Справа № 527/1191/15-ц
провадження 2/527/7/16
24.06.2016 року Глобинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Марущак Р.М.
при секретарі - Таранець Л.П.
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування рішення на утримання непрацездатної дружини, зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, треті особи без самостійних вимог щодо предмету спору - відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_5,
14.05.2015 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом. Мотивував (з урахуванням уточненої позовної заяви) наступним. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23.08.2013 року по справі № 527/1362/13-ц на користь відповідача з нього стягуються аліменти в розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 27.05. 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15.07.2013 року по справі №527/1354/13-ц з нього на користь відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/8 частки його доходу (заробітку) на утримання ОСОБА_4, починаючи з 27.05.2013 року - дати подачі позову і до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
З часу призначення аліментів суттєво змінився його сімейний стан та погіршилося матеріальне становище. Так, 04.07.2014 року він уклав шлюб із ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася малолітня донька ОСОБА_9. В зв»язку з цим у нього виникли зобов»язання по їх утриманню.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21.07.2015 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки ОСОБА_9, в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку(доходу) щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.03.2015 року.
Загалом, з нього стягується 62,5 % з усіх видів заробітку щомісяця. Платити аліменти в розмірах, встановлених судовими рішеннями, він не в змозі. Заборгованість зростає.
Крім цього, вказував, що на даний час він безробітний, так як звільнився з ТОВ «Ліманрейн Україна», а тому не має можливості сплачувати розмір аліментів, визначених названими рішеннями судів на користь колишньої дружини ОСОБА_4 та неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7
На підставі викладеного, позивач прохав суд:
- змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23 серпня 2013 року;
- зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, до 1/8 (однієї восьмої) частки всіх видів заробітку (доходів), на кожну дитину, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;
- виконавчий лист №527/1362/13-ц, виданий Глобинським районним судом Полтавської області визнати таким, що не підлягає виконанню;
- припинити стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_4 до досягнення ОСОБА_7 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, що здійснюється на підставі виконавчого листа №527/1354/13-ц, виданого Глобинським районним судом Полтавської області;
- виконавчий лист по справі №527/1354/13-ц, виданий Глобинським районним судом Полтавської області, визнати таким, що не підлягає виконанню.
Відповідач ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому прохала стягнути із ОСОБА_3 на свою користь аліменти на її утримання у зв'язку із непрацездатністю в розмірі 949 грн., щомісяця, протягом строку її інвалідності.
Мотивувала тим, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 23.08.2013 року по справі № 527/1362/13-ц на її користь з відповідача стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 27.05. 2013 року і до досягнення дітьми повноліття. Також рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15.07.2013 року по справі №527/1354/13-ц на її користь із відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/8 частки його доходу (заробітку) на її утримання, починаючи з 27.05.2013 року і до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_4.
Названих рішень суду ОСОБА_3 не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість по сплаті аліментів. Фактично вона змушена утримувати двох дітей за власний кошт. Молодша донька потребує лікування у зв'язку із захворюванням суглобів, що вимагає додаткових витрат.
Вона (ОСОБА_4.) є інвалідом дитинства II групи, через свої особливі потреби та необхідність лікування доньки опинилася у скрутному матеріальному становищі. Відповідач працює, офіційно отримує досить високу заробітну плату, тому має змогу надавати їй матеріальну допомогу у зв'язку з її непрацездатністю.
У судове засідання 24.06.2016 року позивач ОСОБА_3 не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У засіданні, що відбувалося раніше первинний позов підтримував, посилаючись на підстави та обставини викладені в ньому. Зустрічний позов не визнав, заперечував проти стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини . Пояснив, що на її користь вже стягуються аліменти, крім цього, вона як інвалід дитинства отримує соціальну допомогу та пенсію по інвалідності, а до 31.07.2015 року працювала у ТОВ «Глобинський переробний завод» та отримувала заробітну плату, а тому є такою, що не потребує матеріальної допомоги.
Представник позивача ОСОБА_1 первинний позов у судовому засіданні підтримувала, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому. Зустрічний позов не визнала. Суть пояснень зводилася до того, що її довіритель через скрутний матеріальний стан, відсутність роботи не має можливості сплачувати аліменти на дітей в присудженому раніше розмірі та сплачувати аліменти на утримання непрацездатної дружини.
Звертала увагу суду на припис ст.76 СК України, згідно якого після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, а її колишній чоловік може надавати таку матеріальну допомогу. ОСОБА_4 є інвалідом II групи з дитинства, а тому її право на утримання виникло не за час шлюбу, а ще до його реєстрації. Крім цього, її пенсія забезпечує прожитковий мінімум. Наявність заборгованості її довірителя по сплаті аліментів не означає, що він не сплачував аліментів.
У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. Направила заяву про розгляд справи за її відсутності, за участю її представника. Позовні вимоги за первинним позовом не визнала повністю.
Представник відповідача - ОСОБА_2, у судовому засіданні первинний позов ОСОБА_3 не визнав, зустрічний позов підтримував. Мотивував тим, що погіршення матеріального стану платник аліментів обґрунтував фактично лише розміром стягуваних аліментів, а належного доказу на підтвердження втрати ним роботи , а саме трудової книжки, не надав. Тому за таких обставин первинний позов не можна вважати доведеним.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_5, у судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомляли, заперечень на позови не надіслали.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 28.03.2014 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано.
Заочним рішенням цього ж суду від 23.08.2013 року по справі № 527/1362/13-ц з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 27.05. 2013 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 15.07.2013 року по справі №527/1354/13-ц з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти в розмірі 1/8 частки його доходу (заробітку) на її утримання, починаючи з 27.05.2013 року - дати подачі позову і до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку - до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21.07.2015 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05 березня 2015 року.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26.05.2016 року з ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно і до досягнення дитиною ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, трьох років. починаючи з 05 березня 2015 року.
Також були і інші рішення судів першої та апеляційної інстанції, які були скасовані судами вищих інстанцій - рішення Київського районного суду м. Полтави від 19.03.2015 року, та рішення апеляційного суду Полтавської області від 21 липня 2015 року (скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в частині стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5; в частині стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 - не переглядалося).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Згідно ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не перевищувати п'ятдесят відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, утому числі в разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати в разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.
Судом достовірно встановлено, що в даний час з ОСОБА_3 через органи ДВС стягуються аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку ( доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку на утримання двох дітей від першого шлюбу - ОСОБА_7 та ОСОБА_6, тобто виконавчі листи перебувають на виконанні.
Також судом встановлено, і не заперечується сторонами, що в зв»язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_3 дочки ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, у ОСОБА_3, як батька, виник обов»язок по її вихованню та утриманню.
Поряд з цим, на час вирішення спору доказів того, що присуджені на доньку ОСОБА_9 аліменти в розмірі 1/6 частки заробітку ( доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, стягуються реально - у примусовому порядку, позивачем не надано (наприклад, ухвала про відкриття виконавчого провадження).
За вищеназваними рішеннями судів, присуджені аліменти на кожну дитину позивача складають по 1/6 частці. Суд вважає, що однакове правове становище дітей від різних шлюбів в частині матеріального забезпечення від батька повинно бути збережено, а тому не вбачає правових підстав для зменшення розміру аліментів на дітей від першого шлюбу.
При цьому враховано, що позивач належними доказами не довів погіршення свого матеріального стану. Так, відсутність у нього на даний час роботи (доходу) не підтверджена належними доказами: оригінал трудової книжки на вимогу суду (за клопотанням представника відповідача) не надано, копію також.
