Провадження № 22-ц/774/4421/16 Справа № 203/5140/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Кочкова Н.О.
Категорія
07 липня 2016 року м. Дніпро
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
Головуючої - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Каратаєвої Л.О., Петешенкової М.Ю.,
при секретарі - Порубай М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції, Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору іпотеки припиненим, зобов'язання вчинити певні дії, - за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року, -
У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 12 травня 2006 року між ним та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» були укладені кредитні договори та договір іпотеки, за умовами якого він та ОСОБА_4 передали в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1. Звернення стягнення на вказаний предмет іпотеки було здійснено в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, процедура примусового виконання здійснювалась Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області. В рамках виконавчого провадження предмет іпотеки не було реалізовано з прилюдних торгів, що призначались на 17.04.2009 року, 18.05.2009 року та 15.03.2012 року, в зв'язку з відсутністю заявок покупців. Листом від 06.07.2012 року державним виконавцем було запропоновано стягувачу вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалось на реалізацію та постановою від 15.08.2012 року виконавчий напис було повернуто іпотекодержателю на підставі п.3 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» в зв'язку з тим, що стягувач відмовився залишати за собою майно боржника - предмет іпотеки. Посилаючись на ст.49 Закону України «Про іпотеку» позивач просив визнати договір іпотеки від 12.05.2006 року припиненим (а.с.2-8).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі (а.с.177-179).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, неправильну оцінку доказів, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову (а.с. 185-193).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну кредитну угоду №К-Д 014/02-40/312, згідно якої банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами (а.с.9-12).
Генеральною кредитною угодою від 11.05.2006 року №К-Д 014/02-40/312 також 11.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К-Д 014/02-40/312/1, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 500000 доларів США (а.с.64-67).
Також на основі даної Генеральної кредитної угоди від 11.05.2006 року №К-Д 014/02-40/312 між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» (після зміни найменування Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль»), який є правонаступником Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль», та ОСОБА_2 31.08.2007 року було укладено кредитний договір №К-Д 014/02-40/312/3, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 200000 доларів США (а.с.68-73). 11.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 було укладено Генеральну кредитну угоду №К-Г 014/02-40/285, згідно якої банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди і які є її невід'ємними частинами (а.с.74-76). На основі даної Генеральної кредитної угоди від 11.05.2006 року №К-Г 014/02-40/285 також 11.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №К-Г 014/02-40/285/1, за умовами якого останній було надано кредит в сумі 2000000 грн. (а.с.77-80). Також на основі даної Генеральної кредитної угоди від 11.05.2006 року №К-Г 014/02-40/285 між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_4 11.05.2006 року було укладено кредитний договір №К-Г 014/02-40/285/2, за умовами якого позичальнику було надано кредит в сумі 500000 грн. (а.с.81-84).
На забезпечення виконання зобов'язань позичальника за зазначеними вище Генеральними кредитними угодами та кредитними договорами, укладеними на основі цих угод, 12.05.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір №014/02-40/759, за яким іпотекодавцями було передано банку в іпотеку належну їм на праві спільної власності квартиру АДРЕСА_2 (а.с.57-60).
16.05.2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1529, за яким було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №014/02-40/759 від 12.05.2006 року - квартиру АДРЕСА_2, та за рахунок коштів, виручених від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_6 Аваль» в сумі 671043,79 доларів США за Генеральною кредитною угодою №К-Д 014/02-40/312 від 11.05.2006 року та кредитними договорами №К-Д 014/02-40/312/1, №К-Д 014/02-40/312/3 між банком та ОСОБА_2; а також в сумі 2244328,73 грн. за Генеральною кредитною угодою №К-Г 014/02-40/285 від 11.05.2006 року та кредитними договорами №К-Г 014/02-40/285/1, №К-Г 014/02-40/285/2 між банком та ОСОБА_4 (а.с.128-129). На підставі вказаного виконавчого напису 04.06.2008 року підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №7870931 (а.с.24-26,130-131).
28.12.2009 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2913, за яким було запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №014/02-40/759 від 12.05.2016 року - квартиру АДРЕСА_3 в м.Д ніпропетровську, та за рахунок коштів, виручених від реалізації заставного майна, задовольнити вимоги Відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_6 Аваль» за Генеральною кредитною угодою №К-Д 014/02-40/312 від 11.05.2006 року між банком та ОСОБА_2 та кредитним договором №К-Д 014/02-40/312/1 в сумі 259498,40 доларів США, кредитним договором №К-Д 014/02-40/312/3 в сумі 118637,26 доларів США; а також за Генеральною кредитною угодою №К-Г 014/02-40/285 від 11.05.2006 року між банком та ОСОБА_4 та кредитним договором №К-Г 014/02-40/285/1 в сумі 1103659,83 грн., кредитним договором №К-Г 014/02-40/285/2 в сумі 498743,65 грн. (а.с.22-23). На підставі вказаного виконавчого напису підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №16671797 (а.с.24-26).
