№336/1509/16-ц
пр..№ 2/1331/95/2016
29 червня 2016 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого - судді Суркової В.П.,
при секретарі Прохоровій А.О.,
за участю представника
позивача - адвоката ОСОБА_1,
представника відповідачів -
адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району як орган опіки та піклування, до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права користування квартирою та вселення, -
ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права користування квартирою та вселення.
В позові зазначила, що відповідач ОСОБА_5 є її колишнім чоловіком, відповідач ОСОБА_6 - його мати. Відповідачам належить на праві власності квартира АДРЕСА_1.
У вказану квартиру вона вселилася 11.05.2006 року як член сім'ї відповідачів і з цього часу постійно проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вела з відповідачами спільне господарство та мала спільний бюджет. В жовтні 2007 року відповідача ОСОБА_5 призвали до рядів Збройних Сил України. Під час проходження ним військової служби вона продовжувала проживати у спірній квартирі разом з його матір'ю ОСОБА_6, жили однією сім'єю, вели спільне господарство. Після мобілізації ОСОБА_5 продовжувала проживати в спірній квартирі.
26.10.2009 року з ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, 16.02.2012 року у них народився син ОСОБА_4. Син народився з численними уродженими вадами розвитку, визнаний дитиною-інвалідом до 16 років.
Останній рік відповідач ОСОБА_5 став дуже погано ставиться до неї, допускав подружню невірність, створював для неї та сина нестерпні умови проживання, приводив у квартиру сторонню жінку. Рішенням Комунарського районного суду м Запоріжжя від 26.02.216 року шлюб між ними розірвано. Дитина зареєстрована у спірній квартирі. Після розірвання шлюбу відповідачі чинять їм з сином перешкоди в користуванні квартирою, не допускали їх до квартири, без її згоди почали збирати належні їй та сину речі. Була змушена 06.03.2016 року викликати працівників поліції.
На теперішній час відповідачі змінили замки на вхідній двері квартири і перешкоджають користуватися квартирою.
Посилаючись на ці обставини, просила визнати за нею право користування квартирою № 27 в будинку № 76а по вул. Магістральній в м. Запоріжжі та вселити її з малолітнім сином ОСОБА_4 у цю квартиру.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав, викладених у позові, наполягають на його задоволенні. При цьому позивач пояснила, що з 26.02.2016 року вона з сином проживали у будинку її батьків за адресою: м. Запоріжжя, вул. Калініна, 208а. У будинку також проживає її брат з сім'єю. У цьому будинку немає умов для проживання, дім сирий. На теперішній час вона уклала договір найму і вимушена проживати з сином у сторонніх людей.
Відповідач ОСОБА_6 визнала позов частково та пояснила, що позивач проживала у спірній квартирі тимчасово, бюджет вели окремо, заперечувала проти її реєстрації у квартирі. Після реєстрації шлюбу позивач залишилася проживати у квартирі, перешкод в користуванні квартирою позивачу не чинили. 26.02.2016 року вона зібрала речі і разом з дитиною добровільно залишила квартиру, переїхала жити до своїх батьків. Не заперечує проти вселення онука.
Відповідач ОСОБА_5 визнав позов частково та пояснив, що дійсно позивач почала проживати у спірній квартирі з 2006 року. Свої речі вона забрала у березні 2016 року, не заперечує проти вселення сина. На теперішній час він з цивільною дружиною та її дитиною займає кімнату площею 13,7 кв.м., у кімнаті площею 13,4 кв. м. мешкає його мати із співмешканцем.
Представник третьої особи визнала позов частково. Заперечує проти визнання за позивачкою права користування спірною квартирою та її вселення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач не має статусу члена сім'ї відповідачів, які є співвласниками квартири і тому не має правових підстав користуватися квартирою. Не заперечує проти вселення малолітнього ОСОБА_4 у спірну квартиру.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, доводи представників сторін, показання свідків, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_5 з 24.10.2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб сері I-ЖС №0763534 (а.с. 7). Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії I-ЖС № 191157 (а.с. 8).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26.02.2016року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розірвано (а.с. 9).
Відповідачам на підставі договору дарування від 04.04.2002 року на праві спільної часткової власності (кожному по ? частині) належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 51).
