Справа № 323/2165/16-а
2-а/323/34/16
іменем України
07.07.2016 м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Мінаєва М.М.,
при секретарі - Тахтаул А.Л.,
розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції Поплавської Людмили Анатоліївни про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просив визнати скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 316828 від 04.06.2016 року, винесену інспектором роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Поплавською Л.А. відносно позивача про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що оскаржувана постанова складена за відсутності для цього законних підстав та з порушенням встановленого законом порядку. Зокрема, позивач зазначив, що 04.06.2016 року він, під час керування автомобілем «Ліфан 320», реєстраційний номер НОМЕР_1, був зупинений відповідачем, який йому повідомив причину зупинки - виявлення факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, а саме проїзду на знак 3.21 («в'їзд заборонено») у м. Запоріжжі, проспект Соборний, 2, о 17-00 годині того ж дня. Також відповідач пред'явив позивачу вимогу про надання для перевірки полісу обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. При цьому жодного протоколу про адміністративне правопорушення відповідач не складав, факт фіксації позивачем порушення Правил дорожнього руху не підтвердив, у зв'язку з чим позивач відмовився надавати згаданий поліс. Після цього відповідач склала оскаржену постанову, порушивши при цьому, на думку позивача, вимоги ст. ст. 268, 278, 279, 280, 283 КУпАП.
Позивач в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі та підтримання позовних вимог.
Відповідач в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, заперечень на позов не подав, заяв чи клопотань також не подав, про причини неявки не повідомив.
Натомість до суду надійшли письмові заперечення за позов, підписані тимчасово виконуючим обов'язки начальника Управління патрульної поліції у м. Запоріжжі Пилипенко Р.О.
Суть надісланих заперечень зводиться до того, що Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя з позовом не погоджується з посиланням на те, що викладені в позові факти мали місце, однак дії із складання оскарженої постанови були правомірними, оскільки позивач дійсно відмовився надавати для перевірки поліс страхування. Також в запереченнях зазначено, що провадження у справах про вчинені позивачем адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, були об'єднані в одне провадження в порядку ст. 36 КУпАП, тому постанова була винесена лише за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Крім того, у вказаних запереченнях з незрозумілих причин зазначено, що оскаржена позивачем постанова ПС2 № 562128 від 12.05.2016 року є правомірною, а в матеріалах справи про адміністративне правопорушення наявні докази, які підтверджують вину не позивача, а іншої особи - ОСОБА_5
Висловлена в ухвалі про відкриття провадження пропозиція суду щодо надання відповідачем всіх матеріалів, які були прийняті ним до уваги під час прийняття оскарженої постанови, відповідачем виконана не була.
При цьому суд бере до уваги, до відповідачем у цій справі є не Управління патрульної поліції у м. Запоріжжя, а інспектор Поплавська Л.А. як посадова особа вказаного органу, тобто як самостійний суб'єкт владних повноважень із власною компетенцією, правами та обов'язками у сфері публічних відносин.
Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини, що мають значення для вирішення справи.
04.06.2016 року відповідачем відносно позивача був складена Постанова серії ПС2 № 316828 за ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, що мало вираз у проїзді по проспекту Соборному, 2, у м. Запоріжжя на знак 3.21, а також у відсутності поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, що порушувало вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України.
На позивача було накладено стягнення у виді 425,00 грн. штрафу.
Фіксація порушення позивачем Правил дорожнього руху України аудіо- чи відеозасобами відповідачем не здійснювалась.
Оцінюючи обґрунтованість вимог позивача та заперечень відповідача, а також надані ними докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. ст. 254-258 КУпАП за кожним фактом вчинення адміністративного правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол про адміністративне правопорушення, який є єдиною формою фіксації такого правопорушення.
Не складати протокол закон дозволяє лише у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП, зокрема, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Водночас у ч. 5 ст. 258 КУпАП передбачено, у всіх випадках, коли закон дозволяє не складати протокол про адміністративне правопорушення, але під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
З обставин справи вбачається, і це не заперечується сторонами, що під час складання оскарженої постанови позивач оспорював допущене порушення і адміністративне стягнення, вимагав складання протоколу, а тому протокол про адміністративне правопорушення мав бути обов'язково складений щодо кожного з правопорушень, які були інкриміновані позивачу.
При цьому складання протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про адміністративне правопорушення в одній справі однією й тією самою особою суперечить вимогам КУпАП, оскільки згідно ст. 251 КУпАП протокол є одним із засобів доказування і підлягає оцінці при розгляді справи про адміністративне правопорушення наряду з іншими доказами, тому оцінка його законності та обґрунтованості не може покладатись на особу, яка його й складала, оскільки це може призвести до необ'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, оскаржена постанова не містить відомостей про роз'яснення позивачу прав, передбачених ст. 268 КУпАП, тоді як позивач стверджує, і відповідачем це не спростовано, що такі права йому не роз'яснялись, він був позбавлений можливості скористатись правовою допомогою.
Відповідач також не навів доказів того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, та не надав процесуальних документів на підтвердження об'єднання в одне провадження справ про адміністративне правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України от 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях.
Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням того, що відповідачем не надано достовірних, вичерпних, належним та допустимих доказів вчинення позивачем правил дорожнього руху, а позивач викладені в оскарженій постанові факти оспорює, у суду немає підстав для висновку про правомірність дій та рішень відповідача, а тому оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Суд не погоджується з доводами позивачами стосовно необов'язковості пред'явлення працівнику поліції поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, та обмеження такого обов'язку випадками складання протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Пунктом 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», на який посилається позивач, дійсно передбачено, що Контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється , зокрема, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Разом з тим п. 21.3 статті 21 того ж Закону передбачає, що При використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
Частиною другою статті 16 Закону України «Про дорожній рух», на яку також посилається позивач, також передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Аналіз цієї правової норми свідчить про те, що словосполучення «а у випадках, передбачених законодавством» пов'язане як із словосполученням «мати при собі», так й з словосполученням «пред'являти для перевірки». Адже законодавством передбачені випадки, коли особа може не укладати договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України, за вимогою працівника міліції водії повинен зупинитись з дотриманням правил, а також, зокрема, пред'явити для перевірки документи, вказані у п. 2.1 цих Правил, тобто в тому числі - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Таким чином, сукупність наведених правових норм свідчить, що вимога працівника патрульної поліції про пред'явлення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є правомірною й підлягає виконанню без обмежень, на які посилається позивач.
Однак не це впливає на загальний висновок суду про те, що оскаржена постанова складена з порушенням вимог ст. 36, 256, 258, 268 КУпАП, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, на підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 245, 251, 252, 256, 258, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст. ст. 2-12, 100, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядового поліції Поплавської Людмили Анатоліївни про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про адміністративне правопорушення серії ПС2 № 316828 від 04.06.2016 року, винесену інспектором роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у місті Запоріжжі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України рядовим поліції Поплавською Л.А. відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. за ознаками правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова набирає законної сили і є остаточною після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області М.М. Мінаєв