Також судом встановлено, не заперечувалось сторонами і вбачається з листа виконавчої служби від 06.07.2012 року, що в рамках виконавчого провадження №7870931 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.05.2008 року на 17.04.2009 року було призначено прилюдні торги по реалізації предмета іпотеки, які не відбулись в зв'язку із відсутністю заявок покупців.
Повторні торги, призначені на 18.05.2009 року фактично не проводились в зв'язку з тим, що постановою державного виконавця від 15.05.2009 року виконавче провадження було зупинено на підставі п.5 ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження», і відновлено лише 3 травня 2012 року (а.с.25).
В подальшому, вже в рамках двох виконавчих проваджень, №7870931 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.05.2008 року та №16671797 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.12.2009 року, призначені на 15.03.2012 року прилюдні торги не відбулись через відсутність заявок покупців. Оскільки відповідно до направленого 06.07.2012 року повідомлення стягувач не заявив бажання залишити за собою реалізоване майно, виконавчі написи від 16.05.2008 року та від 28.12.2009 року постановами державного виконавця від 15.08.2012 року було повернуто стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.47, ст.62 Закону України «Про виконавче провадження».
У подальшому банком виконавчий напис від 28.12.2009 року повторно було пред'явлено до виконання та 30.08.2012 року відділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Дніпропетровській області було відкрито виконавче провадження №34047154, в рамках якого 13.11.2014 року було проведено електронні торги з реалізації предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_2.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2015 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.11.2015 року, було визнано недійсним протокол №10482 від 13.11.2014 року проведення електронних торгів.
Судом першої інстанції встановлено, що перші торги призначались на 17.04.2009 року в рамках виконавчого провадження №7870931 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.05.2008 року. Під час розгляду справи не встановлено та позивачем не надано відповідних доказів того, що після оголошення перших прилюдних торгів, що призначались на 17.04.2009 року, такими, що не відбулись, державний виконавець повідомляв про це стягувача та пропонував останньому залишити за собою нереалізоване майно. Повторні торги, призначені на 18.05.2009 року в рамках виконавчого провадження №7870931 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.05.2008 року фактично не проводились в зв'язку із зупиненням виконавчого провадження. Торги, призначені на 15.03.2012 року, призначались вже в рамках двох виконавчих проваджень, №7870931 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 16.05.2008 року та №16671797 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 28.12.2009 року, які було зведено в одне виконавче провадження, що було визнано сторонами в суді.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позов ОСОБА_2 є безпідставним та необґрунтованим.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) своїх зобовязань у майбутньому.
Підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки визначено у статтях 12, 33 Закону України «Про іпотеку» та у статті 589 ЦК України.
Звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 590 ЦК України, ч.4 ст. 33 Закону України Про іпотеку»).
Разом з тим, ч.1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», та з дотриманням вимог цього Закону.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку», якщо іпотекодержатель не скористався правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.
Закон України «Про іпотеку» визначає іпотеку, як вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що на момент проведення прилюдних торгів 15.03.2012 року діяла ст.49 Закону України «Про іпотеку» із змінами, внесеними згідно із Законом №3795-VI (3795-17) від 22.09.2011 року, частиною 3 якої передбачено можливість припинення іпотеки за рішенням суду в разі, якщо іпотекодержатель не скористався правом залишити за собою нереалізоване майно за результатами третіх прилюдних торгів. Встановивши, що фактично проводились одні прилюдні торги (17.04.2009 року) в рамках виконавчого провадження №7870931 та одні прилюдні торги (15.03.2012 року) в рамках зведених в одне виконавчих проваджень №7870931 та №16671797, суд 1 інстанції правильно відмовив у задоволенні позову, а посилання в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин справи і недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, - спростовується матеріалами справи і рішенням суду. Крім того, сам ОСОБА_2 як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, зазначав, що повторні торги, призначені на 18.05.2009 року, фактично не проводились в зв'язку із зупиненням виконавчого провадження.
Доводи апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права є голослівними, а посилання на те, що банком не оскаржувалось постанова про повернення виконавчого документа стягувачу - не має правового значення.
Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, оскільки не стосуються предмету даної справи, а, в основному, зводяться до цитування норм діючого законодавства і повторення обставин справи, а також до переоцінки доказів, хоча відповідно до ст.. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду 1 інстанції.
Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1 інстанції, яким правильно встановлено характер правовідносин, які виникли між сторонами, у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення, - не встановлено, тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - ВІДХИЛИТИ.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 квітня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: