08 липня 2016 р. Справа № 903/58/16
за позовом: Державного підприємства "Укрриба", м.Київ
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Горохів
про стягнення 45559,94 грн.
Суддя Дем'як В.М.
Представники:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Відповідно до ст. 811 Господарського процесуального кодексу України, у випадку неявки у судове засідання всіх учасників судового процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суть спору: позивач - Державне підприємство "Укрриба" звернувся до суду з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 45559,94 грн. заборгованості за договором зберігання державного майна №29/13 від 25.12.2013р., в т.ч.: 37584,19грн. - основного боргу, 6260,37 грн. - пені, 372грн. - 3% річних та 1343,38грн. - інфляційних витрат.
В обґрунтування посилається на невиконання відповідачем умов договору зберігання державного майна №29/13 від 25.12.2013р. щодо повного та своєчасного розрахунку.
В підтвердження позовних вимог позивач подав договір зберігання державного майна №29/13 від 25.12.2013р. з додатками, додаткову угоду від 01.12.2014р., розрахунок заборгованості (картка рахунку 3610), розрахунок суми позову, наказ №8-ВД від 27.01.2016р., наказ від 29.07.2003р., акт приймання передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства, до сфери управління Міністерства аграрної політики України від 04.07.2003р. з додатками (а.с.9-35).
Представник позивача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 06.07.2016р., яка була направлена рекомендованим листом на адресу (04050, м.Київ, вул. Тургенєвська,82-А) не повернута.
Представник відповідача в призначене судове засідання також не прибув. Ухвала суду від 06.07.2016р., яка була направлена рекомендованим листом на адресу (45700, м.Горохів, вул. Дана,62) не повернута.
За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р., № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Суд вважає, що неявка представника позивача та відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, представник відповідача ухилився від виконання вимог ухвали суду від 06.07.2016р., не надав суду пояснень по суті заявленого позову, наявність заборгованості не підтвердив та й не спростував, причин не виконання вимог ухвали не повідомив, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника позивача та відповідача за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Згідно з Положенням "Про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженим наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.99 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.98. За змістом пункту 2.4.1 цього Положення такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.
Спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.03 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Мінагрополітики України та на баланс Державного підприємства Укрриба" були передані гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та інше майно, які під час приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств. Зазначені гідроспоруди є державним майном, що знаходиться у сфері управління Міністерства аграрної політики України та перебувають на балансі Державного підприємства "Укрриба".
Отже, згідно з планом приватизації, спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України від 06.05.03 № 126/752 Про передачу гідротехнічних споруд", гідротехнічні споруди, які є предметом оспорюваних договорів, були передані до сфери управління Міністерства аграрної політики України, а в подальшому передані на баланс Державного підприємства Укрриба".
25.12.2013р. між ФОП ОСОБА_1 та ДП «Укрриба» укладено договір за №29/13 зберігання державного майна (а.с.18-20).
Згідно п.1 даного договору зберігання, ФОП ОСОБА_1 (зберігач) приймає на зберігання державне майно - гідротехнічні споруди рибницьких ставів, майно що перебуває у державній власності і знаходиться за адресою: Волинська область, Горохівський район, с.Холонів. Тобто предметом даного договору є конкретно визначене нерухоме державне майно.
Згідно п.4 договору та протоколу про договірну ціну від 25.12.2013 року щомісячна ціна за зберігання складає 10 гривень.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до укладення договору оренди державного майна (п.6.1 договору).
01.12.2014 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору зберігання №29/13 від 25.12.2013р. (а.с.24-26) щодо користування державним майном, переданим зберігачу на зберігання з помісячною оплатою у 2200 гривень в т.ч. ПДВ, з подальшим помісячним коригуванням ціни згідно індексу інфляції. Крім того, згідно п.11. додаткової угоди її умови застосовуються і до правовідносин, які виникли між сторонами до укладення цієї угоди і які оцінені у 24200 гривень. Тобто за даною додатковою угодою було передбачено оплату за користування спорудами з моменту укладення основного договору від 25.12.2013 року.
Водночас, судом встановлено, що передача державного майна відбулась на підставі угоди, укладеної без участі Фонду державного майна України та без його дозволу, а відтак спірний договір та додаткова до нього угода укладені з порушенням вимог чинного законодавства.
Дана обставина підтверджена рішенням господарського суду Волинської області від 17.05.2016р. у справі №903/207/16, про визнання недійсними договору зберігання державного майна від 25.12.2013р. №29/13 та додаткової угоди від 01.12.2014р. до договору зберігання державного майна №29/13 від 25.12.2013р., які укладені між державним підприємством "Укрриба та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, яке набрало законної сили - 03.06.2016р.
Зокрема, рішенням суду встановлено, що в порушення вимог Законів України «Про управління об'єктами державної власності» (стаття 6), «Про оренду державного та комунального майна» (статті 5, 9-13, 19), «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (статті 7, 13), Глави 77 ЦК України, Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої Постановою КМУ від 10.08.1995 №629, при укладенні договору зберігання від 25.12.2013 №29/12 між ДП «Укрриба» та ФОП ОСОБА_1 та додаткової угоди від 01.12.2014р. не проводилася оцінка майна, що передається в користування; до регіонального відділення не надходили заява про оренду, проект договору оренди, а також інші документи згідно з Переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України 15.02.2013 № 201.
Додаткова угода щодо користування державним майном - гідротехнічними спорудами рибацьких ставів містить основні ознаки договору оренди (передача майна в користування, строковість, оплатність, мета - здійснення господарської діяльності).
Дійсна правова природа зберігання з наданням зберігачеві права користування полягає у спрямуванні волі і волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає зберігач, а оплачує поклажодавець (власник чи інший титульний володілець майна), а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном.
Судом визначено, що фактично між ДП "Укрриба" та ОСОБА_1 не могло бути укладено договору оренди гідротехнічних споруд, так як останні належать не позивачу ДП «Укрриба», а державі, а ДП «Укрриба» не мало права на передачу державного майна в користування іншим особам без відповідного дозволу Фонду держмайна. Таким чином укладений договір від 25.12.2013 року та додаткова угода до нього від 01.12.2014 року фактично приховували договір оренди гідротехнічних споруд, оскільки раніше у 2009 році між сторонами вже був укладений договір зберігання з правом користування, який є чинним (не розірваний, не припинений та не визнаний недійсним).
Відповідно до ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Оскільки предметом судового розгляду у даній справі є стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 45559,94 грн., яка нарахована на підставі умов договору зберігання державного майна №29/13 від 25.12.2013р., а останній визнаний судом недійсний, то правові підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повний текст
рішення складено
08.07.2016р.
Суддя В. М. Дем'як