Справа № 337/1774/16-а
Провадження № 2-а/337/61/2016
06 липня 2016 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:
головуючого судді Сидорової М.В.
при секретарі Коваленко В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти №1 батальйону №1 Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя ДПП України ОСОБА_2, третя особа - Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції НП України, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
17.05.2016р. позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивує тим, що 07.05.2016р. відповідачем винесена постанова серії ПС2 №314818, датована 07.07.2016р., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Згідно з цією постановою він притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 07.05.2016р.приблизно о 08 годині 08 хвилин в м. Запоріжжя, керуючи автомобілем Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_1, по пр. Інженера Преображенського в м. Запоріжжі, нібито здійснив поворот з пр. Ювілейного на пр. Інженера Преображенського не подавши сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2 б) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вважає, що інспектор поліції неправомірно виніс вказану постанову, оскільки він правил дорожнього руху не порушував, патрульний автомобіль відповідача рухався у лівій смузі і на одному з ним рівні, тому об'єктивно відповідач не могла бачити його світлового покажчика, який в той момент показував поворот праворуч. Думка поліцейського була суб'єктивною, не підтверджена будь-якими доказами. Про ці обставини він повідомив поліцейського на місці його зупинки, але остання їх не врахувала і винесла постанову, не обґрунтувавши свої висновки, не надавши докази на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення.
Просить визнати незаконною та скасувати постанову серії ПС2 №314818 від 07.07.2016р., винесену поліцейським УПП у м. Запоріжжя ДПП України ОСОБА_2 про накладання на нього адміністративного стягнення за ст. 122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги повністю, просить їх задовольнити. Додатково суду пояснив, що 07.05.2016р.приблизно о 08.00 год. в м. Запоріжжя, він дійсно керуючи автомобілем Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_1, рухався по пр. Ювілейному в м. Запоріжжя, перед поворотом на пр.Інженера Преображенського завчасно подав сигнал світовим покажчиком повороту відповідного напрямку - праворуч, після чого здійснив поворот, але був зупинений патрульним автомобілем, який рухався з лівої пересікаючої смуги, та безпідставно був звинувачений поліцейським в тому, що нібито здійснив поворот не подавши сигнал світловим покажчиком, чим порушив п. 9.2 б) ПДР України. Відповідачу він вказав на відсутність в його діях будь-яких порушень правил дорожнього руху, але той на його зауваження не відреагував, виніс постанову, не додавши ніяких доказів, щоб підтверджували його вину. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він дотримувався ПДР, тому постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення.
Також зауважив, що перед винесенням постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, поліцейський не роз'яснила йому права та обов'язки і були не з'ясовані інші обставини, щоб могли мати значення для вирішення справи, зокрема, не були запрошені свідки тощо.
Крім того, позивач зазначив, що постанова про адміністративне правопорушення серії ПС2 №314818, яка була складена 07.05.2016 року на місці його зупинки, датована 07.07.2016р. При цьому в установочній частині постанови також вказано, що правопорушення він вчинив, 07.07.2016р., що не відповідає фактичним обставинам, свідчить про незаконність постанови та відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
Відповідач - поліцейський УПП у м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення позову та пояснила, що винесена нею постанова відповідає вимогам ст.ст.33, 276-280, 283 КУпАП. Дійсно, 07.05.2016р. о 08.00 годині вона в складі екіпажу поліцейських здійснювала патрулювання по пр.Інженера Преображенського в м.Запоріжжі. Під час патрулювання побачила та зафіксувала, що позивач повертаючи з пр. Ювілейного на пр.Інженера Преображенського не увімкнув покажчик повороту. В зв'язку з цим транспортний засіб позивача був зупинений та винесено постанову про адміністративне правопорушення відносно водія, оскільки останній порушив вимоги п. 9.2 б) ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Дата винесення та дата скоєння адміністративного правопорушення, вказана в оскаржуваній постанові - 07.07.2016р. є технічною помилкою та опискою, не впливає на суть вчиненого позивачем правопорушення та не виключає склад правопорушення в діях позивача. В постанові про адміністративне правопорушення повністю були викладені всі обставини вчиненого позивачем протиправного діяння. Постанова була складена на місці вчинення правопорушення, після того, як вона представилась та пояснила суть вчиненого правопорушення. Позивач пояснював, що на його думку він нічого не порушував, але пояснень щодо обставин, які могли б виключити склад правопорушення в діях водія не надійшло. Після винесення постанови водію було роз'яснено строк та порядок її оскарження. Постанова винесена у відповідності до вимог закону і є правомірною. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник третьої особи - Управління патрульної поліції у м.Запоріжжя Департаменту патрульної поліції НП України Мунтянов Є.С. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вважає, що оскаржувана позивачем постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена правомірно, на законних підставах та є такою, що скасуванню не підлягає.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 07.05.2016р. приблизно о 08.00 год. керуючи транспортним засобом Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_1, та рухаючись по пр.Ювілейному в м.Запоріжжі, здійснив поворот на пр.Інженера Преображенського, був зупинений інспектором поліції УППв м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 та відносно нього було винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП.
