Провадження № 22-ц/774/4568/16 Справа № 173/535/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.
Категорія
07 липня 2016 року м. Дніпро
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючої - судді Кочкової Н.О.,
Суддів Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.,
При секретарі - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «СТД - АГРО» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати та збитків, - за апеляційною скаргою представника приватного підприємства «СТД-АГРО» - ОСОБА_3 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року, -
У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого (з урахуванням уточнень) посилався на те, що йому на підставі державного акту на право власності на землю ЯА № 347600 від 11 жовтня 2005 року належить земельна ділянка площею 5,5661 га на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. 02 листопада 2009 року між ним та відповідачем було укладено договір оренди, згідно умов якого позивач передав в оренду відповідачу зазначену земельну ділянку строком на 10 років, починаючи з дати його реєстрації. В порушення умов договору відповідач не сплатив орендну плату за 2014 - 2015 роки, у зв'язку з чим сума заборгованості по орендній платі становить 10051 грн. 35 коп. Також відповідач допустив порушення чинного земельного та екологічного законодавства, що призвело до погіршення стану родючості земельної ділянки та втрати корисних властивостей землі. Відповідач не виконує умови збереження стану об'єкту оренди, оскільки протягом кількох років поспіль земельна ділянка засівається тільки соняшником, що призводить до порушення умов збереження якості об'єкту оренди та руйнації землі. Позивач просив суд розірвати договір оренди від 02 листопада 2009 року та стягнути заборгованість по орендній платі в сумі 10051 грн. 35 коп., збитки, завдані у зв'язку з погіршенням корисних властивостей орендованої земельної ділянки в розмірі 26210 грн. (а.с.3-5, 43-46).
Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено частково: розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та приватним підприємством «СТД - АГРО»; стягнуто з приватного підприємства «СТД-АГРО» на користь ОСОБА_2 6700 грн. 90 коп. - заборгованість з орендної плати за 2014-2015 роки; вирішено питання судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с.164-170).
В апеляційній скарзі представник ПП «СТД-АГРО» - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 184-187).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно державного акту про право приватної власності на землю ЯА № 347600 від 11.10.2005 року позивач є власником земельної ділянки (паю) площею 5.080 га, яка розташована на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.7).
02.11.2009 року позивач уклав договір оренди зазначеної земельної ділянки з ПП «СТД Агро» в особі директора ОСОБА_4Г,. договір зареєстровано у книзі державної реєстрації договорів оренди землі у відділі держкомзему Верхньодніпровського району Дніпропетровської області за № 041011900143 від 18.02.2010 року. Умовами договору передбачено, що орендар кожного року сплачує орендодавцю за користування земельною ділянкою орендну плату у сумі 1801.87 грн. (3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації). Строк розрахунку за оренду землі - до 31 грудня щорічно. За домовленістю сторін орендна плата може бути повністю або частково сплачена сільгосппродукцією за біржовими цінами, що зазначається в окремій угоді. Строк дії договору оренди - 10 років, починаючи з дати його реєстрації. (а.с. 8-10).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 5 Земельного Кодексу України визначено принципи земельного законодавства, до яких між іншим віднесено і принцип раціонального використання та охорони земель. Раціональне використання землі це є таке її цільове і комплексне використання, при якому досягнуто баланс (найоптимальніше, пропорційне і гармонічне зіставлення) між ефективністю використання і екологічними вимогами. А ефективність використання, в свою чергу, залежить і від дотримання сівозміни, яка є необхідною для отримання більш високих урожаїв, оскільки при обробітку культури на одному і тому ж полі (ділянці) виснажується ґрунт, у зв'язку з чим зростає ризик розвитку хвороб і шкідників.
Відповідно до ч. 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил. Пунктом 5 укладеного між сторонами договору оренди визначено, що орендар повинен здійснювати використання земельної ділянки з втіленням сучасних агротехнічних заходів з метою отримання високих урожаїв і збереження родючого шару землі, боротьби з бур'янами, а також не допускати погіршення якості, порчу ґрунтів.
Згідно із ст.141 Земельного Кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати та використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.
За правилами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів обстеження полів від 5 серпня 2011 року, 16 липня 2012 року, 3 серпня 2012 року та 12 серпня 2013 року, поле № 24, на якому знаходиться пай позивача, на протязі декількох років поспіль засівається лише соняшником (а.с.14-16, 47-48).
Із висновку судової експертизи №11 від 15 грудня 2015 року, проведеної Національною академією аграрних наук України, вбачається, що за період господарювання орендаря ПП "СТД Агро" з 2009 року по 2014 рік на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2, відбулося істотне погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту через некомпенсовані втрати гумусу та поживних речовин, оскільки поле №24 засівалося тільки соняшником та не удобрювалося у належній мірі (а.с. 70-75).
Аналогічні висновки зроблені і Дніпропетровською філією Державної Установи «Інститут охорони ґрунтів України (а.с.53).
Приймаючи до уваги, що відповідач в порушення умов договору щодо зобов'язання не допущення погіршення якості та порчі ґрунтів, не врахував принцип сівозміни, що призвело до виснаження землі, що по своїй суті є безхазяйним використанням землі і свідчить про істотні порушення умов договору у частині режиму використання земельної ділянки, суд першої інстанції (з урахуванням і систематичної несплати орендної плати) прийшов до правильного висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди.
Ці висновки суду відповідають і правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові №6-1998 цс15 від 20 січня 2016 року, і в силу ст.214, 360-7 ЦПК Україну має враховуватись судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.
Посилання апелянта на те, що акти обстеження земельної ділянки складено з порушенням вимог Закону, а тому вказані в них відомості не можуть бути доказами порушення відповідачем земельного законодавства, - не заслуговує на увагу, оскільки на спростування інформації, викладеної в актах обстеження від 5 серпня 2011 року, 16 липня 2012 року, 3 серпня 2012 року та 12 серпня 2013 року, - всупереч ст.10, 60 ЦПК України, не надано жодного доказу, а факт засівання земельної ділянки соняшником представником відповідача не заперечувався.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновок експерта не може бути прийнятий до уваги, оскільки відбір проб для дослідження було взято не із земельної ділянки позивача, а із інших ділянок поля № 24, - не заслуговує на увагу, оскільки не спростовує вищезазначених висновків, а свідчить про порушення відповідачем принципу сівозміни, що призвело до відповідних наслідків, на всьому полі № 24.
Посилання апелянта на те, що у 2015 році відповідачем були внесені мінеральні добрива на масив земельних ділянок, до який входить і земельна ділянка позивача, - не являється підставою для скасування рішення суду, оскільки не спростовує вищезазначених висновків, як і посилання на пояснення експерта, оскільки вони не являються доказами у розумінні ч.2 ст. 57 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що відповідачем направлявся позивачу лист про зміну адреси та пропонувалось звернутись у разі, якщо є заборгованість з орендної плати, - не мають правового значення, оскільки не звільняють орендаря від обов'язку (а не права) сплачувати орендну плату відповідно до вимог закону та згідно із умовами договору.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не спростовують правильність висновків суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів, хоча відповідно до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.
Судом правильно встановлено характер правовідносин, які виникли між сторонами, у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, - не встановлено, підстав для виходу за межі апеляційної скарги - не вбчається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.
У частині відмови у задоволення позовних вимог рішення суду не оскаржується, тому апеляційним судом не ревізується.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника приватного підприємства «СТД-АГРО» - ОСОБА_3 - ВІДХИЛИТИ.
Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: