06 липня 2016 р. Справа № 876/2577/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,
представника апелянта Сєрова О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ЛЗТА" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ЛЗТА" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопарк ЛЗТА» (далі - ТзОВ «Технопарк ЛЗТА») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року.
Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, а висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Крім того, зазначає, що правовідносини із контрагентом - ТзОВ "Укр Сервіс груп" мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 року відмовлено в задоволенні позову.
Позивач - ТзОВ «Технопарк ЛЗТА» оскаржив постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.
В апеляційній скарзі зазначає, що факт відсутності інформації про контрагента у базі податкових органів, а також відсутність у нього відповідних працівників, спеціальної техніки для проведення демонтажних робіт не свідчить про неможливість виконання ним своїх зобов'язань. Також апелянт зазначає, що безпідставним та передчасним є висновок податкового органу про те, що факт вилучення документів контрагента позивача - ТзОВ "Укр Сервіс груп" слідчим відділом розслідування злочинів у сфері господарської діяльності СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві свідчить про те, що всі правочини за квітень 2015 року не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що наявність окремих недоліків в первинних документах, на які посилається суд першої інстанції, не може слугувати однозначною підставою для висновків про нереальність господарських операцій.
Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, претензій до неї у податкового органу ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не було. Висновок суду про необхідність існування у підрядника спеціальної техніки для проведення демонтажних робіт є необґрунтованим, оскільки для виконання даного виду демонтажних робіт вона не є необхідною.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з підстав, що у ній зазначені.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що в період з 31.08.2015 року по 04.09.2015 року ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" з питань господарських відносин з ТзОВ "Укр Сервіс груп" за квітень 2015 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента.
За результатами перевірки контролюючим органом складений акт № 703/13-05-22-02/32326890 від 10.09.2015 року, в якому зафіксовано порушення ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України(далі - ПК України), внаслідок чого ТзОВ "Технопарк ЛЗТА" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 85626,80 грн, в тому числі за квітень 2015 року на суму 85626,80 грн.
На підставі акта перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000732202 від 19.10.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що з наданих до перевірки первинних документів неможливо встановити реальність здійснення позивачем господарських операцій із ТзОВ "Укр Сервіс груп" в квітні 2015 року, а тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТзОВ "Укр Сервіс груп" у квітні 2015 року є підставним і, відповідно, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.
Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до етапі 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.
Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати - ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.
Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.
Статтею 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06 березня 2015 року між ТзОВ «Технопарк ЛЗТА» (замовник) та ТзОВ "Укр Сервіс груп" (виконавець) був укладений договір підряду № Т/3-2-15/06-3, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується власними та залученими силами виконати комплекс демонтажних робіт на будівлі корпусу № 41, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Героїв УПА, 72, відповідно до завдання замовника, та передати їх результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах даного договору.
На підтвердження реальності господарської операції з вказаним контрагентом позивачем додано матеріалів справи копію договору підряду № Т/3-2-15/06-3 від 06.03.2015 року, копії дефектних актів від 23.04.2015 року, перелік обладнання, що підлягає демонтажу в приміщенні корпусу № 41 (17-15/А-Д), договірну ціну на будівництво - Демонтаж обладнання в приміщенні корпусу № 41 в осях 17-15/А-Д та демонтаж камери тепла в осях 1-2/А-В (підвал), що здійснюється в 2015 році, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на демонтажні роботи в корпусі № 41, підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 - демонтажні роботи в корпусі № 41, довідку про вартість виконаних робіт та витрат за квітень 2015 року, копію акта приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 30.04.2015 року, податкову накладну № 480 від 30.04.2015 року, копію квитанції про оплату за демонтажні роботи, проведені ТзОВ "Укр Сервіс груп".
Як вбачається з копії дефектних актів від 23.04.2015 року, переліку обладнання, що підлягає демонтажу в приміщенні корпусу № 41 (17-15/А-Д), підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, у них відсутні підписи посадових осіб та відбитки печатки контрагента позивача - ТзОВ "Укр Сервіс груп".
Договірна ціна на демонтаж на будівництво - Демонтаж обладнання в приміщенні корпусу № 41 в осях 17-15/А-Д та демонтаж камери тепла в осях 1-2/А-В (підвал), що здійснюється в 2015 році та акт приймання будівельних робіт містять лише відбитки печаток підприємств та підписи без зазначення посад та прізвищ осіб, які засвідчили вказаний документ. Локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на демонтажні роботи в корпусі № 41 не містить підписів та посад осіб.
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутнє завдання замовника на виконання робіт, яке передбачено договором підряду № Т/3-2-15/06-3 від 06.03.2015 року, докази передачі замовником виконавцю будь-якої технічної документації для виконання робіт, дозволу на початок проведення робіт. Також позивачем не підтверджено, яким чином ТзОВ "Укр Сервіс груп", що знаходиться у м. Києві, вул. Кіквідзе, буд. 5 надавало послуги демонтажу позивачу, що знаходиться у м. Львові по вул. Героїв УПА, 72.
Таким чином, вищезазначені первинні документи, що надані позивачем, не оформлені належним чином та не свідчать про реальне здійснення господарських операцій між ТзОВ «Технопарк ЛЗТА» та ТзОВ "Укр Сервіс груп", а тому не можуть бути підставою для формування податкового обліку позивача.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, а тому підстави для його скасування відсутні.
Покликання апелянта на те, що надана ТзОВ «Технопарк ЛЗТА» для підтвердження реальності господарських відносин із ТзОВ "Укр Сервіс груп" податкова накладна № 480 від 30.04.2015 року оформлена належним чином, оскільки вона зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних і у податкових органах ні під час перевірки, ні під час судового розгляду не було до неї претензій, не взяті апеляційним судом до уваги, оскільки податкова накладна не містить підпису уповноваженої особи ТзОВ "Укр Сервіс груп" та відбитка печатки, а тому не може вважатися належно складеним первинним документом. Крім того, апеляційний суд зазначає, що наявність належно оформленої податкової накладної при наявності інших первинних документів, які не оформлені належним чином, недостатньо для підтвердження реальності проведених господарських операцій.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з долучених до матеріалів справи документів неможливо встановити реальність здійснення позивачем господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТзОВ "Укр Сервіс груп" в квітні 2015 року, тому висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства у взаємовідносинах із ТзОВ "Укр Сервіс груп" у квітні 2015 року є правомірним і, відповідно, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Технопарк ЛЗТА" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 березня 2016 року у справі № 813/6622/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді В.П. Дякович
Т.В. Онишкевич
Ухвала складена в повному обсязі 07.07.2016 року