При цьому, згідно постанови поліцейського УППв м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 від 07.07.2016р. серія ПС2 №314818, позивач ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425,00 грн. за те, що 07.07.2016р. об 08 год. 00 хв. в м.Запоріжжя на вул.Інженера Преображенського керуючи автомобілем Шкода Октавія державний номер НОМЕР_1, здійснюючи поворот з проспекту Ювілейного на пр. Інженера Преображенського, не подав сигнал покажчиками повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п.9.2 «б» ПДР.
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка поліцейський УПП в м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_5 пояснив, що 07.05.2016 року близько 08.00 год., перебуваючи на чергуванні разом зі інспекторами патрульної поліції ОСОБА_2, рухались на патрульному автомобілі по пр. Інженера Преображенського в м.Запоріжжі, та виявили як водій автомобіля Шкода Октавія, державний номер НОМЕР_1, повертаючи з пр.Ювілейного на пр. Інженера Преображенського не увімкнув завчасно покажчика повороту до початку маневру. Після зупинки транспортного засобу водій погоджувався із порушенням правил дорожнього руху, в зв'язку з чим було складено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Після чого водію були роз'яснені його права, порядок та строк оскарження вказаної постанови. Копія постанови була вручена позивачу на місці.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно до п.1.3, п.1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р. (далі - ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пунктом 9.1 ПДР передбачено, що попереджувальними сигналами є, зокрема, сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою (п.п. «а»).
Пунктом 9.2. б) ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Пунктом 9.4. ПДР передбачено, що подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху. Подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття запобіжних заходів.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна діяльність чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів (ч.2 ст.122 КУпАП ).
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, зокрема це частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Крім того, згідно п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої МВС України від 07.11.2015р. №1395 (далі - Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП.
У п. 5 розділу ІІІ Інструкції закріплено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, наряду з іншим, вирішує чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи.
П. 9 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п. 10 розділу ІІІ Інструкції).
При малозначності вчиненого адміністративного правопорушення поліцейський може звільнити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (п. 12 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно з ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконаннями правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що гуртується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005р. «Про практику застосування судами України законодавства по справам про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. В ньому, зокрема, треба навести докази, на яких ґрунтуються висновки про скоєння особою адміністративного правопорушення, і зазначити мотиви відхилення інших доказів.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за ч. 2 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами і встановлюється шляхом повного, всебічного та об'єктивного з'ясування компетентним суб'єктом владних повноважень всіх обставин справи, а також причин та умов, що сприяли його вчиненню.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що підстав для притягнення позивача 07.05.2016р. до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП і винесення постанови про накладання адміністративного стягнення у відповідача не було і його дії в цій частині є протиправними.
При цьому, суд виходить з того, що доказів на підтвердження того, що позивач керуючи транспортним засобом в порушення п.2.9 б) ПДР здійснив поворот не подавши сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, відповідач суду не надав, і таких доказів у нього не було на момент винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Судом встановлено, що службовий автомобіль, на якому здійснював патрулювання інспектор УПП в м. Запоріжжі ДПП ОСОБА_2 07.05.2016р. не містить прилади (відеореєстратор), які здійснюють відеофіксацію порушень водіями ПДР України.
