05 липня 2016 року Справа № 923/2023/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Прокопанич Г.К. і Селіваненко В.П.,
розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон,
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016
зі справи № 923/2023/15
за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - ТОВ "УМИГ Мьюзік"), м. Київ,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець)
про стягнення 13 780 грн. компенсації за порушення авторських прав,
за участю представників сторін:
Організації - Молчанова П.В.,
ТОВ "УМИГ Мьюзік" - не з'явився,
Підприємця - не з'явився,
У грудні 2015 року Організація в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Підприємця 13 780 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 1, 8, 15, 31, 32, 45, 49, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним використанням Підприємцем в приміщенні власної піцерії "ІНФОРМАЦІЯ_1" шляхом публічного виконання музичних творів (зокрема твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні "ОСОБА_3") для фонового озвучення приміщення за допомогою наявного в закладі обладнання за відсутності необхідного дозволу та без сплати авторської винагороди.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2016 (суддя Закурін М.К.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Прийняте місцевим судом рішення з посиланням на приписи статті 421 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 180 Господарського кодексу України та статей 7, 45, 47, 48, 49 Закону № 3792 мотивовано відсутністю у Організації на момент фіксації неправомірного використання Підприємцем спірного твору права виступати від імені ТОВ "УМИГ Мьюзік" та діяти в його інтересах, а також недоведеністю "відтворення" спірного твору в приміщенні відповідача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 (колегія суддів у складі: Бєляновський В.В. - головуючий суддя, судді Величко Т.А., Поліщук Л.В.) зазначене рішення місцевого суду зі справи скасовано та прийнято нове рішення, яким позов Організації задоволено і стягнуто з Підприємця 13 780 грн. компенсації.
Постанову суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи статей 3, 435, 440, 441, 443, 445 ЦК України та статей 1, 7, 15, 17, 31-33, 47, 48, 49, 52 Закону № 3792 мотивовано необхідністю захисту порушених відповідачем прав ТОВ "УМИГ Мьюзік" як власника майнових авторських прав на зазначений спірний твір, управління яким передано Організації.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить постанову апеляційного господарського суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Організація подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника Організації, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що:
- 01.01.2014 Організацією і ТОВ "УМИГ Мьюзік" (Видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії Договору будуть належати Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору (далі - Договір);
- пунктом 11.1 Договору встановлено, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014; Договір положень про продовження строку його дії шляхом пролонгації не містить;
- 31.12.2014 ТОВ "УМИГ Мьюзік" (ліцензіат) і товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" (ліцензіар) укладено ліцензійний договір від № НЛВ-138/15 (далі - Ліцензійний договір), за умовами якого позивачу надано право на використання музичних творів з Каталогу ліцензіара; відповідно до виписки з Каталогу творів від 30.01.2015 ТОВ "УМИГ Мьюзік" отримало, зокрема, права і на спірний твір;
- 12.03.2015 представником Організації здійснено перевірку дотримання авторських прав на музичні твори в громадському закладі харчування в приміщенні піцерії "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність Підприємець та зафіксовано факт публічного виконання музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (у виконанні "ОСОБА_3"), про що складено відповідний акт № 1/21/15;
- 01.09.2015 ТОВ "УМИГ Мьюзік" надало Організації письмове погодження та довіреність на звернення до суду з позовом до Підприємця про захист авторського права та виплату компенсації за порушення авторського права на спірний твір.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:
- Організація є приватною організацією, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;
- згідно з пунктом 3.1 Договору Видавник зобов'язався декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту;
- пунктом 8.2 Договору встановлено, що Організація має право вживати будь-які законні заходи на захист майнових прав Видавника, в тому числі, й перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації;
- відповідно до пункту 8.3 Договору в разі виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право подавати заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління цими правами;
- пунктом 8.4 Договору встановлено, що дії, визначені в пункті 8.3 цього Договору, Організація здійснює за умов отримання від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій. Форми таких погодження та довіреності визначені сторонами у додатку № 2 до цього Договору;
- ТОВ "УМИГ Мьюзік" надано декларацію від 30.01.2015 № 9 щодо переданого в управління музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автори музики: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; автори тексту: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8; виконавець: "ОСОБА_3"), контрольована частка видавника щодо публічного виконання - 20%, контрольована частка видавника щодо публічного сповіщення - 20%;
- згідно з названою декларацією ТОВ "УМИГ Мьюзік" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво майнові авторські права на твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" на підставі Ліцензійного договору з кінцевою датою його дії - 31.12.2016;
- 12.03.2015 представник Організації склав акт № 1/21/15, яким зафіксував факт публічного виконання в приміщенні піцерії "ІНФОРМАЦІЯ_1" музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні "ОСОБА_3" для фонового озвучення приміщення за допомогою наявного в закладі обладнання, що також підтверджується копіями фіскальних чеків №№ 28, 60 та диском із аудіо- та відеофіксацією;
- згідно з додатковою угодою від 31.12.2014 № 2 та додатковою угодою від 22.12.2015 № 3 до Договору сторони продовжували строк його дії відповідно до 31.12.2015 та до 31.12.2016 включно;
- відповідачем не спростовано факт публічного виконання спірного музичного твору у належному йому закладі;
- 13 780 грн. є достатнім та співрозмірним розміром компенсації за порушення майнових авторських прав позивача Підприємцем (розмір мінімальної заробітної плати на час подання даного позову та прийняття судових рішень зі справи становив 1 378 грн.).
Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Згідно з статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.
У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.
У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (абзаци четвертий і п'ятий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав").
Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону № 3792), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (така правова позиція викладена в абзаці четвертому пункту 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та в підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
Прийняття апеляційним судом додаткових доказів належним чином мотивовано та відповідає приписам частини першої статті 101 ГПК України.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права, діючи на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів (у тому числі, й акта фіксації разом з поданим позивачем відеозаписом), встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду; належність виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір позивачеві; відсутність у Підприємця необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного твору; використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності та без сплати авторської винагороди, врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку щодо доцільності визначення суми компенсації до стягнення з відповідача в мінімальному розмірі (10 мінімальних заробітних плат) та правомірно (в межах, визначених чинним законодавством) задовольнив заявлений позов.
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваній постанові суду.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2016 зі справи № 923/2023/15 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
Суддя Б.Львов
Суддя Г.Прокопанич
Суддя В.Селіваненко