08.07.2016
ЄУН № 337/2566/16-ц
Провадження № 6/337/84/2016
08 липня 2016р.Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
при секретарі - Чалій Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя подання державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_1 про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2,
Державний виконавець Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним поданням, яке мотивує тим, що на примусовому виконанні у ВДВС знаходиться зведене виконавче провадження, у складі якого знаходиться виконавче провадження № 42537973 з виконання наказу № 908/3781/13, виданого 21.02.2014р. Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «МД Істейн» суми боргу 176210,33 грн. Виконавче провадження відкрито 20.03.2014р. і на даний час триває, державним виконавцем здійснюються певні виконавчі дії, однак боржник рішення суду на протязі тривалого часу не виконує, що свідчить про ухилення від виконання рішення суду, і відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа.
В судове засідання державний виконавець не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, подання підтримує.
Суд вважає можливим розглянути подання у відсутність державного виконавця.
Подання розглядається судом в порядку ст. 377-1 ЦПК України без виклику та повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає подання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 20.03.2014р. відкрито виконавче провадження ВП №42537973, з примусового виконання судового наказу №908/3781/13, виданого 21.02.2014р. Господарським судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «МД Істейн» суми боргу 176210,33 грн., яке знаходиться у складі зведеного виконавчого провадження.
З наданих суду копій документів з виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем направлялись запити з метою перевірки місця реєстрації боржника, зроблені запити щодо виявлення доходів та майна боржника, отримані відповіді на них, винесено постанову про накладання арешту на все майно та кошти боржника, боржнику направлялись виклики до державного виконавця, здійснювався вихід державного виконавця за місцем мешкання боржника, оголошено транспортний засіб боржника у розшук. На даний час виконавче провадження не закінчено, рішення боржником не виконано.
Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно свою власну. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Ст.33 Конституції України та ст.313 ЦК України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлються законом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994р.
Ст.6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п. 5).
Таким чином,з аналізу цих правових норм вбачається, що за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта або відмова у виїзді за кордон, тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон. Особі, яка має намір виїхати за межі України, може бути відмовлено у виїзді за кордон у випадку ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.
Чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення», практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня. У сучасній українській мові це слово тлумачиться як: відступати, відхилятися, вивертатися; намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь, уникати; навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду на ці значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у вищевказаних Законах, слід розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборна сила, події тощо).
Вирішуючи справу, суд виходить з того, що відповідно до ч.2 ст.377-1 ЦПК вказане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, тому саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Оцінивши обставини справи та наявні докази на підтвердження цих обставин, суд вважає, що державний виконавець не обґрунтував, які саме дії чи бездіяльність боржника свідчать про його ухилення від виконання рішення суду і не надав жодного доказу на підтвердження цього, зокрема, що державним виконавцем приймались усі необхідні заходи щодо доведення до боржника інформації про наявність зведеного виконавчого провадження, зокрема, направлялась боржнику копія постанови про відкриття виконавчого провадження, виклики до державного виконавця, попередження про відповідальність за невиконання рішення суду, однак боржник ОСОБА_2 будучи обізнаним про наявність виконавчого провадження і маючи реальну можливість виконати свій обов'язок, свідомо, навмисно не вчиняв ніяких дій на виконання рішення суду, ігнорував вимоги і попередження державного виконавця.
При зверненні до суду зі зазначеним поданням державний виконавець фактично послався, як на підставу для застосування до особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, тільки на наявність у особи невиконаних зобов'язань, покладених рішенням суду, що, на думку суду, протирічить нормам діючого законодавства, яке передбачає юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язання, а за ухилення від його виконання.
Суд не приймає до уваги доводи державного виконавця відносно того, що боржник ухиляється від виконання судового рішення, оскільки не виконав рішення в наданий строк добровільно, не з'являється на виклики державного виконавця і був відсутній вдома за місцем мешкання, коли державний виконавець здійснював вихід, з тих підстав, що сам факт невиконання рішення суду добровільно в наданий строк не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язання, а відсутність за місцем мешкання та неприбуття на виклик могли мати місце з різних причин, як поважних, так і неповажних.
Державним виконавцем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним не було вичерпано весь перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», і що ці заходи виявилися безрезультатними.
Крім того, суд враховує, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є виключним засобом, який може бути застосовано, зокрема, з метою захисту прав і свобод інших осіб, в даному випадку стягувача ТОВ «МД Істейн». Однак суду не надано доказів на підтвердження того, що на даний час неможливо захистити права стягувача іншими засобами, ніж застосування такого обмеження до боржника.
Так, на думку суду, стягувач скористався своїм правом на примусове виконання судового рішення про стягнення коштів з ОСОБА_2, виконавче провадження триває, однак, як вказувалось вище, з наданих суду документів не вбачається, що в ході примусового виконання було вичерпано усі можливі заходи для його виконання, але боржник навмисно не виконує свого обов'язку щодо сплати стягнутих з нього коштів.
Враховуючи те, що у відповідності до ст.4 ЦПК України, суд при здійсненні правосуддя захищає права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України, на підставі вищевикладеного, суд вважає необхідним у задоволенні вказаного подання відмовити як у заявленому без достатніх правових підстав.
Керуючись ст.33 Конституції України, ст.313 ЦК України, ст.11 Закону України«Про виконавче провадження», ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.4,209,210,377-1 ЦПК України,суд, -
У задоволенні подання державного виконавця Хортицького ВДВС м. Запоріжжя ОСОБА_1 про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити. Ухвала суду може бути оскаржена в Апеляційний суд Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Н.А.Мурашова