ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
05.07.16р. Справа № 904/4139/16
За позовом Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУМ ЛОГІСТИК", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС", м. Київ
про визнання договору на транспортне обслуговування № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року недійсним
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.01.16р.
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: ОСОБА_2, довіреність № 34 від 02.03.16р.
Суть спору:
Приватне акціонерне товариство "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРУМ ЛОГІСТИК", (далі - відповідач-1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРУМ СОРС" (далі - відповідач-2) про визнання Договору на транспортне обслуговування № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року недійсним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не позивач не надавав повіреному (відповідачу-2) жодного доручення на укладення Договору на транспортне обслуговування № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року, тому вважає, що такий договір є недійсним.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2016 р. по справі № 904/4139/16 порушено провадження і розгляд справи призначено у судовому засіданні на 02.06.2016 р.
02.06.2016 р. представником позивача до суду надано клопотання про призначення експертизи у справі № 904/4139/16.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 р. розгляд справи відкладено на 15.06.2016 р.
В судове засідання 15.06.2016 р. оголошено перерву до 05.07.2016 р.
Представник позивача у судових засіданнях 15.06.2016 р. та 05.07.2016 р. наполягав на задоволенні позовних вимог та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судових засіданнях 02.06.2016 р. та 15.06.2016 р. проти позовних вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позов.
Представник відповідача-2 у судових засідання 02.06.2016 р., 15.06.2016 та 05.07.2016 р. заперечував проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.07.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін (протягом розгляду справи), оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
01 травня 2014 р. між відповідачем-2 (повірений) та відповідачем-1 (виконавець) укладений Договір № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року.
При укладені Договору відповідач-2 діяв як повірений на підставі договору доручення № КС-КЗГО/49-14 від 01.05.2014 р.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203, Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або інших сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків,
Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За вимогами ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Позивач у позові стверджує, що Договір на транспортне обслуговування № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014р. є недійсним, оскільки позивач не надавав відповідачу-2, який є повіреним позивача у відповідності до Договору № КС-КЗГО/49-14 від 01.04.2014 р., жодного доручення на укладання зазначеного вище Договору.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що Договір № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року був укладений у відповідності вимог, визначених у ст.ст. 203, 626 Цивільного кодексу України та, зокрема, фактично виконувався позивачем про що свідчать підписи з боку позивача в актах виконаних робіт (наданих послуг): №65 від 05.09.2015 р., № 66 від 12.09.2015 р., № 67 від 19.09.2015 р., № 68 від 26.09.2015 р., № 69 від 30.09.2015 р., № 70 від 12.10.2015 р., № 71 від 19.10.2015 р., № 72 від 26.10.2015 р., № 73 від 31.10.2015 р., № 74 від 09.11.2015 р., № 75 від 15.11.2015 р., № 76 від 23.11.2015 р., № 77 від 30.11.2015 р. (а.с. 46-58) та здійснення часткової оплати за надані послуги, з посиланням на Договір на транспортне обслуговування № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року у призначенні платежу, тому в силу приписів ч. 2 ст. 241 Цивільного кодексу України, даний правочин є таким, що змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту його вчинення, що в свою чергу виключає підстави для задоволення поданого позивачем позову.
Також, між позивачем та відповідачем-1 підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2014 р. по 01.06.2015 р., відповідно до якого, заборгованість за Договором № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року станом на 01.06.2016 р. визнана позивачем у сумі 1 223 795,71 (а.с. 45).
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Отже, зміст договору, укладеного між сторонами, свідчить про те, що при укладенні договору, сторонами було дотримано всі передбачені законодавством істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору.
Вказаний договір не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, особи, які вчинили правочин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин спрямовано на настання правових наслідків.
Таким чином, суд вважає доводи позивача викладені у позовній заяві безпідставними, не доведеними та необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з підстав наведених судом з вищевикладеного, а тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
В клопотанні позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи у справі № 904/4139/16, щодо підпису директора ТОВ КОРУМ СОРС" ОСОБА_3 у графі замовник розділу 14 "Юридичні адреси реквізити сторін" в Договорі на транспортне обслуговування № КС-ККЗГО-01.2014 від 01.05.2014 року, суд вважає відмовити у зв'язку з безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В задоволенні позову - відмовити.
Судовий збір покласти на позивача.
У клопотанні про призначення судово-почеркознавчої експертизи - відмовити.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК
України “ 08” липня 2016 р.