовляє у задоволенні вимог стосовно стягнення з відповідача санкцій за порушення зобов'язання у вигляді 3 % річних, пені та індексу інфляції.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням оплати частини боргу після порушення провадження у справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 78, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
1. Стягнути Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Пушкіна,10, ЄДРПОУ 08673543, р/р 35216001000014 в УДК м. Севастополя», МФО 824509) на користь Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 2, код ЄДРПОУ 03358357, р/р 26030945206831) 70460,15 грн., з яких: 69610,65 грн. -сума основного боргу, 786,03 грн. - витрати по сплаті державного мита, 63,47 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Копії рішення направити сторонам.
Суддя С.А. Рибіна
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог
ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 23.04.2007