Суд зазначає про порушення відповідачем вимог ст. 245 КУпАП щодо з'ясування обставин адміністративного правопорушення, оскільки за поясненнями інспектора поліції нею не розглядалось питання щодо можливості запрошення інших осіб, які б мали можливість надати свідчення стосовно цих обставин, а отже, не було здійснено повного, всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи про адміністративне правопорушення, по якій позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, не встановлено причин і умов його вчинення.
Крім того в судовому засіданні відповідачем не спростовані доводи позивача, що до прийняття оскаржуваної постанови йому не були роз'яснені його права та обов'язки і не з'ясовані інші обставини, щоб могли мати значення для вирішення справи.
Отже під час провадження у справі про адміністративне правопорушення позивач був позбавлений можливості надати пояснення (у тому числі і письмові), заявити клопотання, отримати юридичну допомогу у випадку її необхідності.
Суд вважає, що наділення законодавцем інспектора патрульної поліції правом виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності водія транспортного засобу на місці скоєння правопорушення, без складання протоколу, зобов'язує дотримуватись законодавчих гарантій на об'єктивний і справедливий розгляд справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі можливості отримання правової допомоги, підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, відповідач, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, в порушення вимог ст.245,252, 280 КУпАП, не з'ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний позивач в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, не отримав та не навів в постанові належні та допустимі докази на підтвердження цих обставин, належним чином не обґрунтував в постанові свої висновки щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не навів докази, якими підтверджуються такі висновки, мотиви відхилення пояснень позивача на місці події та прийняв незаконне, необґрунтоване рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, в оскаржуваній постанові, яка невірно датована «07.07.2016р.» замість «07.05.2016р.», також невірно викладені фактичні обставини події, зокрема, в установчий частині постанови також зазначена дата вчинення адміністративного правопорушення - «07.07.2016р.», яка не відповідає дійсності, що відповідачем не спростовується, але є суттєвою обставиною для встановлення події та складу адміністративного правопорушення.
Пояснення свідка ОСОБА_5, який був другим патрульним поліцейським при зупинці позивача, суд не вважає належним та достатнім доказом вини позивача. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, відповідач мав вжити заходів щодо встановлення незацікавлених та безсторонніх свідків виявленого порушення.
Пояснення вказаного свідка, в даному випадку не можуть братися судом, як беззаперечний доказ законності винесення оскаржуваної постанови.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, саме відповідач зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог п. 9.2 б) ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Суд вважає, що відповідач у даній справі в порушення вказаної норми не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності і ніяким чином не спростував його доводи.
Враховуючи не доведення відповідачем правомірності своїх дій та рішення, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України, а також відсутність у суду доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині скасування постанови серії ПС2 №314818, яка була складена - 07.05.2016р., датована - 07.07.2016р., по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1
При вирішенні позовної вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, суд враховує на наступне.
Так, положеннями статей 287, 288 КУпАП регламентовано право особи, щодо якої винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, оскаржити її до суду.
При цьому, відповідно до ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, у справах про адміністративні правопорушення судом перевіряється правомірність рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким було здійснено притягнення особи до адміністративної відповідальності, та приймається відповідне рішення щодо правомірності/протиправності таких дій (бездіяльності) та наявності правових підстав для скасування вказаного рішення.
Водночас, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки вирішення такого питання, у відповідності до змісту ст. 247 КУпАП, належить до дискреційних повноважень відповідного суб'єкта влади.
Тож, належним способом захисту порушеного права та законного інтересу позивача у таких справах є визнання протиправними дій відповідача та визнання протиправною та/або скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного суд вважає, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення і задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 в іншій частині позовних вимог є достатнім способом захисту його прав та законних інтересів.
Таким чином адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Повний текст постанови виготовлено 07.07.2016р.
Керуючись ст.19 Конституції України, ст.9,122,245,247,251,252,280,283 КУпАП, Правилами дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001р., ст.2,8,9,11,14,159-162,171-2 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову поліцейського роти №1 батальйону №1 УПП в м.Запоріжжя ДПП ОСОБА_2 серії ПС2 №314818, яка була складена 07.05.2016 року, датована 07.07.2016 року, про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.122 ч.2 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
В інший частині позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо вона не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя М.В.Сидорова
06.07.2016