Дата документу 08.07.2016
ЄУ № 420/991/16-ц
Провадження №2/420/537/16
08 липня 2016 року Новопсковський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді Заботіна В.В.
за участю секретаря Котової О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до Новопсковського районного суду Луганської області з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.10.2009 року у розмірі 53303,56 грн. та судові витрати. Мотивує позов тим, що 29.10.2009 року відповідач отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконує умови договору, у зв'язку з чим станом на 31.03.2016 року утворилася заборгованість у розмірі 53303,56 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, проти ухвалення заочного рішення заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином через оголошення в газеті «Урядовий Кур'єр», про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи без його участі суду не надавав.
Умови ухвалення заочного рішення зазначені у ч. 1 ст. 224 ЦПК України, яка передбачає, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги відсутність згоди представника позивача на ухвалення заочного рішення, суд ухвалює рішення в загальному порядку.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 29.10.2009 року шляхом приєднання було укладено договір №б/н (далі - Договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Зазначений Договір у відповідності до ст. 1054 ЦК України є кредитним та складається з Заяви позичальника (далі - Заява), Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови) та Правил користування платіжною карткою ( далі - Правила).
Згідно умов Договору, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до приписів п.п. 3.2, 3.3 Умов клієнт (відповідач) дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт; підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Пунктом 4.6 Умов передбачено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, визначених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.
За умовами п. 5.5 Правил користування платіжною карткою за користування кредитом банк нараховує проценти у розмірі, встановленому тарифами банку, із розрахунку 360 календарних днів у році.
Пунктом 5.3 Умов передбачено право банку односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору.
Відповідно до п. 6.4 Умов у разі незгоди зі зміною Правил та/або «тарифів Банку» позичальник зобов'язується надати Банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.
Згідно п. 6.5 Умов відповідач зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п.6.6 Умов у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу позивача відповідач повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди позивачу.
Пунктом 8.6 Умов передбачено, що при порушенні відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.
Правовідносини сторін виникли внаслідок укладання ними кредитного договору №б/н від 29.10.2009 року.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст.546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 29.10.2009 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом ОСОБА_1 вбачається, що станом на 31.03.2016 року сума боргу відповідача перед позивачем за договором становить 53303,56 грн., яка складається з: 13675,70 грн. - заборгованість за кредитом, 36513,40 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 100,00 грн. - заборгованість по комісії та пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2514,46 грн. - штраф (процентна складова).
Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та належної оплати грошових коштів за кредитним договором №б/н від 29.10.2009 року.
В той же час, відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1
Згідно розпорядження КМУ «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 2 грудня 2015 р. № 1275-р м. Красний Луч Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач є суб'єктом Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», відносно якого відповідно до ст. 2 зазначеного Закону встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу на те, що комерційним банкам Національним Банком України надані роз'яснення у листі № 18-112/62138 від 27.10.2014, відповідно до яких банки зобов'язані у період проведення антитерористичної операції скасувати штрафні санкції за кредитами громадянам України, які проживають або переселилися з населених пунктів у зоні АТО, а також юридичним особам та підприємцям в зоні АТО.
Згідно наведеного у позові розрахунку штрафні санкції позивачем нараховані станом на 31.03.2016 року, тобто фактично після 14.04.2014 - дати, коли згідно з Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» банківським установам заборонено нарахування таких санкцій.
При цьому суд зазначає, що позивачем не зазначено, яку частку у 100,00 грн. складає пеня, а яку комісія, тому суд позбавлений можливості визначити розмір комісії окремої від пені, та перевірити правильність її нарахування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по сплаті пені з комісією і штрафів за неналежне виконання зобов'язань відповідно в розмірі 100 грн., 500 грн. і 2514,46 грн., а всього 3114,46 грн.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач заперечень на позов та доказів на їх підтвердження суду не надав, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.10.2009 року у сумі 50189,10 грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 13675,70 грн., та заборгованості з процентів за користування кредитом - 36513,40 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно із п. 36 постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 із змінами та доповненнями, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом).
Позивачем понесені судові витрати на загальну суму 1535,50 грн. (судовий збір 1378,00 грн. та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача 157,50 грн.) Враховуючи те, що задоволено 94,16 % позовних вимог (50189,10 грн. від 53303,56 грн. складає 94,16%), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 1445,83 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1535,50 грн. х 94,16% / 100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 223 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.10.2009 року у сумі 50189,10 грн. (п'ятдесят тисяч сто вісімдесят дев'ять грн. 10 коп.), яка складається з 13675,70 грн. - заборгованість за кредитом, 36513,40 грн. - заборгованість з процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, 1445,83 грн. (одна тисяча чотириста сорок п'ять грн. 83 коп.) в рахунок понесених судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: