29 червня 2016 року м. Київ К/9991/30399/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Ліпський Д.В., Ситников О.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012р. у справі за його позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача видати йому документ про реєстрацію його як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; утриматись від вчинення дій по взяттю його, який не має статусу юридичної особи, на облік як платника внесків на пенсійне страхування відповідно до частини 3 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; визнання протиправною вимогу про сплату боргу №111/142 від 05.05.2011р.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2011р. позовну заяву повернуто позивачу, оскільки позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2011р. скасовано ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 10.08.2011р., а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до розділу 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач як фізична особа-підприємець є платником єдиного податку, платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
05.05.2011р. УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято вимогу Ф-111/142 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 521,10 грн., яка позивачем не виконана.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, вказаний Закон не передбачає здійснення жодних реєстраційних чи перереєстраційних процедур таких платників з подальшою видачею відповідних документів, у встановлений строк позивачем заборгованість зі сплати єдиного внеску не погашена, а тому відповідачем правомірно винесено оскаржувану вимогу.
З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки за правилами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску, оскаржувана вимога винесена відповідачем з дотриманням вимог зазначеного Закону та в межах наданих повноважень, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
Д.В. Ліпський
О.Ф. Ситников