Провадження № 22-ц/774/5262/16 Справа № 201/13575/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Калиновський А.Б.
Категорія 27
07 липня 2016 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - Калиновського А.Б.
Суддів - Єлізаренко І.А., Куценко Т.Р.
При секретарі - Гулієву М.І.о
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання правочинів недійсними, -
У серпні 2015 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати кредитний договір недійсним. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що у листопаді 2008 року ОСОБА_3 запропонувала їй взяти в магазині побутову техніку в кредит через ПАТ КБ «Приватбанк», після чого 19.11.2008 в приміщені ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 написала заяву про отримання кредиту на суму 2 496,96 грн., предметом якого була побутова техніка в магазині ОСОБА_3, але того ж дня ОСОБА_3 повідомила їй, що в отримані кредиту їй було відмовлено. В серпні 2014 року відповідач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, який вона нібито уклала 19.11.2008, що для неї було несподіванкою, у зв'язку із чим і просить визнати даний кредитний договір недійсним.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Приватбанк" про визнання правочинів недійсними задоволено.
Кредитний договір №HEXRRX15090002 від 19.11.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "Приватбанк" визнано недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "Приватбанк" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.
Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Судом встановлено, що 19.11.2008 між позивачем та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено кредитний договір №HEXRRX15090002 відповідно до якого позичальнику було надано кредит.
ОСОБА_3 на підставі підроблених документів на ім'я ОСОБА_4 отримала грошові кошти за вищевказаним кредитним договором, та розпорядилася ними на власний розсуд,чим заподіяла позивачу матеріальні збитки.
Ухвалою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 05 травня 2015 року встановлено факт шахрайства з боку ОСОБА_3 (а.с. 4-7).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що кредитний договір укладено без відома позивачки, іншою особою внаслідок шахрайських дій, а сама позивачка будь-яких кредитних коштів не отримувала.
З таким висновком суду погодитись не можна.
Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як встановлено рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 вересня 2014 року, яке набрало законної сили та не було оскаржено, 19 листопада 2008 року між ЗАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого являється ПАТ КБ "Приватбанк") та позивачкою було укладено кредитний договір №HEXRRХ15090002 за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 2 496 грн. 96 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 19 листопада 2010 року. Позичальник зобов'язувалась щомісячно погашати заборгованість шляхом надання Банку коштів в сумі 147 грн. 70 коп., яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії а також інших витрат згідно Умов.
Цим же рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 19 184,72 грн.(а.с. 8,9).
Вирішуючи спір, суд на вказані обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, не надав належної оцінки рішенню суду про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2, яке набрало законної сили та перебуває на виконанні, та помилково дійшов висновку про необхідність визнання кредитного договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Рішенням суду встановлено, що із заяви позичальника за №011-3362 вбачається, що вона підписана відповідачкою.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що позивачкою, відповідно з вимогами ч.1 ст. 60 ЦПК України, не спростовано факт підписання нею кредитного договору, вказаний договір є укладеним.
Доводи позивачки про те, що кредитні кошти отримувала не вона, а інша особа, суд до уваги не приймає, оскільки вказана обставина правового значення не має, так як отримання кредитних коштів стосується виконання договору, а не його укладення. Грошові кошти, як встановлено рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 03 вересня 2014 року, було перераховано банком на рахунок вказаний у заяві позичальника, тобто за дорученням позивача.
Крім того, виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2015 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання правочинів недійсними відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: