Справа № 360/2808/15-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/528/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Категорія 5 30.06.2016
Іменем України
30 червня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_11 на вирок Бородянського районного суду Київської області від 25.02.2016 року, яким, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Кодра Макарівського району Київської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, який проживає в АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого викладачем Тетерівській ЗОШ І-ІІІ ст., раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі строком на два роки. Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня прибуття і постановки його на облік у виправному центрі. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування майнової шкоди 3631 грн. 82 коп., на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. і на відшкодування витрат по сплаті судового збору 487 грн. 20 копійок.
За вироком суду, 19 липня 2015 року, приблизно о 22-й годині 20 хвилин, в смт. Пісківка Бородянського району Київської області, поблизу будівлі Пісківської селищної ради, розташованої по вул.Дачній, 66, обвинувачений ОСОБА_7 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар кулаком в обличчя ОСОБА_9 , в результаті чого останній впав на землю. Продовжуючи свої протиправні дії, обвинувачений ОСОБА_7 наніс ОСОБА_9 два удари головою по обличчю, а також удари ногами по тілу, в результаті чого потерпілому ОСОБА_9 були заподіянні середньої тяжкості тілесні ушкодження, як такі, що викликали тривалий розлад здоров'я (понад 21 добу), у вигляді переломів вертикальної гілки нижньої щелепи справа, а також переломи кісток носу, численні садна і підшкірні гематоми обличчя, голови, тулуба та нижніх кінцівок.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз № 219 і № 19-219, у потерпілого ОСОБА_9 були виявлені такі тілесні ушкодження: переломи вертикальної гілки нижньої щелепи справа та кісток носу, численні садна і підшкірні гематоми обличчя, голови, тулуба і нижніх кінцівок, які виникли від дії тупих предметів. Перелом нижньої щелепи відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, перелом кісток носу відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликають короткочасний розлад здоров'я, а інші ушкодження - до категорії легких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження могли утворитися за вказаних потерпілим обставин. (т.2, а.21-22)
Не погоджуючись з вироком суду,
обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять вирок суду скасувати та закрити дане кримінальне провадження, в обґрунтування вказаних вимог, зазначили, що вказаний вирок є незаконним, а також що в матеріалах даного кримінального провадження взагалі відсутні будь-які належні докази про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення;
прокурор ОСОБА_11 не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду стосовно ОСОБА_7 скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що вказаний вирок Бородянського районного суду є незаконним у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду. Ухвалюючи вирок у справі судом не повною мірою з'ясовано дані щодо особи обвинуваченого, а саме те, що 31 жовтня 2015 року ОСОБА_7 був обраний депутатом Пісківської селищної ради. А отже станом на момент повідомлення йому 12.12.2015 року про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України він був депутатом місцевої ради. Однак, ОСОБА_7 будь-яким чином не повідомив слідчого та прокурора про те, що він являється депутатом місцевої ради. Під час з'ясування судом у підготовчому судовому засідання та під час судового розгляду, в анкетних даних обвинувачений також не повідомив суд, що він є депутатом місцевої ради. Відповідно до вимог ст.481 КПК України письмове повідомлення про підозру адвокату, депутату місцевої ради, сільському, селищному, міському голові здійснюється Генеральним прокурором України, його заступником, керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень. Відповідно до зазначених вимог закону повідомлення про підозру ОСОБА_7 мало бути здійснено прокурором Київської області, однак повідомлення про підозру йому було здійснено прокурором прокуратури Бородянського району. А отже, саме ця обставина, яка не була встановлена під час судового розгляду, є перешкодою в ухваленні судом законного та обґрунтованого рішення. Установлені порушення призвели до ухвалення судом незаконного вироку.
На апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника-адвоката ОСОБА_8 а також апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_11 подав заперечення представник потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 , в яких просить залишити апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_11 без задоволення, а вирок Бородянського районного суду Київської області від 25.02.2016 року відносно ОСОБА_7 - без змін, в обґрунтування поданих заперечень вказує, що на його думку покази обвинуваченого, які він надав в суді необхідно розцінювати як спробу ОСОБА_7 уникнути покарання за скоєний ним злочин, а також вказує, що невизнання обвинуваченим вини, це один із способів захисту винних, який має на меті уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення. А щодо апеляційної скарги прокурора, представник потерпілого вказує, що при поверненні провадження на новий судовий розгляд , не етично буде потерпілому знову вислуховувати образливі неправдиві покази щодо нього та відчувати себе безсилим від того, що справедливе покарання його кривдника затягується.
