Провадження № 33/774/367/16 Головуючий у першій інстанції: Стрельников О.О.
Категорія: ч.2 ст. 172-4, ч.2ст. 172-7 КУпАП Головуючий у другій інстанції: Піскун О.П.
Іменем України
05 липня 2016 року суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі, за участю:прокурора Крачко В.Г.,апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, якою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працює головою Микільської сільської ради, паспорт серія НОМЕР_2, виданий СолонянськимРВ УМВС України в Дніпропетровській області 28 грудня 1996 року, ІНН НОМЕР_1, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,-
визнано винним у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 172-4, ч.2 ст. 172-7 КУпАП та провадження закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,-
Постановою Солонянськогорайонного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 рокуОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-4, ч.2 ст. 172-7 КУпАП та провадження закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 обіймаючи посаду Микільського сільського голови з 03 листопада 2010 року і до теперішнього часу, будучи відповідно до підпункту б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, а саме уповноваженою особою на виконання функцій органу місцевого самоврядування і суб'єктом на якого поширюється дія обмежень передбачених п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення зазначених обмежень в період з 03 листопада 2010 року по 19 лютого 2016 року, перебував у складі органу управління Фермерського господарства «ДІОНІС-К».
Таким чином, ОСОБА_4 порушив п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції», за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.
Також ОСОБА_4 обіймаючи посаду Микільського сільського голови з 03 листопада 2010 року і до теперішнього часу, будучи відповідно до підпункту б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, а саме уповноваженою особою на виконання функцій органу місцевого самоврядування, порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», щодо не вчинення дій та не прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
А саме протягом 2015 року ОСОБА_4, обіймаючи вищевказану посаду, уклав договори на постачання продуктів харчування до Комунального закладу освіти «Оріхівський загальноосвітні комплекс «Школа-сад» 1 ступеню» Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 12 від 24 квітня 2015 року, № 39 від 25 листопада 2015 року, № 42 від 21 грудня 2015 року із своєю дружиною - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів уклав вищевказані договором з суб'єктом господарювання, яка є його близькою особою - дружиною. Тим самим порушив п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції змінити скасувавши її в частині визнання його винним за ч.2 ст. 172-4 КУпАП та ч.2 ст. 172-7 КУпАП та ухвалити в цій частині нове рішення, яким закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-4 КУпАП та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вважає, що постанова суду є незаконною в частині визнання його винним.
Так апелянт зазначає, що він дійсно був призначений заступником голови СФГ «ДІОНІС» з 01.04.2010 року, та 03.11.2010 року його було обрано на посаду голови Микільської сільської ради, в зв'язку з чим він 10.11.2010 року був звільнений з посади заступника голови СФГ «ДІОНІС», яке 03.11.2015 року змінило організаційно-правову форму». Вказує, що на даний час він є членом фермерського господарства «ДІОНІС-К», а не його головою, який представляє інтереси фермерського господарства, яким є ОСОБА_5
При цьому апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2011 року №3206-VI.
Що стосується реального конфлікту інтересів апелянт також вказує, що висновки суду є незаконними та необґрунтованими. Апелянт вважає, що суд правильно встановив, що він врегулював самостійно конфлікт інтересів в 2014 році та йому було надано дозвіл Микільською сільською радою 6 скликання від 18 12.2014 року укладати договори з ФОП ОСОБА_5 на 2015 рік, але судом зазначає, не було доведено, що вказане рішення втратило чинності, та не було наведено якийсь нормативний акт, яким він повинен був вдруге звернутися до Микільської сільської ради.
На думку апелянта дозвіл, який йому було надано Микільською сільською радою 6 скликання від 18 12.2014 року укладати договори з ФОП ОСОБА_5 є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який є одноразового застосування та вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_4 не з'явився, про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, а оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без участі особи, яка подала апеляційну скаргу.
Прокурор Крачко В.Г. в судовому засіданні у суді апеляційної інстанції вважав, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а її висновки відповідають фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Дані вимоги закону судом першої інстанції було виконано в повному обсязі.Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на зібраних у справі та досліджених у судовому засіданні доказах.
Так відповідальність за ч.2 ст. 172-4 КУпП настає запорушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особа здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляє інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).
