07.07.2016
ЄУН № 337/1775/16-к
Провадження № 1-кп/337/160/2016
07 липня 2016 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
з участю прокурора - ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
захисників - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12016080000000009 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, -
В провадженні Хортицького районного суду м.Запоріжжя знаходиться вказане кримінальне провадження.
Згідно ч.3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.
Обвинуваченому ОСОБА_7 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24.03.2016р. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Запорізькому слідчому ізоляторі №10 УДПтСУ в Запорізькій області, дія якого була продовжена під час судового розгляду ухвалою суду від 20.05.2016р. до 19.07.2016р.
До вказаної дати судовий розгляд даного кримінального провадження не буде завершено з об'єктивних причин, тому суд за власної ініціативи поставив на вирішення питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
Прокурор в судовому засіданні вказав на наявність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою на два місяці, посилаючись на те, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, не виконувати процесуальні обов'язки, продовжити вчинювати кримінальні правопорушення, не змінилися та не відпали.
Потерпілий ОСОБА_4 проти продовження строку тримання під вартою заперечив, вважає можливим змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_5 проти продовження строку тримання під вартою також заперечили, вважають можливим змінити запобіжний захід на особисте зобов'язання, клопотання обґрунтувавши тим, що обвинувачений має постійне місце мешкання та реєстрації, був офіційно працевлаштований, має стійки соціальні зв'язки, підстав тримати обвинуваченого під вартою немає.
Обвинувачені ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_6 також вважають можливим змінити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог пунктів 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України, при вирішенні питання щодо зміни або продовження дії запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема справи «Харченко проти України», «Комарова проти України», «Калашніков проти Росії», в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд у вирішенні питань щодо застосування тримання осіб під вартою, а саме тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі, а також у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою; і суд має з'ясувати можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою (рішення у справі "Третьяков проти України").
Як встановлено під час судового розгляду та вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, має міцні родинні зв'язки, до затримання був працевлаштований.
На думку суду, прокурор в судовому засіданні не довів виняткових обставин, які б виправдовували продовження обмеження права обвинуваченого на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів. Ним не наведено переконливих мотивів, що обвинувачений може ухилятись від суду, чи іншим чином перешкоджати правосуддю.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що продовження дії запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого у вигляді тримання під вартою є недоцільним з тих підстав, що на теперішній час заявлені ризики, що враховані при застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, передбачені ст. 177 ч. 1 КПК України зменшилися та не виправдовують тримання особи під вартою.
З урахуванням ризиків, передбачених ст.177 КПК України, виходячи з положень ст. ст. 176, 178, 331 КПК України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи матеріали кримінального провадження, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого та його захисника та змінити раніше обраний ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання строком два місяці із покладенням обов'язків, відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України: на першу вимогу прибувати до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, звільнивши його негайно з-під варти із залу суду.
Керуючись ст. ст. 176, 178, 181, 183, 196, 202, 331, 369, 372 КПК України, суд,
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 - задовольнити.
Змінити ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Запорізькому слідчому ізоляторі №10 УДПтСУ в Запорізькій області на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, поклавши на нього обов'язки: з'являтися до суду за першим викликом і у призначений час; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти негайно із зали суду.
Строк дії ухвали встановити до 06 вересня 2016 року (включно).
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.
В задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою - відмовити.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_7 , захиснику ОСОБА_5 , направити до Запорізького слідчого ізолятора №10 Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1