ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.06.2016Справа №910/10004/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі-Плюс»
До Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант-Авто»
Про стягнення 79 024,62 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Петрофанова К.Р. - по дов. № б/н від 27.04.2016
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі-Плюс» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» 79 024,62 грн., з яких: 50 003,69 грн. страхового відшкодування та 29 020,93 грн. пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 23.10.2014 внаслідок транспортної пригоди відбулося зіткнення транспортного засобу Renault Logan д/н НОМЕР_1, що належить позивачу, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, який застрахований у відповідача, під керуванням ОСОБА_3 Зіткнення відбулося з вини водія ОСОБА_3, що встановлено постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.11.2014. Позивач повідомив відповідача про ДТП та надав всі необхідні документи. Відповідачем складено протокол огляду від 03.11.2014. Позивачем було проведено ремонт пошкодженого автомобіля на суму 50 003,69 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № СА-РН-0000640 від 27.11.2014. З метою отримання відшкодування збитків позивач звернувся до відповідача із заявою від 16.12.2014, яка залишена без задоволення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2016 порушено провадження у справі № 910/10004/16 та призначено справу до розгляду на 21.06.2016.
Позивач в судовому засіданні 21.06.2016 позовні вимоги підтримав повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/10004/16 від 21.06.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та невиконанням відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.06.2016, розгляд справи був відкладений на 30.06.2016.
Відповідач в судове засідання 30.06.2016 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадський формувань станом на 01.06.2016 є місцезнаходженням відповідача.
Проте, конверти разом з ухвалами було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку Київ-42 без вручення адресату з довідкою форми-20.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 30.06.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
З постанови Фрунзенського районного суду м. Києва Харкова від 26.11.2014 у справі № 645/9716/14-п вбачається, що водій ОСОБА_3 23.10.2014 о 17 год. 40 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_3 по вул. Танкопія в м. Харкові виїхав на перехрестя з вул. Харківських Дивізій, не виконавши вимог дорожнього знаку 2.1, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_4.
Даною постановою суду ОСОБА_3 визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль НОМЕР_5, який належить позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна відповідальність транспортного засобу марки Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю НОМЕР_5, застрахована ОСОБА_3 (страхувальником) у Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8659952.
Відповідно до умов договору (полісу) № АС/8659952 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля НОМЕР_6.
Згідно з умовами договору (полісу) № АС/8659952 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн., розмір франшизи визначено в розмірі 0 (нуль) грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Chevrolet Aveo д/н НОМЕР_2, застрахована у відповідача то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Позивачем 24.10.2014 було подано відповідачу повідомлення потерпілої особи про дорожньо-транспортну пригоду разом з необхідними документами.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
ОСОБА_3 подав 28.10.2014 відповідачу повідомлення страхувальника про дорожньо-транспортну пригоду разом з необхідними документами.
У відповідності до ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
03.11.2014 представником відповідача було здійснено огляд пошкодженого транспортного засобу про що складено відповідний протокол огляду. Даний протокол складений за участю представника позивача.
При цьому відповідачем так і не було визначено розмір збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем НОМЕР_6 встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачем було проведено ремонт пошкодженого транспортного засобу Renault Logan д/н НОМЕР_1, про що складено акт виконаних робіт № СА-РН-0000460 від 27.11.2014, згідно якого вартість виконаних робіт становить 50 003,69 грн.
16.12.2014 позивач звертався до відповідача із заявою про відшкодування витрат на ремонт пошкодженого автомобіля НОМЕР_5.
Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідач заявнику повідомлення про прийняте рішення не направив.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач суми страхового відшкодування у визначений строк не виплатив.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
У зв'язку тим, що умовами полісу № АС/8659952 розмір франшизи не встановлено, тому страхове відшкодування не підлягає зменшенню.
Розглядаючи спір по суті, суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Renault Logan д/н НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, а також враховуючи встановлений полісом № АС/8659952 ліміт відповідальності страховика (відповідача), вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 50 000,00 грн.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 020,93 грн. пені задоволенню не підлягають з огляду на наступне
Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди внаслідок ДТП, а не з договірних зобов'язань.
Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення власника з позовом до страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винною у ДТП особою, а договірні відносини між сторонами відсутні, а відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Однак, правові підстави для стягнення суми пені відсутні, оскільки розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін не визначено.
Разом з цим, згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже, положення п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов'язок страховика сплатити саме на користь страхувальника (потерпілої особи) або ж вигодонабувача пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.
Крім того, відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 992 Цивільного кодексу України та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право на стягнення пені у розмірі, встановленому законом або договором, належить лише страхувальнику або вигодонабувачу.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Однак, ні Цивільним кодексом України, ні Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не встановлено, що виконання регресного зобов'язання відповідальної особи забезпечується неустойкою (пенею).
За таких обставин, для позадоговірних зобов'язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов'язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі-Плюс» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соллі-Плюс» (62441, Харківська область, Харківський район, с. Циркуни, відділення Кутузівка, 32-А, код ЄДРПОУ 35244815) 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 871 (вісімсот сімдесят одну) грн. 88 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 06.07.2016.
Суддя В.В.Сівакова