29 червня 2016 року м. Київ К/9991/72035/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Загородній А.Ф., Ситников О.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012р. у справі за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» до Управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2011 року КП «Управління житлово-комунального господарства» звернулося до суду з позовом про скасування рішення від 24.08.2011р. №213 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду у вигляді штрафу в розмірі 365221,76 грн. та пені в розмірі 1040773,57 грн. за період з 20.01.2009р. по 24.09.2010р.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2012р. позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012р. скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовлено.
З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалене апеляційним судом рішення та прийняти нове.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01.01.2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Абзацом 6 цього пункту передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Славутичі Київської області та є платником страхових внесків.
24.08.2011р. УПФУ в м. Славутичі Київської області винесло рішення №213 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну оплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків в тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду у вигляді штрафу в розмірі 365221,76 грн. та пені в розмірі 1040773,57 грн. за період з 20.01.2009р. по 24.09.2010р.
31.08.2011р. позивачем подано до відповідача скаргу на вказане рішення.
Рішенням УПФУ в м. Славутичі Київської області від 23.09.2011р. вищезгадану скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення від 24.08.2011р. - без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем рішення №213 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені прийнято 24.08.2011р. на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який втратив чинність з 01.01.2011р., а тому правові підстави для застосування відповідних санкцій до позивача відсутні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивачем страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 20.01.2009р. по 24.09.2010р. сплачувались з порушенням встановлених статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строків, відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01.01.2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій, а тому відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення.
Крім того, апеляційний суд виходив з того, що дія Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергії» на дані прововідносини не поширюється.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій виникла до 01.01.2011р., тобто в період дії пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду мають право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 03.07.2012р. (№21-157а12), від 26.03.2013р. (№21-71а13), 19.11.2013р. (21-327а13) та від 11.03.2014р. (21-465а13).
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства» залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Судді: О.П. Стародуб
А.Ф. Загородній
О.Ф. Ситников