05 липня 2016 року м. Київ К/800/18235/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому заявлено вимоги до Державній міграційній службі України, а саме: визнання протиправним та скасування рішення від 26 жовтня 2015 року №790-15 «Про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту»; зобов'язання надати позивачу статус біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявність збройного конфлікту у країні громадянської належності позивача не може бути виключною підставою для оформлення документів про визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки у відповідності до Директиви Ради ЄС 2004/83/ЕС від 29 квітня.2004 року особи, котрі піддаються «серйозній особистій загрозі їх цивільному життю чи особі, з причин не диференційного насилля в умовах міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту» не підпадають під додатковий захист у відповідності до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового чи тимчасового захисту».
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що ситуація в Авганістані характерезується як ситуація загальнопоширеного насильства. Отже, заява відповідає критеріям для надання додаткового захисту відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту".
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання неправомірним та скасування рішення.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Заїка