05 липня 2016 року Справа № 916/3420/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Прокопанич Г.К.
суддів Львова Б.Ю.
Селіваненка В.П.
за участю представників:
Позивача: Молчанова П.В., дов. від 30.12.2015 № б/н;
Відповідача: Чернецького І.С., дов. від 22.01.2016 № б/н;
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016
у справі № 916/3420/15 господарського суду Одеської області
за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група"
до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641"
про стягнення 48 720,00 грн.,
У серпні 2015 приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", виступаючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641" на користь позивача 48 720,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, посилаючись на бездоговірне публічне виконання відповідачем музичних творів, майнові авторські права на які належать позивачу (т. 1, а.с. 3-5).
Рішенням господарського суду Одеської області від 16.10.2015 (суддя Цісельський О.В.) у задоволенні позову відмовлено (т. 1, а.с. 129-132).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 (головуючий Мишкіна М.А., судді Будішевська Л.О., Таран С.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове про задоволення позову (т. 2, а.с. 5-18).
Додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 20-22).
Не погодившись з прийнятими апеляційною інстанцією судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило відновити строк на касаційне оскарження, оскаржені постанови апеляційної інстанції скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 32, 33 ГПК України (т. 2, а.с. 55-60, 65-66).
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.06.2016 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641" пропущений процесуальний строк на звернення з касаційною скаргою, касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.07.2016 (т. 2, а.с. 53-54).
У відзиві на касаційну скаргу приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість постанов суду апеляційної інстанції і просить залишити їх в силі, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" від 23.12.1993 № 3792-XII (далі - Закон № 3792-XII).
Згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є приватною організацією, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (т. 1, а.с. 11).
01.01.2014 між приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" (видавник) було укладено договір № АУ002К про управління майновими авторськими правами, відповідно до умов якого видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (об'єкти авторського права), що належать або протягом дії договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов договору (п. 2.1 договору) (т. 1, а.с. 16-18).
Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління цими правами.
Відповідно до додаткової угоди від 30.12.2014 № 2 договір від 01.01.2014 № АУ002К припинено, а щодо повноважень на судовий захист прав видавника, які були порушені під час дії договору він залишається чинним (т. 1, а.с. 19).
Згідно з п. 3.1 договору від 01.01.2014 № АУ002К товариством з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" надано декларації щодо переданих в управління музичних творів:
- "ІНФОРМАЦІЯ_1"; виконавець: ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 21);
-"ІНФОРМАЦІЯ_2"; виконавець: "ОСОБА_2" (т. 1, а.с. 21);
- "ІНФОРМАЦІЯ_3"; виконавець: ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 22);
- "ІНФОРМАЦІЯ_4"; виконавець: ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 23 зв.).
Відповідно до зазначених декларацій товариство з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво" та товариства з обмеженою відповідальністю "Перше музичне видавництво" майнові права на зазначені твори на підставі договору про передачу авторських і суміжних прав від 31.12.2010 № НМИ суб 01/11-укр, чинного до 31.12.2014 (т. 1, а.с. 29-31); договору про передачу виключної ліцензії (субліцензійний договір) від 31.12.2010 № ПМИ суб 01/11-укр, чинного до 31.12.2014 (т. 1, а.с. 24-26).
01.07.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" надало приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" погодження на звернення до суду з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641" про захист авторських прав і виплату компенсації за порушення авторських прав на зазначені об'єкти авторського права (т. 1, а.с. 20 зв.).
Судами також встановлено, що 06.05.2014, 02.06.2014 представниками приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" були складені акти № 01/05/14, № 01/06/14 фіксації фактів комерційного використання музичних творів, в яких зазначено, що у приміщенні магазину "Два Шага", розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 19 було зафіксовано факти публічного виконання вищеперелічених музичних творів (т. 1, а.с. 33, 36).
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах позивача 48 720,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.
У відповідності до статті 45 Закону № 3792-XII суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
За приписами статей 48 і 49 цього Закону можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону № 3792-XII, що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
За наведених обставин судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на підставі договору від 01.01.2014 № АУ002К, який укладено з позивачем, управляє на території України майновими авторськими правами щодо спірних музичних творів.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до статті 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено статтею 1 Закону № 3792-XII, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону № 3792-XII виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Як зазначено у п. 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792-XII право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
Відповідно до п. 3 ст. 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону № 3792-XII передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що з даним позовом до суду звернулась приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" для захисту своїх прав, а не в інтересах та для захисту порушених прав товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", що суперечить приписам чинного ГПК України, оскільки заявлений позов не направлений на поновлення порушених прав позивача або захист його охоронюваного законом інтересу.
Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове про задоволення позову виходила з повного та всебічного дослідження обставини справи, перевірки їх поданими сторонами доказами, яким надала необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права та з наведенням відповідного мотивування, встановивши, що приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" як організація колективного управління правомірно звернулась з даним позовом та встановивши факт неправомірного використання відповідачем музичних творів, шляхом здійснення їх публічного виконання без отримання відповідних дозволів на їх використання та без виплати авторської винагороди, дійшла обґрунтованого висновку про порушенням авторських прав позивача та наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації на користь позивача.
Доводи заявника касаційної скарги про недостовірність актів, складених в односторонньому порядку, критично оцінені судом апеляційної інстанції з врахуванням дисків з відеофіксацією порушень, які визнані належними та допустимими доказами з врахуванням встановлених судами обставин справи в їх сукупності.
Частиною 2 ст. 1117 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 та додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 у справі № 916/3420/15 залишити в силі, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА 641" - без задоволення.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді: Б.Ю. Львов
В.П. Селіваненко