Об'єктивна сторона передбаченого цією нормою правопорушення полягає в порушенні суб'єктом встановлених законом обмежень щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Тобто проявом об'єктивної сторони цього правопорушення являється не сам факт входження відповідного суб'єкта до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, а факт порушення ним встановлених законом обмежень щодо такого входження. Відтак, диспозиція ч. 2 ст. 172-4 КУпАП в частині об'єктивної сторони цього правопорушення є бланкетною, відсилаючи особу, яка має застосовувати її положення, до інших законів.
Спеціальним законом, який встановлює зазначені в ч.2 ст. 172-4 КУпАП обмеження, є сам Закон України "Про запобігання корупції" .
Згідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» (надалі Закон) державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування є суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення.
Частиною 3 статті 55 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що голова ради працює у раді на постійній основі, не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями, що належать державі чи територіальній громаді та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації).
Статтею 36 Закону передбачено, що особи, зазначені у пункті 1 частини 1 статті 3 цього Закону зобов'язані протягом 30 днів після призначення (обрання) на посаду передати в управління іншій особі належні їм підприємства та корпоративні права у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст.12-1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадові особи місцевого самоврядування зобов'язані дотримуватися правил запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, передбачених Законом Україні «Про запобігання корупції».
Посадовим особам місцевого самоврядування відповідно до пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції», забороняється входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку(крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді та представляють інтереси держави чи територіальної громади, в раді (спостережній раді), ревізійній комісії господарської організації), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.
Як вбачається з матеріалів, судом першої інстанції були досконало дослідженні обставини адміністративної справи. Не зважаючи на те, що ОСОБА_4 свою вину в скоєнні зазначеного правопорушення не визнав, його вина підтверджується зібраними в ході розгляду адміністративної справи доказами.
Так, судом першої інстанції встановлено, що згіднопостанови Микільської сільської виборчої комісії з виборів депутатів місцевих рад та сільського, голови від 31 жовтня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4 визнано обраним Микільським сільським головою (т. 2, а.с. 12), після чого 30 жовтня 2015 року ОСОБА_4 повторно призначено головою Микільської сільської ради (т.2 а.с. 13), де він в подальшому 06 листопада 2015 року, був попереджений про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про запобігання корупції»( т.2 а.с. 15-16).
Крім того судом було встановлено, що згідно нової редакції статуту Фермерського господарства «Діоніс-К» (далі Статут), зареєстрованого в державному реєстрі 06 листопада 2015 року, з пункту 1.1. ст. 1 якого вбачається, що фермерське господарство є комерційною організацією, створеною членами однієї сім'ї, які внесли грошові внески, для здійснення підприємницької діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції, а також її переробки, зберігання, транспортування та реалізації, а також використання земельної ділянки, наданої для цих цілей відповідно до чинного законодавства (Т.2 а.с. 27), де ОСОБА_4 є членом фермерського господарства «Діоніс-К»(Т.2 а.с. 28), що також підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань(Т.2 а.с. 64-68), та має право брати участь в управлінні справами господарства в порядку визначеному в статуті. Матеріалами справи підтверджено, що основною метою діяльності господарства є отримання доходу при здійсненні господарської діяльності (Т.2 а.с. 29), вищим органом управління господарства є голова господарства та збори членів господарства, де до виключної компетенції зборів належать: визначення основних напрямів діяльності господарства; унесення змін та доповнень до статуту, заміна статуту; установлення розміру, форми і порядку формування часток у складеному капіталі; установлення розміру частини прибутку, який підлягає розподілу серед членів господарства; виключення членів з господарства; прийняття рішень про припинення діяльності господарства, обрання голови господарства (Т.2 а.с. 35). До того ж було встановлено, що ФГ «Діоніс-К» має на меті одержання прибутку.