Між співвласниками встановлений порядок користування квартирою, а саме: ОСОБА_6 користується кімнатою площею 13,4 кв.м., ОСОБА_5 - кімнатою площею 13,7 кв.м., відкриті окремі особові рахунки (а.с. 54-55).
Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов за адресою: м. Запоріжжя, вул.Калініна, 208а, проведеного відділом по Комунарському району служби (управління) у справах дітей від 27.05.2016 року, житловий будинок одноповерховий, огороджено парканом. На подвір'ї та в будинку охайно, прибрано, чисто. В будинку три житлових кімнати (одна з них прохідна), коридор, кухня-вітальня, санвузол. Наявні централізовані холодне водопостачання та газопостачання, опалення індивідуальне (котел та твердому паливі), водонагрівач. У будинку є вся необхідна побутова техніка та меблі. Під час обстеження вдома знаходилися ОСОБА_3А , її малолітній син ОСОБА_4 та мати ОСОБА_7
В будинку зареєстровані та мешкають: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, дідусь дитини, власник житла; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, дядько дитини; ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, бабуся дитини; ОСОБА_3, мати дитини. Малолітній ОСОБА_4 мешкає за цією адресою, місце його проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_4 та з матір'ю ОСОБА_7 займає окрему кімнату, в якій є: два дивана, шафа, телевізор (а.с. 70).
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_6, перебуває з нею у дружніх стосунках з 2001 року. 06.03.2016 року бачила як позивач виносила речі з квартири, з нею були її батько та ще два хлопця. З цього часу позивач не мешкає у спірній квартирі, живе у своїх батьків. Зараз ОСОБА_5 мешкає з іншою жінкою та її дитиною.
Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він є співмешканцем ОСОБА_6, проживає з нею однією сім'єю на протязі 6 років. З лютого 2016 року позивач у спірній квартирі не проживає, живе з сином у своїх батьків. У березні 2016 року вона приїхала зі своїм батьком та забрала свої речі та речі дитини, з квартири її ніхто не виганяв.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона користується послугами позивача як перукарки, приходила до неї за адресою: АДРЕСА_2. Зі слів позивачки їй відомо, що вона розлучена, що її у квартиру не пускають, змінили замки, тому вона вимушена переїхати жити до своїх батьків.
За змістом ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У 2006 році позивач ОСОБА_3 була вселена у спірну квартиру як член сім'ї власника ОСОБА_5 і на підставі ст. 156 ЖК України здобула право користування цим житлом.
Частиною 1 ст. 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Судом встановлено, що позивач не проживає у спірній квартирі з лютого 2016 року.
З моменту розірвання шлюбу, тобто з 10.03.2016 року позивач втратила правовий статус члена сім'ї власника спірної квартири.
Питання проживання не членів сім'ї власника житла врегульовано главою 59 (ст. ст. 810-820 ЦК України), якою передбачено, що підставою проживання таких осіб є договір найму жилого приміщення.
Оскільки між сторонами договір найму житла не укладався, у позивача відсутні правові підстави для проживання у ньому.
Наведені обставини роблять неможливим реалізацію позивачем права користування майном, що належить на праві власності іншим особам.
Позовні вимоги про вселення малолітнього ОСОБА_4 підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.
За ч. 1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Стаття 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає право дитини на житло. Відповідно до вимог цього закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Відповідач ОСОБА_5 є батьком малолітнього ОСОБА_4, останній має право користуватися квартирою ? якої належить на праві власності його батьку.
Дитина з народження зареєстрована у спірній квартирі, відповідачі не заперечують проти його вселення, тому є підстави для задоволення позову у цій частині.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судовий збір, від сплати якого позивач звільнено, підлягає стягненню з відповідачів.
Керуючись ч. ч. 1, 4 ст. 29, ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317, ч. ч. 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321, 810-820 ЦК України, ст. ст. 3, 6 СК України, ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 294, 296 ЦПК України,
Позов ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4, задовольнити частково.
У задоволенні позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах, про визнання права користування квартирою та вселенні, відмовити.
Позов ОСОБА_3, яка діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4, задовольнити.
Вселити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 у квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави 551 грн. 20 коп. (по 275 грн. 60 коп. з кожного) судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя - В.П. Суркова