Заслухавши доповідача,
захисника, який подані апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити,
обвинуваченого, який подані апеляційні скарги підтримав та просив їх задовольнити,
прокурора, який заперечував проти задоволення поданих апеляційних скарг та просив залишити вирок без змін,
потерпілого та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити вирок щодо ОСОБА_7 без змін;
перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги. У зв'язку з цим, апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оскаржено в апеляційній скарзі.
Як свідчить аналіз матеріалів кримінального провадження, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі, та належним чином оцінених і наведених у вироку доказів:
- показаннями потерпілого ОСОБА_9 в судовому засіданні, який пояснив, що протягом останніх трьох років його колишня дружина - ОСОБА_12 проживає разом з ОСОБА_7 і він (потерпілий) до них періодично приходив щоби брати на побачення свого малолітнього сина. ОСОБА_7 неодноразово створював конфліктні ситуації і застосовував до нього (потерпілого) фізичну силу. 19 липня 2015 року, приблизно о 22-й годині, він після чергового побачення з сином завів його додому до колишньої дружини і повертався до себе додому по вул.Дачній в смт.Пісківка. Дорогою він розмовляв по мобільному телефону з матір'ю, якій, зокрема, повідомив, що відвів сина і повертається додому. В цей час, не доходячи, приблизно, 15 метрів до приміщення селищної ради, в районі трансформаторної підстанції, він розминувся з обвинуваченим ОСОБА_7 , який йшов по цьому ж тротуару у зустрічному напрямку. Ніякої розмови між ними не було, але, пройшовши, приблизно 5 метрів, він обернувся і побачив, що ОСОБА_7 біжить до нього. Обвинувачений відразу вдарив його кулаком по обличчю, від чого він впав, а обвинувачений впав на нього зверху. Потім ОСОБА_7 двічі вдарив його головою по обличчю, після чого піднявся і став бити його ногами. Коли він (потерпілий) прийшов до тями, то ОСОБА_7 вже не було, а поруч знаходилася ОСОБА_13 , яка допомогла йому підвестися і дійти до станції швидкої допомоги. Того дня він був тверезий, зустрівши ОСОБА_7 , він його не ображав і узагалі з ним не розмовляв, оскільки в той час вів телефонну розмову з матір'ю, якій встиг сказати, що до нього біжить ОСОБА_7 .
Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка засвідчила суду, що 19 липня 2015 року, приблизно о 21-й годині, її син - потерпілий ОСОБА_9 повів свого малолітнього сина, який на вихідних знаходився у них, додому до своєї колишньої дружини, а приблизно о 21-й годині 50 хвилин, потерпілий їй зателефонував, що завів дитину і повертається додому, зазначивши, що проходить біля приміщення селищної ради. Вони закінчували розмову і в цей час потерпілий сказав, що до нього біжить ОСОБА_7 , після чого з телефону став доноситися якийсь шум і, як їй здалось, вона чула звук ударів. Після цього вона зателефонувала своїй знайомій поштарці ОСОБА_13 , яка проживає неподалік від селищної ради, і попросила її підійти до того місця, звідки телефонував потерпілий. Через декілька хвилин ОСОБА_13 їй зателефонувала і повідомила, що потерпілий лежить побитий і пообіцяла доставити його в лікарню. Приїхавши в лікарню, вона побачила потерпілого, у якого вся голова була розбита. Потерпілий розповів, що ОСОБА_7 повалив його на землю і став бити. Протягом останніх років, коли ОСОБА_7 став проживати з колишньою дружиною ОСОБА_9 , обвинувачений декілька разів бив потерпілого.
показаннями свідка ОСОБА_13 в судовому засіданні про те, що 19 липня 2015 року, приблизно о 22-й годині, їй зателефонувала її знайома ОСОБА_15 , яка попросила подивитися чи є біля приміщення селищної ради її син, якого міг побити ОСОБА_7 . Вона (свідок) відразу вийшла на вулицю - вона проживає навпроти селищної ради - і біля тротуару, приблизно в 10 метрах зліва від приміщення селищної ради, в районі трансформаторної підстанції, на траві, побачила лежачого потерпілого ОСОБА_9 . Обличчя в нього було розбите, у крові. На одязі також була кров. Потерпілий сказав, що коли він, розмовляючи по телефону з матір'ю, розминувся з ОСОБА_7 , то останній його наздогнав і став бити. Вона зателефонувала матері потерпілого, після чого допомогла ОСОБА_9 дійти до станції швидкої допомоги, яка розташована, приблизно, за 300 метрів від того місця.
