ЄУН № 337/5292/15-ц
Провадження 2/337/54/2016
06 липня 2016 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Сидорової М.В.
за участю секретаря - Коваленко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки,-
Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі ? ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність ПАТ «Дельта Банк».
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 18.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №0703/1207/88-354, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кошти у розмірі 25000,00 доларів США зі сплатою 11,9 % річних за користування кредитом на строк до 18.12.2017 року.
Крім того, 18.12.2007р. з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №0703/1207/88-354 від 18.12.2007р., між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №0703/1207/88-354-Z-1, згідно умов якого вона передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,1 кв. м., житловою площею 17,2 кв. м.
25.05.2012р. між ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» замінює ПАТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимоги (замість ПАТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору.
Позичальник ОСОБА_2 умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся, у тому числі, й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак, зобов'язання за кредитним договором залишаються невиконаними у зв'язку з чим, станом на 28.07.2015р. наявна кредитна заборгованість у сумі: 175 830,40 грн., з яких: тіло кредиту - 166712,94 грн.; відсотки - 9117,46 грн.
В зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язання стосовно умов повернення кредиту, в рахунок виконання основного зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що містяться в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку».
Представники позивача ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діють на підставі довіреностей, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити. В подальшому представники позивача, в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. Суду надана заява з проханням розглядати справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача та третьої особи - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреностей, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечив проти їх задоволення з тих підстав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що: ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним та іпотечним договором; що відповідач ОСОБА_1 була повідомлена позивачем про відступлення прав вимоги та зміну іпотекодержателя; що позивач направляв вимогу про усунення порушення основного зобов'язання відповідачу та третій особі; не надано детального розрахунку заборгованості із зазначенням платіжних періодів та сплачених коштів. Вважає позов необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, тому просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав , вважає його безпідставним, оскільки позивач не довів своє право вимоги за кредитним договором, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, ПАТ «Дельта Банк» зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 14.02.2006р. та у зв'язку зі зміною найменування юридичної особи проведена заміна свідоцтва про державну реєстрацію 01.10.2009р. (т. 1 а.с.45-46).
02.03.2015р. Правлінням Національного банку України прийнято постанову №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» (т.1 а.с.47-49).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015р. №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» - ОСОБА_6 (т.1 а.с. 50-51).
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015р. №71 внесені зміни до рішення від 02.03.2015р. №51 та тимчасову адміністрацію збільшено до шести місяців з 03.03.2015р. по 02.09.2015р. включно, разом з тим рішенням №147 від 03.08.2015р. було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації до 02.10.2015р. включно (т.1 а.с.52, 206).
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015р. № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02.10.2015р. прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду - ОСОБА_6 строком на 2 роки з 05.10.2015р. до 04.10.2017р. включно (т.1 а.с.162).
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №0703/1207/88-354 (кредит фізичній особі під заставу нерухомості), укладеного 18.12.2007р. між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_2, сторонами були прийняті на себе взаємні зобов'язання, а саме: кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 25 000,00 доларів США на строк з 18 грудня 2007 року до 18 грудня 2017 року, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором (п.1.1 кредитного договору).
Позичальник, відповідно до п.1.3 зазначеного договору, сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом.
Кредитні кошти призначені на споживчі цілі (п.1.4 кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов Договору та інших витрат Банку, пов'язаних з одержанням виконання, виступає іпотека (т.1 а.с.7-12).
18.12.2007р. в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0703/1207/88-354 від 18.12.2007р. між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №0703/1207/88-354-Z-1, згідно умов якого відповідач ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 35,1 кв. м., житловою площею 17,2 кв. м.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності №1194, виданого Хортицькою районною адміністрацією міста Запоріжжя 21.02.1996р. та зареєстрованого в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації 20.01.1997р. в реєстровій книзі №280 за реєстровим №38731.
У зв'язку зпосвідченням договору іпотеки, нотаріусом накладена заборона відчуження зазначеного в договорі майна, що належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання договору іпотеки (т. 1 а.с.16-19).
Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено судом кредитний договір та договір іпотеки, підписані уповноваженою на це особою банку та кредитний договір - особисто позичальником ОСОБА_2, іпотечний договір - особисто відповідачем ОСОБА_1 Іпотечний договір посвідчений у нотаріальному порядку. Факт укладання кредитного та іпотечного договору, а також факт отримання кредитних коштів сторонами не заперечується.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами були укладені вище вказані договори, відповідно до умов яких, сторонами були прийняті на себе взаємні права та обов'язки.
