29 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 652/368/15-а
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Дригваль В.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравець О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 11 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бериславського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, або ОСОБА_2) звернулась до суду з позовом до Бериславського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області (далі - відповідач, або Бериславське ОУПФУ Херсонської області), в якому позивач просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього поновити їй виплату пенсії з 01 квітня 2015 року, яка була припинена їй у виплаті з 01 квітня 2015 року.
Постановою Високопільського районного суду Херсонської області від 11 травня 2016 року у задоволенні заявленого позивачем позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 24.03.2005 року перебуває на обліку в пенсійному фонді, як отримувач пенсії за віком, та з 03.07.2007 року позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
24.03.2015 року за вих. № 1049/01 УПФУ у Високопільському районі Херсонської області було направлено позивачу повідомлення (а.с.4, 29), в якому було зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 24.03.2005 року, як отримувач пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» і за даними пенсійної справи займає посаду державного службовця. Крім того, відповідач у зазначеному повідомлені, посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо пенсійного забезпечення», вказав, що працюючим пенсіонерам тимчасово на період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 рік пенсії призначені на умовах передбачених Законами України «Про статус народного депутата», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», що станом на 01.04.2015 року продовжують працювати на посадах, які відносяться до вищезазначених законів, виплата пенсії припиняється. Також, відповідачем у наведеному повідомленні роз'яснено позивачу про те, що вона має право вибору: продовжувати працювати на «спец посаді» і одержувати заробітну плату, чи звільнитися з посади й одержувати пенсію.
Не погодившись із даним повідомленням позивач звернулась до Управління державної служби в Херсонській області та Головного територіального управління юстиції у Херсонській області з проханням надати їй роз'яснення: «чи відноситься державний нотаріус державної нотаріальної контори до державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» та «чи є робота державного нотаріуса державної нотаріальної контори державною службою».
Із відповідей, що надійшли позивачу (а.с.5, 6) з посиланням на положення Законів України «Про засади запобігання та протидії корупції» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було вказано, що державні нотаріальні контори є юридичними особами і не входять до складу Міністерства юстиції України, а є відокремленим органом, а тому нотаріуси державних нотаріальних контор не є державними службовцями.
Після чого 26.06.2015 року позивач направила до відповідача претензію (а.с.7) з вимогою поновити їй виплату пенсії на підставі наданих їй вищевказаних роз'яснень, але відповідач відмовив їй у поновлені таких виплат (а.с.9, 30), а тому позивач вирішила захистити свої права в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позивачем позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» тимчасово у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, на яких поширюється дія Закону України «Про державну службу» (тобто державним службовцям та особам, які до них прирівняні), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії, пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються, отже відповідач правомірно не здійснює виплату позивачу пенсії з 01.04.2015 року.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII (чинного та в редакції на момент призначення позивачу пенсії відповідно до цього Закону) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.
Законом України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року, внесені зміни до Закону України «Про державну службу», та у зв'язку із чим, ч.ч. 4, 5, 6 ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» викладено у наступній редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
З 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.».
Аналогічні зміни були внесені до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII, зокрема, відповідно до ст.ст. 47, 85 яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що у період роботи особи на посадах, які дають їй право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно, зокрема, Законів України «Про державну службу», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» не виплачуються.
Таким чином, з 01.04.2015 року зупиняється виплата пенсій усім особам, які отримують пенсію, як, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», так і відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», у разі якщо вони працюють на посадах, які дають їм право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів».
Тобто, таке припинення виплати пенсії пов'язується законодавцем саме з посадою, що обіймає особа, яка станом на 01.04.2015 року є пенсіонером та отримує пенсію, як, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу», тобто спеціальну пенсію, так і відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», на загальних умовах.
Так само призупинення виплати пенсії, що встановлено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII пов'язується законодавцем саме з посадою, що обіймає працюючий пенсіонер.
Так, вказаним Законом України від 24.12.2015 року № 911-VIII були внесені зміни, зокрема, до Законів України «Про державну службу», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та визначено, що тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.
У відповідності до копії трудової книжки позивача (а.с.23-27), ОСОБА_2 з 12.09.1986 року працює державним нотаріусом Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області, тобто на умовах Закону України «Про нотаріат», проте згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 01.10.2008 року № 614-VI «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» заняття цієї посади саме в частині пенсійного забезпечення прирівнює її до державних службовців відповідних категорій.
В той же час, судом першої інстанції безпідставно не були взяті до уваги вимоги п. 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Таким чином, оскільки Закон України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними в частині осіб, зокрема, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу», а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-XII.
За викладених обставин, враховуючи, що припинення виплати пенсії пов'язується законодавцем саме з посадою, що обіймає особа, яка отримує пенсію, зокрема, така посада повинна давати особі право на призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу», проте відповідно до Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIIІ з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про державну службу», втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, колегія суддів вважає, що з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком.
За таких обставин, оскільки в період з 01.06.2015 року робота позивача на посаді державного нотаріуса Високопільської державної нотаріальної контори Херсонської області більше не дає їй право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», а тому відповідно і підпали підстави для не виплати їй пенсії.
Зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній, зокрема, у рішенні від 24.05.2016 року №333/6710/15-а. Так, у вказаному рішенні Верховний суд України зазначив, що оскільки Закон № 213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI. Таким чином, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії за віком, призначена відповідно до Закону № 1058-IV.
За приписами частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню та відповідач зобов'язанню поновити позивачу виплату пенсії з 01.06.2015 року.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до її неправильного вирішення по суті, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про часткове задоволення заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 11 травня 2016 року - задовольнити частково.
Постанову Високопільського районного суду Херсонської області від 11 травня 2016 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Бериславського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії - задовольнити частково.
Зобов'язати Бериславське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Херсонської області поновити ОСОБА_2 виплату пенсії з 01.06.2015 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець