Провадження № 22-ц/774/4291/16 Справа № 172/47/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.
Категорія 48
15 червня 2016 року м. Дніпро
15 червня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Куценко Т.Р.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Синенко Є.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2,
на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -
ОСОБА_2 у січні 2016 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів /а.с.3-4/.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено /а.с.54-56/.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заявлені ним позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права /а.с.62-64/.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
Саме такими нормами матеріального права керувався суд першої інстанції ухвалюючи рішення від 27 вересня 2011 року та зобов'язуючи ОСОБА_2 до сплати аліментів на утримання малолітньої доньки у розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 р., дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 р.) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася у сторін в шлюбі, а після розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні/а.с.7, 8, 9/.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2011 року стягнуто з позивача на користь відповідача аліменти на утримання їх неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку /а.с.8/.
Відповідно листа начальника Могилів-Подільского міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області виконавче провадження по стягнення аліментів на підставі зазначеного рішення було відкрито 16 грудня 2011 року в ході якого було встановлено, що відповідач офіційно не працевлаштований та неналежно виконує свої зобов'язання по сплаті аліментів у зв'язку з чим має заборгованість станом на 01 травня 2016 року у розмірі 7739,62 грн. /а.с.85-87/.
Виконавчим комітетом Есхарівської селищної ради Чугуївського району Харківської області 02 липня 2013 року було зареєстровано шлюб між позивачем та ОСОБА_5 актовий запис №08, що підтверджується свідоцтвом про шлюб /а.с.11/. від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає разом з батьками та знаходиться на їх утриманні /а.с.10, 13/.
Відповідно до довідки №151 від 25 лютого 2016 року виданої Управлінням праці та соціального соцзахисту населення Могилів-Подільської міської ради Вінницької області ОСОБА_7 знаходиться на обліку та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку жінкам, зареєстрованим в державній службі зайнятості як безробітні та за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року було отримано допомоги у розмірі 4430 грн. /а.с.65/.
Також 29 серпня 2015 року було укладено шлюб між відповідачем та ОСОБА_8, який зареєстрований відділом держаної реєстрації актів цивільного стану реєстрації Васильківського районного управління юстиції у Дніпропетровській області та складено відповідний актовий запис №90 /а.с.42/.
На даний час відповідач проживає разом с чоловіком ОСОБА_8 та донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою від другого шлюбу - ОСОБА_9,ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.80, 81/. Разом з тим відповідач знаходиться у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею віку 3-х років, з 25 квітня 2014 року по 05 лютого 2017 року, що підтверджується відповідною довідкою від 18 травня 2016 року /а.с.82/.
Звертаючись з позовними вимогами про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач посилався на зміну свого сімейного стану, а саме реєстрацію шлюбу з ОСОБА_7 та народження їх спільної доньки малолітньої ОСОБА_6, 21 січня 2014 року, яка разом з дружиною знаходяться на повному його утриманні. Також звертав увагу на мінливість та нерегулярність своїх доходів, оскільки офіційно позивач не працевлаштований та наполягав з цих підстав зменшити розмір аліментів та визначити їх у твердій грошовій.
Дослідивши матеріали справи та в силу ст. 212 ЦПК України оцінивши надані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення про відмову в задоволені заявлених позовних вимог.
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обставини, на які посилається позивач, прохаючи зменшити розмір аліментів, не є достатньою підставою для зміни розміру аліментів. Зміна сімейного стану позивача та народження дитини саме по собі не є підставою для зміни способу стягнення та зменшення розміру аліментів за відсутності доказів щодо погіршення майнового стану платника аліментів та не вказую на неможливість утримувати малолітню дитину від першого шлюбу, шляхом сплати аліментів у розмірі визначеному рішенням суду. А таких доказів позивачем не надано й погіршення його майнового стану нічим не доведено. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 отримує грошову допомогу від Управління праці та соцзахисту населення у розмірі 860 грн. на місяць, тоді як позивач просить суд зменшити розмір аліментів до 400 грн. щомісячно, що ставить в нерівне становище дітей щодо обов'язкового утримання їх батьками (ст..180 СК України), що суперечить встановленій нормі ст..142 СК України.
Крім того, посилання позивача на відсутність офіціального працевлаштування у зв'язку з чим він має мінливий та нерегулярний дохід не є новою обставиною, оскільки вона вже існувала та була відома і врахована судом при визначенні розміру аліментів.
Позивач є працездатним, хронічних захворювань не має, на обліку у центрі зайнятості, як безробітний, не перебуває. Зазначена позивачем у позові дружина , перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Отже, враховуючи, що позивачем не було надано будь-яких в розумінні ст. 10, 60 ЦПК України доказів про доцільність зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог і які не підлягають задоволенню.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, що фактично дублюють зазначені посилання у позовній заяві, не дають підстав для зміни або скасування постановленого судом першої інстанції рішення в частині зміни розміру аліментів.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Висновки суду підтверджені належними, дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав правильну оцінку відповідно до норм ЦПК України та є такими, що відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст.303, ст.307, 308 ЦПК України, колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий: Куценко Т.Р.
Судді: Волошин М.П.
ОСОБА_10