Висновками судово-медичних експертиз № 219 і № 19-219, відповідно до яких у потерпілого ОСОБА_9 були виявлені такі тілесні ушкодження: переломи вертикальної гілки нижньої щелепи справа та кісток носу, численні садна і підшкірні гематоми обличчя, голови, тулуба і нижніх кінцівок, які виникли від дії тупих предметів. Перелом нижньої щелепи відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такий, що викликає тривалий (понад 21 добу) розлад здоров'я, перелом кісток носу відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що викликають короткочасний розлад здоров'я, а інші ушкодження - до категорії легких тілесних ушкоджень. Зазначені ушкодження могли утворитися за вказаних потерпілим обставин. (т.2, а.21-22)
Заявою потерпілого ОСОБА_9 від 20 липня 2015 року, 19 липня 2015 року, приблизно о 22-й годині 20 хвилин, ОСОБА_7 заподіяв йому тілесні ушкодження. (т.2, а.14)
протоколом проведення слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_9 підтвердив обставини, за яких ОСОБА_7 заподіяв йому тілесні ушкодження, що підтверджується відповідним протоколом слідчої дії від 23 листопада 2015 року. (т.2, а.15-18)
довідкою головного лікаря КЗ БРР "Бородянська центральна районна лікарня", копії медичної карти стаціонарного хворого, копії листка лікарських призначень, копій талонів до супровідного листка і копії журналу реєстрації медичних оглядів для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, потерпілий ОСОБА_9 був доставлений з вулиці до приймального відділення Пісківської дільничної лікарні 19 липня 2015 року о 22-й годині 45 хвилин, за результатами огляду, проведеного 20 липня 2015 року в 00 годин 50 хвилин, він був тверезий. (т.2, а.104-114)
копією виписки з історії хвороби № 7764 /103822/696/743, потерпілий ОСОБА_9 з 21 липня 2015 року перебував на лікуванні в КЗ КОР "Київська обласна клінічна лікарня" з діагнозом: перелом кісток носа зі зміщенням уламків; післятравматична деформація зовнішнього носа; викривлення переділки носа; перелом нижньої щелепи в ділянці правого суглобового відростка; контузія очного яблука легкого ступеню, гематома повік, субкон'юктивальний крововилив обох очей; забій м'яких тканин голови та обличчя. (т.1, а.28)
фотознімками, зроблені в лікарні після події, на яких зображений ОСОБА_9 з тілесними ушкодженнями, локалізація яких узгоджується з висновками судово-медичних експертиз. (т.2, а.68-71)
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає. Що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив всі обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, свої висновки обґрунтував належними доказами і прийшов до правильного висновку про доведеність вини та правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст.122 КК України, як умисне заподіяння потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Щодо доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази причетності обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, на думку колегії є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеними доками.
Доводи прокурора та захисника про те, що відповідно до ст..481 КПК України письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 повинно було здійснено прокурором Київської області, оскільки ОСОБА_7 є депутатом Пісківської сільської ради, на думку колегії, є необґрунтованими.
Так, колегією суддів встановлено, що повідомлення про підозру обвинуваченому ОСОБА_7 здійснено 21 жовтня 2015 року відповідно до матеріалів кримінального провадження № 120115110120000552, і саме з цього часу він мав статус підозрюваного. Чергові місцеві вибори проходили в Україні 25.10.2015 року, повноваження депутата місцевої ради ОСОБА_7 набув відповідно до ч.4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» лише 30.10.2015 року. Таким чином, на момент здійснення повідомлення про підозру обвинувачений не був депутатом місцевої ради. 12.12.2015 року ОСОБА_7 було вручено повідомлення про зміну раніше пред'явленої підозри, при цьому його процесуальний статус не змінився.
Також в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи обвинуваченого про «замовний» характер даного кримінального провадження.
Інші доводи, викладені в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого, не спростовують висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України.
Згідно з ч.2 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до ст..50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Відповідно до ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Однак, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягував, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, працює, виключно позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має постійне місце проживання, займається громадською діяльність, веде дитячий гурток танців, є депутатом Пісківської сільської ради, має на утриманні вагітну дружину, його молодий вік.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначеного покарання слід змінити та звільнити обвинуваченого від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 роки із застосуванням положень ст..75 КК України а ст..76 КК України, зобов'язавши не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 42, 376, 392, 404, 405, 407, 409, 412, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Бородянського районного суду Київської області від 25.02.2016 року відносно ОСОБА_7 - змінити в частині призначеного покарання.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.122 КК України до покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 (два) роки.
На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи;
-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а обвинувачений - у той же строк з дня вручення копії судового рішення.
(підпис) (підпис) (підпис)