Також вина ОСОБА_4 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 22 квітня 2016 року №2, в якому було встановлено та викладено порушення, яке вчинив останній.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 порушив вимоги ч.2 ст. 172-4 КУпАП
Крім того на думку суду апеляційної інстанції, судом першої інстанції було також правильно встановлено наявність ознак адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП у діях ОСОБА_4
Як було встановлено раніше ОСОБА_4 є суб'єктом відповідальним у відповідності до підпункту б п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» за корупційні правопорушення, та в порушив вимоги п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», вчинив дії та не прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів, а саме протягом 2015 року ОСОБА_4, обіймаючи вищевказану посаду, уклав договори на постачання продуктів харчування до Комунального закладу освіти «Оріхівський загальноосвітні комплекс «Школа-сад» 1 ступеню» Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 12 від 24 квітня 2015 року, № 39 від 25 листопада 2015 року, № 42 від 21 грудня 2015 року із своєю дружиною - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5. Таким чином, ОСОБА_4 перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів уклав вищевказані договори з суб'єктом господарювання, яка є його близькою особою - дружиною.Вказані обставини також в апеляційній скарзі ОСОБА_4 не оспорюється.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про запобігання корупції":правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність:
приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;
реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Частиною 2 статті 172-7 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про запобігання корупції" особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані в тому числі:вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; тощо.
Винність ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи та були дослідженні у суді першої інстанції, а саме:
-протоколом № 1 від 22 квітня 2016 року відносно ОСОБА_4 (Т. 1 а.с. 126-131).
- договорами про закупівлю товарів за державні кошти № 39 від 25 листопада 2015 року та № 42 від 25 грудня 2015 року, укладеного між Микільською сільською радою в особі сільського голови ОСОБА_4 та приватного підприємця в особі ОСОБА_5, згідно якого предметом договору було поставка замовнику продуктів харчування (Т.1 а.с. 28).
- записом акту про одруження № 193 від 04 листопада 1995 року, згідно якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 04 листопада 1995 року (Т.1 а.с. 59).
- витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10 лютого 2016 року, згідно якого ОСОБА_5 зареєстрована фізичною особою - підприємцем - 21 травня 2003 року ( Т.1 а.с. 68-70).
- свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (Т. 1 а.с. 109).
Отже, апеляційним переглядом було встановлено, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією, а саме період з 03 листопада 2010 року по 19 лютого 2016 року, перебував у складі органу управління Фермерського господарства «ДІОНІС-К» відповідальність за, яке передбаченач.2 ст. 172-4 КУпАП та займаючи посаду Микільського сільського голови уклав договори на постачання продуктів харчування до Комунального закладу освіти «Оріхівський загальноосвітні комплекс «Школа-сад» 1 ступеню» Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області № 39 від 25 листопада 2015 року, № 42 від 21 грудня 2015 року із своєю дружиною - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, тобто вчинив дії уклавши договори в умовах реального конфлікту інтересів, відповідальність за яке також передбачена ч.2 ст. 172-7 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 стосовно того, що він не входить до складу управління є такими, що не заслуговують на увагу оскільки були предметом розгляду в суді першої інстанції, де судом було встановлено, що ОСОБА_4 сам в своїх письмових поясненнях вказав на те, що він є членом ФГ «Діоніс-К», що також підтверджується ст. 9 статуту господарства, в якій вказано, що останній входить до вищого органу управління господарства.
Крім того в Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року також зазначено, що до органу управління підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку, належать загальні збори учасників (акціонерів) господарського товариства, виконавчий орган, наглядова (спостережна) рада, інший орган, можливість або обов'язковість створення якого передбачена законом чи статутом підприємства або іншими установчими документами (частина друга статті 97 ЦК України, частина четверта статті 57, частина друга статті 65, частина перша статті 89 ГК України, частина друга статті 23 Закону України „Про господарські товариства").
Що стосується доводів апелянта, що ним було повідомлено раду та в подальшому радою було надано йому дозвіл на укладення договорів з ФОП ОСОБА_7, вони також є безпідставними, оскільки також були предметом розгляду в суді першої інстанції де суд правильно зазначив, що ОСОБА_4 повідомляв Микільську сільську раду 18 грудня 2014 року до переобрання його на посаду сільського голови, а вже після переобрання, а саме після 30 жовтня 2015 року він жодну раду про свої наміри не повідомляв і заходів направлених на врегулювання реального конфлікту інтересів не вчиняв.
Порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП при розгляді справи судом першої інстанції не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, апеляційним переглядом не встановлено, судове рішення є законним та обґрунтованим, належним чином мотивованим.
Таким чином, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.294Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 03 червня 2016 року, якою ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних корупційних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 172-4, ч.2 ст. 172-7 КУпАП та провадження закрито, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Дніпропетровської області О.П. Піскун