Відповідно до ч.2 ст. 65 ЦПК України письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
З наданої копії наказу № 152/2015-К від 10.11.2015 року ТОВ «Лімагрейн Україна» вбачається, що ОСОБА_3 звільнено з посади менеджера з регіонального розвитку з 24.12.2015 року відповідно до п.1 ст. 36 КЗпПУ. Такі підстави для звільнення дають позивачу право перебувати на обліку у службі зайнятості і отримувати, передбачені законом виплати по безробіттю. В той же час ним жодного доказу на підтвердження цього не дано, тому за вказаних обставин суд не може перевірити реальний рівень його доходів на даний час.
Позивач , мотивуючи у своєму уточненому позові погіршення свого матеріального становища , вказав, що за всіма судовими рішеннями, які набрали законної сили, з нього стягується 62,5 % з усіх видів заробітку щомісяця.
Суд критично сприйняв таке твердження, оскільки стягнення за рішенням суду стають реальними тільки тоді, коли видані по них виконавчі листи стягувач пред»явив до виконання. Жодних даних про те, що третя особа - ОСОБА_4, пред»явила до ВДВС виконавчі листи про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, та стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_9, матеріали справи не містять. Крім цього, загальний розмір аліментів за рішеннями судів не перевищує передбаченого законом розміру ( ч.4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст. 128 КЗпПУ) .
Не доведена позивачем також і зміна його сімейного стану. За ч.2 ст. 3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки. Довідка про нинішній склад його сім»ї не надана.
На підставі викладеного суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 в частині зменшення розміру аліментів на утримання дітей в зв»язку з їх недоведеністю.
Також не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині припинення стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 до досягнення ОСОБА_7 трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку, що здійснюється на підставі виконавчого листа №527/1354/13-ц, виданого Глобинським районним судом Полтавської області.
Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може, зокрема, визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Підставою визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, зокрема, є припинення зобов'язань боржника з підстави, визначеної законом.
П.7 ч.2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Відповідно до ст.ст. 251, 252,253 строком є певний період у часі зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має настати. Строк визначається роками , місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Системно проаналізувавши приведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що строк стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 до досягнення ОСОБА_7 трирічного віку був визначений у рішенні суду, а тому сплив ІНФОРМАЦІЯ_4 року, тому правовідношення з цього приводу з вказаної дати є припиненим, а тому захисту не підлягає. Більш ранньої дати припинення вказаного правовідношення позивач у своїх позовах (первинному та уточненому) не називав.
За ч. 3 ст. 82 СК України право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
За приписом ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч.1,2 ст. 76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.
Таким чином, законодавець встановлює сукупність умов, за яких виникає право на утримання після розірвання шлюбу: 1) настання непрацездатності обчислюється часом перебування в шлюбі та завершується після спливу одного року після його розірвання; 2) особа повинна потребувати матеріальної допомоги; 3) колишній чоловік, дружина може надавати таку допомогу.
Достовірно встановлено, що ОСОБА_4 є інвалідом II групи з дитинства, тобто її непрацездатність настала не під час шлюбу. Як інвалід дитинства вона отримує соціальну допомогу та пенсію по інвалідності, розмір яких забезпечує їй встановлений законом прожитковий мінімум.
Факт спроможності колишнього чоловіка на таке утримання ОСОБА_4 не доведено. Жодні дані про його нинішні доходи нею не надано, клопотання про витребування таких доказів (в разі труднощів у їх отриманні) в рамках цієї справи не заявлялося.
Таким чином, за відсутності правових підстав, передбачених ст. 76 СК України, суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4
ОСОБА_4, як інвалід ІІ групи від сплати судового збору звільнена. Підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп. , за ставками, що діяли на час подання позову, сплата якого була відстрочена до ухвалення судового рішення.
Керуючись ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 75, ч. 1,2 ст. 76, ч. 3 ст. 85, ст. 192 СК України, ст. ст.10, 11, 60, 61, 212-215, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про скасування рішення на утримання непрацездатної дружини, зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 487 грн. 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ Р. М. Марущак