04 липня 2016 року Справа № 907/1153/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Борденюк Є.М.,
Круглікової К.С.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Мукачів-Авто-Транспортні пасажирські перевезення" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. у справі № 907/1153/14 господарського суду Закарпатської області за позовом Заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави до Перечинської районної державної адміністрації, Приватного підприємства "Мукачів-Авто-Транспортні пасажирські перевезення" про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу, оформленого протоколом № 2 від 31.01.2014 року засідання конкурсного комітету з визначення підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу та визнання недійсним укладеного між Перечинською РДА та ПП "Мукачів-АТПП" Договору № 1 від 30.05.2014 року про виконання робіт із забезпечення і підготовки матеріалів для проведення засідань районного конкурсного комітету з проведення конкурсів на перевезення пасажирів автобусами на приміських маршрутах загального користування, що не виходять за межі Перечинського району,-
Подана Приватним підприємством "Мукачів-Авто-Транспортні пасажирські перевезення" (далі - ПП "Мукачів-Авто-Транспортні пасажирські перевезення", Заявник) касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, касаційна скарга Заявника на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. вже поверталась без розгляду ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2016 року, на підставі п. 4 ст. 1113 ГПК України, яку було направлено Заявнику 18.04.2016 року.
Разом з цим, згідно ч. 4 ст. 111 ГПК України, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним рішення конкурсного комітету з визначення підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу, оформленого протоколом № 2 від 31.01.2014 року засідання конкурсного комітету з визначення підприємства (організації) для здійснення функцій робочого органу та визнання недійсним укладеного між Перечинською РДА та ПП "Мукачів-АТПП" Договору № 1 від 30.05.2014 року.
Тобто позов містить дві немайнові вимоги.
Частиною 1 статті 4 ЗУ "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви у листопаді 2014р.), було встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат), з позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати (на 01.01.2014 р. розмір мінімальної заробітної плати становив 1218,00 грн.).
Враховуючи викладене, на момент звернення з вказаними позовними вимогами судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1218,00+1218,00=2436,00 грн. (за дві немайнові вимоги).
При цьому, з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України №484-VІІІ від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.
Згідно з пп.5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції зі змінами, внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", які набрали чинності 01.09.2015р.), при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Отже, звертаючись з касаційною скаргою Заявнику слід було сплатити 2923,20 грн. (2436,00 грн. х 120%= 2923,20 грн.).
При цьому, звернувшись в друге з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. Заявником, в якості доказу сплати судового збору надано платіжні доручення № 180 від 27 квітня 2016 року про сплату судового збору у розмірі 276,00 грн. та №179 від 10 березня 2016р. про сплату 1378,00 грн., а разом судового збору сплачено у розмірі 1654,00 грн., що не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судовий збір" зі змінами, які набрали чинності 01.09.2015 р.
Пунктом 4 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Мукачів-Авто-Транспортні пасажирські перевезення" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. у справі № 907/1153/14 повернути без розгляду.
Головуючий суддя Малетич М.М.
Судді Борденюк Є.М.
Круглікова К.С.