Відповідно до наданої Банком довідки від 28.07.2015р. та розрахунку заборгованості за кредитним договором, підтверджений факт наявності заборгованості позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором № 0703/1207/88-354 від 18.12.2007р. і загальна сума заборгованості за цим кредитним договором станом на 28.07.2015р. складає 7969,73 доларів США, що в перерахунку в національну валюту за офіційним курсом НБУ станом на 28.07.2015р. складає 175 830,40 грн., з яких: тіло кредиту - 7556,47 доларів США, що в еквіваленті складає 166 712,94 грн.; відсотки - 413,26 доларів США, що в еквіваленті складає 9117,46 грн. (т. 1 а.с.23, 161).
Таким чином, судом встановлено, що позичальник ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним кредитним договором, в зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом.
Ст. 512 ч. 1 п. 1 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
25.05.2012р. між ПАТ «Сведбанк» (який є правонаступником ВАТ «Сведбанк) та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно якого до ПАТ «Дельта Банк» переходить право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Так, згідно з п.2.3 Договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного 25.05.2012р між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», права вимоги переходять від Продавця до ОСОБА_7 та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання Продавцем та ОСОБА_7 приймання-передачі Прав вимоги. Обов'язок Продавця передати Права вимоги ОСОБА_7 та підписати ОСОБА_7 приймання-передачі Прав вимоги залежить від отримання Продавцем повної суми загальної купівельної ціни у дату підписання.
Згідно витягу з ОСОБА_7 приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі - продажу прав вимоги за кредитами від 25.05.2012р. до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором №0703/1207/88-354 від 18.12.2007р., що укладений з ОСОБА_2 та за договором іпотеки №0703/1207/88-354-Z-1 від 18.12.2007 року, що укладений з ОСОБА_1О.(т. 1 а.с.189).
Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №0703/1207/88-354 від 18.12.2007р.
Відповідно до ч. 1 ст. 589, ст. 590 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем, іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; іпотекодержатель - кредитор за основним зобов'язанням.
Частиною 1 ст. 12 вищевказаного Закону передбачено, що, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).
Таким чином в зв'язку з тим, що позичальник ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов'язання за укладеним кредитним договором через що виникла заборгованість за кредитом, то у іпотекодержателя виникло право вимагати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із ч. 3 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок основного зобов'язання.
В той же час порядок звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду врегульовано ст.39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону.
Тобто, Закон України «Про іпотеку» передбачає як судовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки - ст.ст.38, 39 Закону, так позасудове врегулювання - ст.36, 37 Закону, які відрізняються за процедурою та правовими наслідками.
Аналогічні положення щодо можливості судового і позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки містить іпотечний договір, укладений між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_1, право вимоги за яким набув ПАТ «Дельта Банк».
Зокрема, у п.12 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється іпотекодержателем на підставі рішення суду (п.12.1), виконавчого напису нотаріуса (п.12.2) та застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в п.12.3.1, 12.3.2 цього договору (п.12.3).
Згідно з п.12.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст.37 ЗУ «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому пункті п. 12.3 Договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на Предмет іпотеки. При цьому вважається, що Предмет іпотеки набувається у власність за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовилися, що кандидатура незалежного експерта-суб'єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.
Сторони, з розумінням змісту статті 37 Закону України «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень пункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавців, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцями в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.
Таким чином, як у статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і у договорі іпотеки, укладеному між сторонами, зазначено, що за рішенням суду предмет іпотеки підлягає реалізації шляхом проведення процедури прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки і суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.
При вирішенні вказаного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, суд бере до уваги умови договору іпотеки від 18.12.2007р.у, укладеного між сторонами, а саме пункт 12.3.1, який регулює умови задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки та передбачає, що у випадку задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в п. 12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.
Крім того, можливість виникнення права власності за рішенням суду Цивільний кодекс України передбачає лише у ст.335 та ст.376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851 цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для усіх судів України.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги умови іпотечного договору, фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок задоволення вимог іпотекодержателя у спосіб, який визначено позивачем, а саме шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, оскільки такий спосіб згідно згідно Закону України «Про іпотеку» є позасудовим способом врегулювання такого питання, що повністю узгоджується із п.12.3.1 іпотечного договору.
Оскільки передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, то суд не наділений повноваженнями вирішувати вказане питання таким способом.
На підставі викладеного в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність АТ «Дельта Банк» слід відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 16, 392, 512, 514, 516, 525, 526, 589, 590, 610, 629, 638, 1046-1050, , ст.ст. 1, 3, 12, 17, 33, 35, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10,11,60, 88, 169, 212-215 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які приймали участь у справі, але не були присутні під час її проголошення, - в той же строк з моменту отримання копії рішення.
Суддя: М.В.Сидорова
06.07.2016